Роль судової практики.

Правова доктрина.

Правовий звичай.

Правовому звичаю як джерелу права відведена допоміжна роль.Тлумачення закону, щоб зробити його доступним для населення, здійснюють з погляду звичаю. Проте роль правового звичаю в країнах романо-германського типу обмежена, а в деяких з цих країн зведена наніц. Він виконує другорядну роль як джерело права внаслідок того, що історично багато звичаїв вже одержали закріплення в законі. Правовий звичай може бути лише доповненням до закону.

Правова доктрина свого часу (до XX в.) зіграла позитивну роль. Виступаючи як одне з джерел права, вона сприяла сприйняттю римського права. Правова доктрина створювалася в університетах і впливала на формування системи права і структуру правової норми.

Будучи одним з неофіційних джерел права, доктрина в XX в. відсунута на другий план основним офіційним джерелом - законом, про що свідчить кодифікація, що широко проводиться. Проте вона робить значний вплив на розвиток права. В даний час роль правової доктрини визнається в законопідготовчій роботі і в правозастосувальній діяльності - при тлумаченні норм права. Доктрина допомагає розробці понятійно-категоріального апарату юридичної науки, її методології, якими користується законодавець. При створенні нормативно-правового акту творець закону керується науково-доктринальним підходом до розуміння права, трактуванням правової держави і інших правових категорій. Разом з тим було б невірно перебільшувати роль доктрини як юридичного джерела права, а тим більше вважати її пріоритетним джерелом. Вплив доктрини є безперечним, проте вона має допоміжний характер по відношенню до провідної форми права - закону. Офіційно вона не визнавалася і не визнається джерелом права.

Судову практику можна віднести до допоміжного джерела права романо-германського типу. Відповідно до діючої доктрини права (правові норми приймаються парламентом і уповноваженими ним органами) судовій практиці не відведена роль джерела права. Проте об'єктивно спостерігається явне зростання ролі судового прецеденту в правотворчій діяльності держави, чому сприяють:

1) недосконалість законодавства (суперечності і прогалини в ньому);

2) піднесення «третьої влади» - судової, дозволила суддям розробляти принципові рішення, уточнювати положення закону таким чином, що народжуються нові норми. Вони, в основному, є результатом діяльності суддів касаційних судів як вищих судових інстанцій. Підтвердження касаційним судом присудів, особливо прийнятих на основі аналогії або загальних принципів, може сприйматися іншими судами при вирішенні подібних справ як фактичний прецедент (наприклад, ухвали Касаційного суду і Державної ради Франції). Норми судової практики повинні враховуватися всіма юристами, що застосовують право. З цією метою вони публікуються в судових збірках і довідниках.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нормативно-правовий акт (закон) в системі джерел права.	\|	Правовий звичай.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.