Поняття та ознаки права

У праві як складній категорії можна виділити юридичну та соціальну сторону. У суто юридичному сенсі слова право — це система Загальнообов'язкових, формально визначених, встановлених і забезпечуваних державою правил поведінки. Право як соціальне явище є регулятором суспільних відносин. Через формальне закріплення міри свободи, рівності і Справедливості право виражає єдність загально-соціальних і груповИХ Ійтврееів,

Право — це система загальнообов'язкових, формально-визначених, встановлених і охоронюваних державою правил поведінки, що виражає міру свободи і справедливості, досягнуту йейнйм суспільством, і служить для регулювання суспільних віднбсйН.

Сутність і цінність права як явища соціального порядку виявляється через його ознаки:

1) загальнообов'язковість. На відміну від інших соціа
льних норм правові приписи адресовані всім учасникам
правових відносин і є обов'язковими для них;

2) нормативність. Право складається із правил загаль
ного характеру, розрахованих на неодноразове застосуван
ня. Право виступає як рівний масштаб і модель поведінки

людей;

3) формальна визначеність. Правові норми, як прави
ло, фіксуються письмово, вони мають певну логічну струк
туру. Право встановлює певні рамки поведінки суб'єкта,
чітко формулюючи його права і обов'язки;

4) системність. Право є цілісною системою взаємо
пов'язаних норм;

5) зв'язок з державою. Право пов'язане з державою перш
за все тим, що правові норми встановлюються або офіційно
визнаються державою. Право охороняється державним
примусом;

6) регулятивна. Право виступає як регулятор суспіль
них відносин і в цьому полягає його головна соціальна
цінність;

7) вираз міри свободи і справедливості. Право нерідко
називають математикою свободи. Дійсно, право втілює
основні права і свободи людини, надає людині легальну
можливість реалізувати свої інтереси. Крім того, воно вста
новлює баланс між поведінкою людини та її соціальним
становищем (справедливість);

8) процедурність. Процедура, тобто встановлений по
рядок і послідовність дій, передбачена як для видання, так
і для реалізації юридичних норм;

9) компромісний характер. Право за своєю природою
є інструментом соціального компромісу, своєрідного до
говору в масштабі суспільства.

11.2. Сутність права ■

Сутність — це внутрішній зміст предмету, що виражається в єдності всіх його різноманітних властивостей і відносин. Визначення сутності права, врешті-решт, зводиться до відповіді на три питання: «Хто створює право? Кому воно має служити? Яким чином виявляється сутність права?» Представники різних шкіл права по-різному відповідають на ці питання.

Прихильники соціологічного напряму за аналогією з
сутністю держави виділяють два аспекти у сутності права:
класовий і загальносоціальний. Кожний з них переважав
у певний період історичної еволюції. Загальносоціальна
сутність права полягає в тому, що право виражає узго
джену волю населення, сформовану в результаті взаємних
поступок. Право створювалося людьми для задоволення
потреби у врегулюванні і передбачуваності соціальних взає
модій в умовах нерівності. Люди не можуть існувати, не
взаємодіючи, не створюючи колективів і організацій. Про
те в більшості своїй інтереси і потреби людей не збігаються,
оскільки всі люди мають різні здібності, різне матеріальне
та соціальне становище. .

Унаслідок цього їхня спільна діяльність передбачає наявність чітких правил, що визначають рівний і загальний масштаб поведінки. Обов'язковість дотримання таких правил додає людським діям передбачуваність, керованість, а всьому суспільству — стабільність і впорядкованість його життя.

Класова сутність права полягає й тому, що воно виражає волю панівної соціальної спільноти (касти, стану, класу). Вперше право з волею правлячої групи пов'язав Т.Гоббс, кажучи, що «право є продукт волі тих, які мали верховну владу над іншими». Надалі цю ідею сприйняли К.Маркс і Ф.Енгельс, уточнивши, що право «є зведена в закон воля економічно панівного класу, зміст якої визначається матеріальними умовами його життя».

На різних етапах розвитку суспільства класовий аспект може домінувати, впливати на загальну спрямованість правового регулювання, або відступати на другий план. Для сучасного етапу розвитку права характерним є розширення його загальносоціального змісту.

Прихильники природно-правового підходу до права вбачають сутність права виключно в його загальнолюдському змісті, у закріпленні правом цінностей індивідуальної свободи, незалежності та безпеки. Право виступає як формалізоване добро, справедливість, милосердя, гуманізм.

Нормативістське розуміння абстрагується від соціальних характеристик права і тому пов'язує сутність права виключно з волею держави. Так, за визначенням російського юристаВ.М. Хвостова, правомє «ті норми поведінки, які узяті під захист державою». Призначення права полягає в тому, що воно є державно-владним нормативним регулятором суспільних відносин і поведінки людей, узгодження їх інтересів, примирення конфліктів.

Із яких би позицій не оцінювалася сутність права, вона виявляється через такі якісні риси права, як його ознаки, принципи, функції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Функції права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.