Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 7 сторінка

Пістія(рис. 51) також плаває на поверхні води і поширена у водоймах, де температура води не нижче 10—15 °С. Має вигляд розетки опушеного світло-зеленого листя, вниз від якої відходять довгі м'які корінці. Розмножується вегетативно.

Серед рослин, що укорінюються у грунті, в акваріумах добре ростуть такі:

Альтернантера (рис. 52) —ефектна тропічна рослина з товстим ламким стеблом і загостреним ланцетоподібним листям оливкового або лілового кольору. Легко розмножують її живцями.

Валіснерія(рис. 53) — невибаглива рослина, поширена у водоймах тропіків та субтропіків. Довге стрічкоподібне листя валіснерії зібране розеткою і стелиться по поверхні води, але корінням кущ міцно тримається в грунті. Розмножується валіснерія, викидаючи пагони з бруньками, із яких з'являються нові рослини.

Папороть водяна (рис. 54) поширена у тропіках. Може плавати на поверхні або висаджуватися в грунт. Молоді рослини з'являються просто на світло-зеленому листі. Любить яскраве освітлення.

Ехінодорус амазонський (рис. 55). Листя усічено-ланцетоподіб- не, загострене, до 20 см завдовжки і до 3 см завширшки, з добре помітними прожилками. Молоді рослини з'являються на довгому квітконосі.

Кабомба(рис, 66) — тропічна рослина з Америки з ніжнимиажурними мутовками. Добре росте при яскравому освітленні, розмножують її стебловими живцями.

Криптокорина понтедерієволиста (рис. 57). Батьківщина — Суматра і Калімантан. Розеточна рослина з серцеподібним листям на довгих черешках. Листок 15—ЗО см завдовжки, забарвлення світло-зелене при слабкому освітленні або коричневе зверху і рожевувате знизу при яскравому. Розмножують її кореневими пагонами, рослина не любить частих пересаджень.

Гігрофіла (рис. 58) походить із Південно-Східної Азії. На міцному стеблі попарно супротивно розміщується світло-зелене листя. Розмножують рослину живцями.

Куиіир(рис. 59) зустрічається у всіх водоймах. На тонкому стеблі розміщуються густі кільця жорстких голчастих листочків. Невибаглива і швидкоростуча рослина. Плаває в товщі води. Кушир — добра схованка для мальків.

Стрілолист (рис. 60) поширений у тропіках Америки. Розеточна рослина з вузьким листям без черешків, до 20 см завдовжки, невибаглива, розмножується швидко, так само як і валіснерія.

Елодея південноамериканська (рис. 61)—рослина з довгим стеблом, з дрібними густими листками. Швидко росте, добре очищає воду. Розмножується поділом стебла.

Коли акваріум повністю готовий для заселення, в нього можна запускати риб.

Рис. 55. Ехінодорус

Рис. 56. Кабомба Рис. 57. Криптокорина

Рис. 58. Гігрофіла Рис. 59. Кушир

Рис. 60. Стрілолист

Годування риб

Годувати акваріумних риб слід різноманітним кормом один- два рази в день так, щоб корм вони з'їдали за 10—20 хв.

У живленні риб застосовують живий і сухий корми. Сухий корм — це сушена дафнія, комбінований корм фірми «Тетра». Проте постійно годувати сухим кормом риб не рекомендується.

Найбільш розповсюджений живий корм — трубочник, мотиль і коретра.

Трубочник — представник кільчастих червів, що живе у мулі ставків. Невелику кількість трубочника легко зберігати в холодильнику у банці з водою, яку кожний день треба замінювати.

Личинки комарів — мотиль (червоного кольору) і коретру (безбарвна, прозора) —зберігають у холодильнику загорнутими у вологу ганчірку.

Для невеликих риб і мальків найкращий корм — дафнії, циклопи, яких можна зберігати живими у воді тільки при постійному продуванні повітрям. При утриманні золотих рибок можна використовувати й інші види кормів: дощових черв'яків, запарену окропом манну крупу (перед годуванням її промивають холодною водою).

Догляд за акваріумом

При правильному догляді акваріум завжди буде радувати зеленими заростями і яскравими здоровими рибками.

Раз на тиждень акваріум чистять з допомогою сифона — гумового шланга з широким пластмасовим наконечником, через який відсмоктують воду з брудом, що назбирався у верхньому шарі грунту. Рослини і риби при цьому залишаються в акваріумі. Під час чищення зливають до 1/3 об'єму брудної води і замінюють її відстояною водою Скло акваріума, яке покрите зеленим наростом водоростей, очищають скребком з лезом. Під час чищення акваріума приводять у порядок і рослини: обривають жовте листя, проріджують кущі.

Якщо в акваріумі створено біологічну рівновагу, повну заміну води здійснюють не частіше 1—2 разів у 1—2 роки, якщо у цьому виникає потреба.

Під час годування риб уважно стежать, чи немає серед них таких, що неприродно плавають, лежать на дні. Якщо такі є, то їх відразу ж відсаджують в окрему посудину для лікування, а сачок після цього прополіскують у гарячій воді.

