Виховання почуттів

У своїх статтях, що мали аналітичний, просвітницький характер, намагалася розкрити тогочасні проблеми в галузі дошкільного виховання, вносила надзвичай­но цікаві і важливі пропозиції щодо поліпшення педагогічної роботи в дошкіль­них закладах, удосконалення підготовки вихователів, оновлення змісту і форм роботи з дітьми дошкільного віку.

Особиста переконаність у необхідності підвищеної уваги до дошкільного дитинства, ставлення до маленької дитини як до вільної, самостійної особистості спонукали її широко вивчати досвід роботи зарубіжних дошкільних установ, відомих авторських систем розвитку маленької особистості, що існували на той час. Переважно погоджуючись із поглядами таких видатних педагогів, як Ф. Фребель і М. Монтессорі, Н. Д. Лубенець широко пропагувала їхні ідеї через журнал «Дошкольное воспитание». її основні праці: «Фребель і Монтессорі» (1913—1914), «Суспільне та сімейне начала в дошкільному вихованні», «Народний дитячий садок».

Педагогічні ідеї Н. Д. Лубенець стосувалися розкриття особливостей дошкільного віку, його важливості для розвитку особистості дитини, забезпечення умов для роботи народних дитячих садків, а також кваліфікованої підготовки педагогічних кадрів.

...Фребель і Монтессорі сходяться у принципах та кінцевій меті, але розходяться у практичному застосуванні. Проте останнє є результа­том часу і науки, отже, зрештою заслуга Монтессорі може бути зведена до успішного практичного здійснення того, чого прагнув Фребель.

Фребель мріє про оновлення людства, Монтессорі — про відро­дження людства. ...Найперше завдання, на думку Монтессорі, стиму­лювати життя, і потім дати йому вільно розвиватися.

...Так само, як і Фребель, Монтессорі вважає період першого ди­тинства, від трьох до шести років, найважливішим, оскільки в цей час формуються й зміцнюються головні функції дитини. Лише в цьому пе­ріоді ми можемо полегшити дитині виховання почуттів, якому Монтес­сорі надає надзвичайної ваги. Кожному віку дитини відповідає відома потреба, задоволення якої необхідне, оскільки сприяє розвиткові дити­ни. Проте якщо дитина переросла відому потребу, їй вже ніколи не до­сягти сповна розвитку, втраченого у належний момент.

...Особливо сильна і талановита Монтессорі там, де йдеться про свободу дитини і розкриття її особистості.

...Уже у віці трьох років дитина, як вважає Монтессорі, повинна мати можливість виявляти значну самостійність і свободу. Вихователі мають полегшувати дітям вступ на цей шлях самостійності: вчити хо­дити без сторонньої допомоги, бігати, підніматись і спускатися схода­ми, добирати предмети, самостійно вдягатися і роздягатися, вмивати­ся, промовляти чітко слова і точно виражати свої думки. Вихователь­ки повинні розвивати в дітях уміння досягати своїх індивідуальних цілей і бажань. Все це Монтессорі називає етапами виховання у дусі незалежності.

Після принципу свободи найважливіше місце у системі Монтессорі належить вихованню почуттів.

...Монтессорі бачить у вихованні дві цілі: біологічну і соціальну. Перша —полегшення природного розвитку особистості, друга — підготовка її до сприйняття навколишнього середовища. Виховання по­чуттів дитини в період від 3 до 7 років є надзвичайно важливим з обох поглядів. З біологічного, тому що ми можемо полегшити розви­ток почуттів тільки в цей період. Оскільки дитину приваблюють сти­мули, то ми можемо їх певним чином пристосовувати і градуювати, тобто полегшувати природний психофізичний розвиток дитини.

Другої цілі — пристосування індивіда до його середовища т- дося­гають пізніше й непрямо. Вона випливає зі здатності спостереження, якої можна набути вихованням почуттів. На спостереженні ґрунту­ються всі успіхи сучасного мистецтва, досягнення науки й усі від­криття сучасної епохи. Спостереження робить людей здатними до їхнього практичного життя.

...На основі усіх наведених доводів Монтессорі підсумовує, що ви­ховання почуттів слід розпочинати методично, із віку немовляти, і продовжувати його увесь період навчання, який підготовлює індивіда до життя у суспільстві.

...Монтессорі, виходячи з її книжки, ніби ігнорує потребу дітей в іграх, побудованих на уяві, і її дидактичний матеріал не задовольняє одну з нагальних потреб природи дитини. Заняття з дидактичним ма­теріалом ґрунтуються винятково на формальному вправлянні почут­тів. Монтессорі спочатку називає їх саме вправами і тільки пізніше починає називати їх іграми.

...Від цих нескінченних експериментів з великою кількістю різно­манітних дидактичних матеріалів складається враження, ніби це на­віть не діти у будинку дитини, а якісь «експериментатори» у фізично­му і хімічному кабінеті.

Якщо ми жахаємось нудних і втомлювальних вправ з дарунками Фребеля, котрі перетворюються у дитячих садках його ретельних ... послідовниць, то, можливо, ми відчуємо ще більший жах у дитячому будинку якоїсь монтессоріанки, що пройнялась тільки духом «вченого» і забула про дух «містика». Яку сухість і затхлість може вона внести в дитячі душі і дитячий світ, якщо орудуватиме за допомогою дидактич­них інструментів, наждаковних літер, гімнастики і т. ін.!

Притому вправляння дітей за допомогою дарунків поступово від­ходить у минуле, а небезпека від дидактичного матеріалу лише на­ближується!

Читайте також:

1. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
2. Базові поняття теорії і методики фізичного виховання.
3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
4. Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.
5. В галузі фізичного виховання
6. В. Особливості навчання і виховання в Кисво-Могилянській академії
7. Взаємозв'язок навчання, виховання та розвитку психіки
8. Види виховання
9. Вираження емоцій і почуттів
10. Виховання в Афінах
11. Виховання в дошкільному віці
12. Виховання в учнів творчого ставлення до занять.

Переглядів: 2063