Принципи правотворчості

Принципи правотворчості— це керівні, основоположні ідеї, які зумовлюють відповідність правотворчості суспільним потребам. До них відносять:

1) гуманізм — пріоритетність прав людини, визнання
людини як найвищої соціальної та духовної цінності;

2) гармонійна єдність інтересів особистості та суспіль
ства. Право має виступати як рівноважна складова індиві
дуальних інтересів, що й є суспільним інтересом;

3) демократизм — вираз у праві волі народу. Один із
способів безпосередньої правотворчості народу — ухвален
ня норм права шляхом референдуму. Проте це вельми до
рога процедура, широко вживана лише в деяких невеликих
державах. Принцип демократизму виявляється також у
широкому обговоренні законопроектів, у конкуренції кіль
кох варіантів законопроектів, що виносяться на обговорен
ня парламенту;

4) гласність — ознайомлення суспільства з проектами
нормативно-правових актів, вільне та конструктивне їх
обговорення зметою уникнути помилок і прогалин у пра
вовому регулюванні, підвищити його авторитетність та
ефективність;

5) законність — ухвалення нормативно-правових актів
законним шляхом, відповідно до конституційно закріпле
ного процесу правотворчості. Розробка і ухвалення норма
тивно-правових актів та інших форм права не повинні ви
ходити за межі компетенції державних органів. Приписи
норм права повинні відповідати конституції та міжнарод
ним зобов'язанням держави;

6) науковість і професіоналізм. Розробкою та прий
няттям нормативно-правових актів повинні займатися
фахівці. Підготовка проекту нормативно-правового акта
має здійснюватися на основі досягнень юридичної науки,
а у разі потреби — й інших наук. Проект нормативно-право
вого акта має бути підданий науковій експертизі, а у разі
потреби мають бути проведені соціологічні дослідження й
економічне обґрунтування;

7) зв'язок з практикою. Як правило, норми права мають
видаватися для врегулювання вже існуючих суспільних
відносин. Практика реалізації правових норма має «помі
чати» прогалини та колізії у правовому регулюванні, діа
гностувати застарівання правових норм і необхідність їх
скасування або зміни;

8) планування. Цей принцип дає можливість встанови
ти правильну послідовність розробки і ухвалення норма
тивно-правових актів, вилучити непродумані, випадкові
акти правотворчості, запобігти дублюванню актами один

одного. Недотримання цього принципу призводить до колізій і суперечностей у нормативно-правових актах, зрештою, провокує свавілля і помилки в роботі правозастосов-чих органів;

9) оперативність. Цей принцип вимагає швидкого
реагування на мінливі потреби суспільства, на появу нових
суспільних відносин;

10) поєднання динамізму і стабільності. Цей принцип
вимагає дотримання необхідного балансу між виданням
нових норм права і внесенням змін і доповнень до чинних
нормативно-правових актів. Основною метою правотворчої
діяльності має бути досягнення стабільності законодавства,
забезпечення умов якомога більшій тривалості дії законів
і підзаконних актів у державі.

Ухвалення нових нормативно-правових актів, зміна або скасування чинних мають відповідати вказаним принципам, бути обґрунтованим і доцільним, змістовно зваженим і конструктивним.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правоутворення і правотворчість	\|	Види правотворчості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.