Щоб риби не вискочили з акваріума, його слід прикривати склом.

Риби повинні вчасно одержувати достатню кількість якісного корму і бути ситими. Існуюча думка, що для підтримання нормального стану риб їх краще не догодовувати, ніж перегодовувати, хибна. Вважається нормальним, коли дорослих риб годують уранці і ввечері. Залишки сухого корму, не використаного рибами, не можна залишати в акваріумі, бо вода стане каламутною (корм швидко загниває і розкладається, споживаючи кисень).

Розмноження риб

У хороших умовах риби можуть розмножуватися. У живородящих риб черевце стає повним, біля анального плавця виразніше помітна темна пляма. Для нересту самку слід пересадити в окремий акваріум без грунту, але з жмутиком ку- ширу, де будуть ховатися народжені мальки. Оскільки більшість риб поїдає своїх і чужих мальків, після нересту самку повертають в акваріум, а мальків годують дафніями, циклопами, подрібненим сухим кормом.

У лабіринтових риб після нересту відсаджують інших риб і самку. А самця відсаджують тільки після того, як мальки попливуть.

У цихлових риб після метання ікри батьків із нерестовища не відсаджують. За відкладеною ікрою звичайно доглядає самка, обмахує її плавцями і проковтує білі мертві ікринки. Самець ревниво охороняє ділянку. Дорослих риб відсаджують тільки тоді, коли мальки зміцніють і зможуть самостійно плавати.

Птахи в кутку природи

Рухливість птахів, їхнє яскраве привабливе забарвлення, цікава поведінка, спів — усе це зумовлює великий інтерес до утримання птахів у кутку природи і виховання дбайливого ставлення до них, відповідальності за життя живої істоти.

У кутку природи можна утримувати тих птахів, які добре розмножуються в умовах неволі,— хвилястих папуг і канарок.

Батьківщина хвилястих папуг — Австралія, де вони живуть у невеликих гаях. Природне забарвлення птахів — трав'янисто-зелене з поперечними темними хвилястими смугами. Шляхом штучного добору були виведені найрізноманітніші за кольором птахи. Самка відрізняється від самця буруватим забарвленням восковиці, у самця ж вона блакитна. У молодих птахів восковиця має рожевувате забарвлення.

Щоб папуга легше звикав до неволі, краще брати в куток природи молодого птаха. Здоровий птах має гладке оперення і дзьоб, ціле махове і хвостове пір'я.

Для утримання папуг використовують клітки, виготовлені з металевого дроту. Найкраще підходить клітка таких розмірів, см: довжина — 60, висота 50, ширина ЗО—35.

Клітку з хвилястими папугами встановлюють у світлому місці, але не на сонці і не на протягу. Якщо в дитячому садку є умови для влаштування вольєра, це сприятиме поліпшенню умов утримання птаха. Надзвичайно добре впливає на здоров'я папуг утримання їх влітку у відкритих вольєрах на повітрі.

Корм для хвилястих папуг повинен складатися з чотирьох компонентів: зернового, м'якого, вітамінного, або зеленого, і мінерального.

Зерновий корм — основний для птахів. Він складається з жовтого або білого проса, канаркового насіння з невеликою добавкою вівса і вівсянки та соняшнику. Відсутність проса в раціоні птахів викликає у них шлунково-кишкові захворювання. Корисно давати птахам колоски вівса молочно-воскової стиглості.

До м'яких кормів належать білий хліб, сухарі, сир, яйця, страви з картоплі, пудинги. Забороняється давати папугам м'ясні продукти, тваринний жир, шоколад.

Вітамінний, або зелений, корм складається з листків салату, редису, буряка, капусти, моркви, конюшини, подорожника. Не можна давати мокру зелень, оскільки вона викликає пронос. Корисні свіжі гілки верби, вишні, яблуні, берези тощо. Потрібно давати папугам кусочки яблук, груш, кавунів, динь.

Мінеральний корм завжди повинен бути у клітці. Він складається з крупного річкового піску, товченої яєчної шкаралупи від сирих яєць, товченої шкільної крейди, кухонної солі, цукрового піску, подрібненого деревного вугілля. Все це потрібно міняти через 10 днів, в міру забруднення.

Добова норма зернового корму — столова ложка, м'якого — одна чайна ложка на птаха. Вітамінний корм дають у необмеженій кількості. Воду птахам дають сиру, кімнатної температури, міняють її щодня.

Хвилясті папуги легко розмножуються в клітках і вольєрах. Стимулом для цього є гніздовий ящик або дуплянка з лотком 5 см і внутрішньою камерою близько 15 см у попереку. Гніздова підстилка не потрібна. Дно дуплянки роблять не пласким, а трохи нахиленим до центра, щоб яйця трималися поруч. Насиджування триває 17 днів. Пташенята виводяться не одночасно, тому в одному виводку вік їх різний. Однак це не заважає нормальному вигодовуванню молодняка. Якщо розмноження птахів відбувається в період короткого світлового дня, вночі клітку з папугами потрібно освітлювати нічником.

