Народна етимологія

Особливо широкі можливості для використання зі стилістичною метою має явище, що в мовознавчій літературі називають народною етимологією (несправжньою етимологією, наївною етимологією). Через те що несправжньою й наївною може виявитися часом і етимологія наукова, то найбільш прийнятним слід визнати термін народна етимологія, хоч його теж не можна прийняти без застережень, оскільки значна частина “народних етимологій” виникла не в народному середовищі. Ще в XVIII столітті академік і філолог В. К. Тредіаковський писав, що назва стародавніх мешканців Піренейського півострова ібери – це перекручене слово упери, оскільки вони за своїм географічним положенням з усіх сторін уперті морями. Британія, за Тредіаковським, це зіпсоване Братанія (від слова брат!... Отже, тут ми стикаємося з “народною етимологією” на найвищому (академічному) рівні.

На відміну від етимології наукової, народна етимологія не відновлює втрачених етимологічних зв’язків, а намагається пояснити походження слова, виходячи з сучасного стану мови. Проявом словотворчих асоціацій на підставі народної етимології є так звані “короткі етимологічні словники”, поширені в газетах і часописах. “Стаття” такого “етимологічного” словника будується за принципом: слово – стилістична ремарка – тлумачення. Отже, такі словники краще називати “тлумачно-етимологічними”: автограф (спец.) – водій із благородної сім’ї (насправді автограф походить від грец. слів зі значеннями ‘сам’ і ‘пишу’ і має значення ‘власноручний пам’ятний підпис’), жовтяниця (наук.) – штучна блондинка (справжнє значення слова ‘хвороба, що супроводжується пожовтінням шкіри та слизових оболонок’); нудист (сусп.) – доповідач монотонного типу (насправді нудист утворено від латин. слова зі значенням ‘голий’ і означає ‘прихильник культу голого тіла’); примірник (спец.) – манекен (за народною етимологією пов’язується з дієсловом приміряти); пройдисвіт (жарт.) – турист (справжнє значення слова пройдисвіт ‘шахрай’).

Як правило, ці етимології розраховані на створення комічних ситуацій: “А може, у Світлогорську скликається міжнародний конгрес спирторобів для дегустації Вустиних самогонок, які вона вміла варити з усіх відомих злаків, ягід, з садовини й городини, з табуреток, з макухи, силосу, сінажу і навіть з того шпагату, яким на цукрозаводах зав’язують мішки з цукром: саме звідси й пішли початки славетної української пісні про те, “як смикнули тої шпагатівки...” (П. Загребельний). Стилістичні можливості народної етимології використовуються й для характеристики персонажів: “Для когось океан – це просто велика вода, велике море, а Демид знав ціну цього поняття, він не раз казав своїм курсантам, що океан походить від слова око, бо океан – це найбільше, що може побачити людське око на нашій планеті” (В. Яворівський).

Народна етимологія використовується й у поезії, де стає оригінальним засобом образності:

Чутки ходили, що Павлюк не виждав,

Що ті Кумейки – то кривавий сніг.

Що хто там здався, тільки той і вижив,

А батько ж наш, він здатися не міг.

Вія гордий був, Гордієм він і звався.

Він лицар був, дарма, що постоли.

Стояв на смерть. Ніколи не здавався.

Йому скрутили руки і здали.

(Л. Костенко).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етимологія як розділ мовознавства	\|	Деетимологізація слів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.