Класифікація оборотних активів

Рис. 6.5. Грошовий потік у часі та короткострокова операційна діяльність виробничого підприємства

Рис. 6.4. Оборотні активи торгового підприємства

Рис. 6.3. Оборотні активи виробничого підприємства

Головною відмінністю структури оборотних коштів виробничих підприємств від структури оборотних коштів торговельних компаній є відсутність в останніх виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції. Замість цих активів у торговельних компаній присутня група активів за назвою “Товари” (рис.6.4.)

Оборотні активи підприємства характеризуються позитивними особливостями:

ü вони мають високу ліквідність, а частину становить безпосередньо грошові кошти. Це є найбільш істотною характеристикою оборотних активів. Ліквідність означає швидкість і простоту перетворення активу в готівку. Вона має два виміри: простота конвертації і утрата вартості. Високоліквідним вважається актив, що може бути швидко проданий без істотної утрати вартості. Оборотні активи в балансах українських підприємств, на відміну від балансів, складених згідно GAAP, наводяться в порядку наростання їхньої ліквідності;

ü вони відносно легко можуть бути трансформовані з одного виду в іншій;

ü вони порівняно легко керовані, у зв'язку з чим може регулюватися швидкість їхньої оборотності;

ü вони більш легко адаптуються в порівнянні з необоротними активами до змін кон'юнктури товарного і фінансового ринків.

Вади оборотних активів:

ü оборотні активи в грошовій формі і формі дебіторської заборгованості піддаються утраті вартості в процесі інфляції;

ü зайво накопичені запаси оборотних активів не генерують прибуток (за винятком поточних фінансових інвестицій), тому тримати ліквідні активи звичайно менш вигідно. Запаси матеріальних оборотних активів вимагають додаткових витрат на їхнє збереження і можуть бути піддані втратам у зв'язку з їх природним збитком;

ü частина оборотних активів, особливо дебіторська заборгованість, піддана фінансовому ризикові втрат у зв'язку з несумлінністю партнерів, покупців і іноді персоналу підприємства.

По джерелах утворення оборотні кошти поділяються на власні і залучені (позикові). Власні оборотні кошти формуються за рахунок власного капіталу підприємства (статутний капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток і ін.). До складу позикових оборотних коштів входять банківські кредити, а також товарна кредиторська заборгованість. Їх надають підприємству в тимчасове користування. Одна частина платна (кредити і позики), інша безкоштовна (товарна кредиторська заборгованість).

Операційний цикл – це тривалість часу, необхідного для придбання запасів, їхньої переробки і продажу, і одержання за це грошей.

Цикл має два окремих періоду. У перший входить час, необхідний для придбання, переробки і продажу запасів. Він називається періодом обороту запасів.

Період часу між оплатою кредиторської заборгованості й одержанням грошей за свій товар називається грошовим або чистим циклом.

(6.6)

Високий	Кошти та їх еквіваленти; поточна дебіторська заборгованість; цінні папери (які враховуються у складі поточних фінансових інвестицій)
Середній	Товари; готова продукція; виробничі запаси; незавершене виробництво
Низький	Сумнівна дебіторська заборгованість; застарілі виробничі запаси; готова продукція, що не користується попитом

Поділ оборотних активів за імовірністю їх реалізації не є абсолютним і залежить від конкретної ситуації. Може скластися так, що готова продукція буде реалізована зі складу підприємства швидше за готівку, ніж наступлять терміни оплати дебіторської заборгованості за продукцію відвантажену раніше на умовах після оплати. Тому для кожного підприємства і для кожного окремого періоду існує своє індивідуальне групування поточних активів за ступенем їх ліквідності (але кошти та їх еквіваленти завжди залишаються найбільш ліквідними активами). Отже, ефективне управління оборотним капіталом означає не тільки пошук і залучення додаткових джерел фінансування, але і раціональне їх розміщення в активах підприємства з огляду на ліквідність – не слід допускати надмірного збільшення частки активів із середнім і низьким ступенями ліквідності.

Фінансовий менеджер повинен визначити оптимальний для підприємства розмір власних обігових коштів (чистого оборотного капіталу) оскільки їх нестача веде до втрати ліквідності, а значний надлишок говорить про неефективне використання оборотного капіталу. Використовуючи ту чи іншу політику фінансування оборотних коштів, менеджери впливають на розмір власних оборотних коштів.

У практиці зустрічаються численні ситуації, коли активи підприємства створюються не в процесі поступового формування, а шляхом одноразового їх придбання у формі цілісного майнового комплексу. Цілісний майновий комплекс є господарським об’єктом із закінченим циклом виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг), розміщений на наданій йому земельній ділянці.

Сукупність активів підприємства як цілісного майнового комплексу потребує інших підходів до оцінки їх вартості порівняно з оцінкою окремих видів активів. У процесі цієї оцінки повинні бути враховані витрати праці на формування такого цілісного майнового комплексу; оптимальність пропорцій сформованої структури його активів і їх спроможність генерувати прибуток; ступінь фізичного і морального зносу окремих видів активів; ефективність віддачі нематеріальних активів і ряд інших чинників.
Необхідність оцінки сукупної вартості активів підприємства як цілісного майнового комплексу виникає на сучасному етапі в цілому ряді випадків. Так, у сучасних умовах найбільшого поширення отримують: купівля окремих підприємств з метою диверсифікації операційної діяльності, проникнення на інші регіональні або товарні ринки, усунення конкурентів; злиття (поглинання) окремих діючих підприємств з метою посилення спільного виробничого і фінансового потенціалу; приватизація державних підприємств тощо. Крім того, потреба в оцінці вартості активів підприємства як цілісного майнового комплексу виявляється при придбанні контрольного пакета акцій, заставі майна у процесі іпотечного кредитування, здійсненні повно об’ємного зовнішнього страхування, розробці плану санації, ліквідаційних процедурах при банкрутстві тощо.

Методи оцінки вартості сукупних активів підприємства як цілісного майнового комплексу дуже різноманітні. У практиці їх прийнято підрозділяти на такі основні групи:

ü метод балансової оцінки;

ü метод оцінки вартості заміщення;

ü метод оцінки ринкової вартості;

ü метод оцінки майбутнього грошового потоку;

ü метод оцінки на основі регресивного моделювання;

ü експертний метод оцінки й інші.

Кожний із даних методів має свої різновиди (таблиця 6.5).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зарубіжний досвід обліку нематеріальних активів	\|	Система основних методів оцінки активів підприємства як цілісного майнового комплексу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.