Дієслово sum, esse (бути)

У цьому дієслові у системі інфекта є чергування основ es-/s-. Отже, різні форми утворюються від різних основ. При основі es- 3-я особа однини і 2-а особа множини теперішнього часу утворюються атематично (без вставних голосних), інші форми – тематично, наприклад:

Singulāris	Plurālis
1.sum	1.sumus
2.es	2.estis
3.est	3.sunt

Nota bene!

У латинській мові при дієсловах відсутні особові займенники. Їхню роль виконують особові закінчення дієслів.

Наказовий спосіб теперішнього часу (Imperatīvus praesentis)

Цей спосіб має форму 2-ї особи однини і 2-ї особи множини. Друга особа однини наказового способу утворюється відкиданням від неозначеної форми дієслова закінчення -re в усіх дієвідмінах. Друга особа множини наказового способу утворюється додаванням до основи інфекта закінчення -te(пор.: укр. розповідай-те!).

У дієсловах ІІІ дієвідміни у 2-й особі однини до основи інфекта додається закінчення -е, а у 2-й особі множини між основою і закінченням -teставиться поєднувальна голосна -ĭ.

Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін в imperatīvus praesentis:

Дієвідміна	Неозначена форма дієслова	Singulāris	Plurālis
I	laudāre	2. lauda!	2. laudā-te!
II	docēre	2. doce!	2. docē-te!
III	legĕre	2. leg-e!	2. leg-ĭ-te!
IV	audīre	2. audi!	2. audī-te!

Nota bene!

Наказовий спосіб 2-ї особи однини від дієслів ducĕre – вести, dіcĕre – говорити, facĕre – робити, ferre – нести закінчується на приголосний: duc! веди!, dic! говори!, fac! роби!, fer! неси! Щоб виразити заперечення у наказовому способі в латинській мові вживається аналітична форма, яка складається із поєднання слів noli (singulāris) – не смій!, nolīte (plurālis) – не смійте! і неозначеної форми дієслова. Noli –наказовий спосіб 2-ї особи однини від дієслова nolle – не хотіти, nolīte – наказовий спосіб 2-ї особи множини від того ж дієслова.

Дієвідміна	Неозначена форма дієслова	Singulāris	Plurālis
I	laudare	2. noli laudāre!	2. nolīte laudāre!
II	docēre	2. noli docēre!	2. nolīte docēre!
III	legĕre	2. noli legĕre!	2. nolīte legĕre!
IV	audīre	2. noli audīre!	2. nolīte audīre!

Наказовий спосіб дієслова esse: es! – будь!, este! – будьте!

Тексти

1. Перекладіть українською мовою:

1. Latīne scribĭmus. 2. Cogĭtant. 3. Quid legis? 4. Cur tacētis? 5. Semper bene laborāmus. 6. Dum docēmus, discĭmus. 7. Cum tacent, clamant. 8. Latīne multum lego et scribo. 9. Veto. 10. Credo. 11. Ausculta et perpende! 12. Fide, sed сui vide! 13. Persta atque obdūra! 14. Vive valeque! 15. Salve! Salvēte! 16. Vale! Valēte! 17. Nolīte tacēre, si dicĕre debētis!

2. Перекладіть латинською мовою:

1. Ми повинні добре працювати. 2. Ви завжди повинні вчитися. 3. Він не тільки добре читає по-латинськи, а й пише. 4. Що ти розповідаєш? 5. Не пиши погано! 6. Не мовчіть!

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1.Cogĭto, ergo sum. – Я мислю, отже, я існую. Цитата з «Основ філософії» 1, 7, 9 (1644) французького мислителя Р.Декарта (1596-1650). Л.Українка у листі до О.П.Косач, 08–12.08.1898 р. писала: Scribo, ergo sum. – Я пишу, отже живу.

2.Dum spiro, spero. – Поки дихаю, сподіваюсь. Подібне висловлювання трапляється у «Листах до Аттіка» Ціцерона, ІХ, 10,3: Aegrōto, dum anĭma est, spes esse dicĭtur. – Поки у хворого є дихання, кажуть, є і надія. В іншій формі цю думку висловлює Сенека у «Моральних листах до Луцілія» LXX, 7: Omnia homĭni, dum vivit, speranda sunt. – Людині, поки вона жива, слід на все надіятись. Римський поет Овідій (47 р. до н.е.–18 р. н.е.) у «Скорботних елегіях», ІІ, р.145 пише:

ĺpse licét speráre vetés, sperábimus úsque:

Хай сподіватися ти не велиш, – сподіваюсь одначе.

Переклад А.Содомори.

Л.Українка змінила вислів Овідія і назвала одну із своїх поезій «Contra spem spero» («Без надії сподіваюсь»).

3. Vivĕre est militāre. – Жити – значить боротися. Цей вислів належить Сенеці (4 р.до н.е. – 65 р. н.е.) («Моральні листи до Луцілія», XCVI, 5): Vivĕre, mi Lucili, militāre est.

4. Qui tacet, consentit. – Хто мовчить, той погоджується.

5. Qui scribit, bis legit. – Хто пише, той двічі читає.

6. Qui quaerit, repĕrit. – Хто шукає, той знаходить.

7. Bis dat, qui cito dat. – Двічі дає той, хто дає швидко. Вислів належить Піблілієву Сіру (І ст. до н.е.), авторові збірки «Сентенцій», 245: Inopі beneficium bіs dat, qui dat celerĭter. –Двічі робить послугу бідному той, хто робить її швидко.

8. Nota bene! – Добре зауваж! Зверни увагу!

9. Divĭde et impĕra! – Поділяй і пануй! Походження вислову не з’ясоване. На нього натрапляємо у текстах італійського політика кінця XV – початку XVI ст. Мак’явеллі. Деякі вчені його автором вважають французького короля Людовіка ХІ (XV ст.), а інші – царя Філіппа, батька Олександра Македонського (IV ст. до н.е.).

10.Festīna lente! – Поспішай повільно! Латинський переклад грецького прислів’я σπεύδε βραδέως, яким користувався Октавіан Авґуст (31 р. до н.е.–14 р. н.е.), про що згадує Светоній (І ст. н.е.) у «Божественному Авґусті», 25.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дієвідміни латинського дієслова	\|	Лексичний мінімум

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.