Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Конституційне регулювання екологічних правовідносин.

Лекції

Лекція 1. Екологічна політика держави та її нормативно-правове забезпечення

1.1. Поняття екологічної політики, її складові

1.2. Екологічне законодавство в Україні

1.3. Природоресурсне законодавче регулювання

1.4. Природоохоронне законодавче регулювання

1.5. Екологічна інтеграція України до Європейського Союзу

Лекція 2. Основні функції управління в галузі охорони НПС

2.1. Функції управління

2.2. Планування в галузі охорони НПС

2.3. Екологічний моніторинг

2.4. Екологічна експертиза

2.5. Екологічні стандартизація і нормування

Лекція 3. Державне та громадське управління в галузі охороні в галузі НПС

3.1. Органи державного управління загальної компетенції

3.2. Органи державного управління спеціальної компетенції

3.3. Громадське управління в галузі охорони НПС

Лекція 4. Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства

4.1. Екологічне правопорушення як підстава юридичної відповідальності

4.2. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення

4.3. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини

4.4. Цивільна відповідальність за заподіяну шкоду НПС

Лекція 5. Право водокористування та його види

5.1. Води як об'єкт правового регулювання використання, відтворення та охорони

5.2. Право водокористування та його види

5.3. Загальне та спеціальне водокористування

5.4. Особливості спеціального водокористування для деяких потреб

Лекція 6.Правовий режим використання, відтворення та охорони вод в Україні

6.1. Особливості управління і контролю в галузі використання, відтворення і охорони вод

6.2. Правова охорона вод

6.3. Відповідальність за порушення водного законодавства

Лекція 7. Екологічне інспектування за раціональним використанням та охороною водних ресурсів

7.1. Поняття екологічного інспектування

7.2. Стан водних ресурсів

7.3. Екологічний контроль за станом водних ресурсів

7.4. Порядок здійснення перевірок суб'єктів, що використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність у межах водоохоронних зон

Лекція 1.

Екологічна політика держави та її нормативно-правове забезпечення

1.1. Поняття екологічної політики, її складові.

1.2. Екологічне законодавство в Україні.

1.3. Природоресурсне законодавче регулювання.

1.4. Природоохоронне законодавче регулювання.

1.5. Екологічна інтеграція України до Європейського Союзу

1.1. Розвиток виробництва і зростання масштабів господарської діяльності, в ході яких людина використовує дедалі більшу кількість природних ресурсів, зумовлюють посилення антропогенного тиску на довкілля. Ці проблеми вимагають від держави ефективно діючого механізму у сфері природокористування й охорони довкілля.

Основним завданням, що стоїть перед Україною, є розробка і подальше ефективне виконання екологічної політики, яка є системою принципів, підходів та заходів і визначає ставлення держави, а також суспільства до НПС.

Правильно розроблена і впроваджена екологічна політика призводить до істотного поліпшення ситуації, дає можливість зменшити негативний вплив на стан НПС.

Екологічна політика держави має такі базові складові: інституційні, правові та економічні.

Законодавче закріплення основних принципів, механізмів, гарантій, критеріїв охорони НПС, що закладені в Конституції є найважливішим інструментом збереження довкілля.

У правовому відношенні базовим документом екологічної політики в країні є "Основні напрями політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" (затверджено Постановою ВРУ від 5.03.1998 р.). Цим документом на державному рівні визначено довгострокову державну стратегію розв’язання екологічних проблем. Основні засади екологічної політики базуються на поєднанні розв’язання економічних та екологічних проблем в процесі реформ в країні.

Важливою складовою екологічної політики України є регіональна політика у сфері охорони довкілля та використання природних ресурсів, основними пріоритетами якої є:

· інтеграція екологічної складової в регіональні та місцеві плани соціально-економічного розвитку;

· формування механізму фінансової підтримки природоохоронної діяльності на регіональному рівні.

Основні механізми реалізації політики в галузі охорони довкілля та раціонального природокористування – екологічні програми. Природоохоронні програми спрямовані на поліпшення якості повітря, води, на розвиток заповідної справи, на створення єдиної екологічної мережі, запровадження і додержання принципів екологічно збалансованого розвитку.

В Україні розробляються регіональні плани. Метою цих програм передбачається розробка і реалізація заходів із забезпечення екологічної безпеки, стабілізації і поступового поліпшення стану довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, координація дій органів влади і господарських суб’єктів.

Одним із основних напрямів екологічної політики держави є впровадження інвестиційних проектів екологічного спрямування та збільшення площ територій природно-заповідного фонду.

1.2. Екологічне законодавство України формується за необхідності забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни, що має супроводжуватися створенням безпечного стану довкілля для життєдіяльності суспільства і кожної людини.

Екологічне законодавство України базується на гуманістичних і демократичних ідеалах, принципах міжнародного права. Крім того, сучасний стан характеризується різким погіршенням екологічної ситуації. Тому більшість норм екологічного законодавства спрямована на попередження проявів екологічного ризику і небезпеки від стихійних явищ та негативного техногенного впливу.

Система екологічного законодавства включає 2 основних блоки законодавчого регулювання.

Конституція України закріплює екологічні права і свободи людини як найвищу соціальну цінність, закріплює найбільш важливі принципи та форми використання природних ресурсів, вимоги щодо охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки у процесі реалізації функцій різних державно правових структур державної влади.

Конституція України від 28.06.1996р. із наступними змінами проголошує право власності на природні ресурси українського народу, який має право володіння, користування і розпорядження природними багатствами країни (ст. 13 КУ).

У ст. 16 КУ визначає обов’язком держави збереження генофонду Українського народу, забезпечення екологічної безпеки для людини і всього тваринного світу, подолання особливо тяжких для України наслідків Чорнобильської катастрофи.

Ст. 50 КУ гарантує кожному громадянину право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, а також кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Ст. 66 КУ закріплює обов’язок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція № 9	\|	Еколого-правове регулювання екологічних правовідносин.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.