Деякі найбільш здібні хвилясті папуги навчаються вимовляти слова і речення. Більш здібні до розмов самці, ніж самки. Навчання папуг вимовляти слова потребує частого спілкування, тихої спокійної обстановки.

Канарки належать до ряду горобиних. Вважають, що назва канарка пов'язана з її походженням з островів Канарського архіпелагу, звідки у XV ст. її завезли у Європу іспанські, а потім й інші моряки. У природі канарки люблять ліс з галявинами та кущами. У негніздовий період вони ведуть зграйний спосіб життя, живляться насінням різних трав і фруктами. В період вигодовування пташенят канарки поїдають і дрібних комах.

Природне забарвлення дикої канарки — зелено-жовте, але вже у XVII ст. з'явилися виведені у неволі канарки різноманітного забарвлення (жовті, білі, коричневі). Пісня домашньої канарки мало відрізняється від пісень диких канарок. Було помічено, що канарки добре наслідують звуки. Цим скористалися любителі, і в країнах Західної Європи і Росії з'явилися канарки, пісні яких відрізнялися від пісень диких канарок. Це канарки гарцського наспіву, які виконують пісню, злегка відкриваючи дзьоб, і канарки вівсяночного наспіву, який вони перейняли від звичайної вівсянки. Канарки вівсяночного наспіву виконують пісню з відкритим дзьобом.

Співець вважається хорошим, якщо кожне коліно у його співі тривале і переходи від одного коліна до другого плавні і м'які.

Для утримання канарки потрібна клітка розміром 40Х20Х Х20 см. Розміщувати її треба у світлих місцях кімнати, але не на протягу і не на сонці.

Як і у папуг, корм канарки складається з зернового, м'якого, вітамінного, або зеленого, і мінерального.

Основним кормом є зерновий, який складається з суміші різного насіння (дрібне біле просо — 3 частини, канаркове насіння — 2 частини, вівсяна крупа, суріпка, рапс, льон по 1 частині, салат — ¹/₂ частини). З задоволенням канарки поїдають насіння різних польових, лучних трав. На день дають по 1—2 чайні ложки на пташку.

З м'якого корму канарки споживають яйце, білий хліб, змочений у молоці, каші.

У літній період під час линяння в раціон птахів дуже корисно включити мурашині лялечки.

З вітамінних, або зелених, кормів канарки з задоволенням поїдають різні соковиті рослини: мокрець, традесканцію, проросле насіння і ростки пшениці, вівса, бруньки плодово-ягідних дерев і кущів. Потрібно давати птахам фрукти і овочі: яблука, груші, абрикоси, малину, огірки, моркву (терту), капусту, салат.

Мінеральний корм дають такий, як і папугам.

Якщо утримується пара канарок, навесні вони можуть утворити пару і виводити пташенят. Для цього треба повісити гніздо і покласти в клітку будівельний матеріал для гнізда: кусочки бавовняних ниток 6 см завдовжки, м'яку траву, сухий мох, дрібне пір'я. Не можна давати птахам вату, клоччя, оскільки вони можуть зачепитися за тонкі волокна і потягнути за собою гніздо з яйцями і пташенятами.

У кладці буває 4—5 яєць голубуватого кольору з коричневими крапками. Перше пташеня вилуплюється з яйця на 14-й день, решта— через 2—3 дні після першого. Вони з'являються на світ сліпими і в рідкому пуху. Ростуть швидко: на 5-й день у них відкриваються очі, через 7—8 днів з'являється пір'я, а у 18—20 днів маленькі канарки вже починають вилазити на передній край гнізда і намагаються перестрибнути на сусідню жердинку. У двомісячному віці у птахів розпочинається перше линяння, а у 5 місяців вони починають потихеньку співати. Молоді самки також іноді пробують співати, проте співцем у канарок є самець. Якщо молоді канари в перший рік життя будуть слухати співи старих канарів, то вони скоріше навчаться співати. Для цього їх розсаджують у клітки поодиноко.

Правильне утримання птахів у неволі складається з трьох основних умов: влаштування клітки; складання раціону, близького до живлення на волі; догляд, що забезпечує збереження здоров'я.

Кожна клітка повинна мати подвійне дно (зовнішнє нерухоме і внутрішнє висувне) і бортики, які запобігають засміченню кімнати. Годівничка повинна обов'язково висуватися, щоб було зручно насипати в неї корм і чистити її. У клітці укріплюються дерев'яні жердочки різного діаметра (10—15 мм). їх потрібно розташувати так, щоб птахи не забруднювали своїми екскрементами годівницю і поїлку. Поїлка повинна бути достатньо широкою і стійкою. Для купання птахам ставлять ванночку з водою, яку прибирають після того, як пташка викупалася.

Чистота — основна умова успішного догляду за птахами. Існує два способи утримання настилу у клітці: посипати його піском або класти на нього папір. Міняти пісок треба влітку 2 рази на тиждень, а взимку 1 раз на тиждень, папір треба міняти щодня.

Птахи не бояться шуму, але бояться різких рухів. Тому слід привчити дітей підходити до клітки спокійно, рухатися плавно, неквапливо. Не можна брати птахів у руки, крім того випадку, коли це буде конче потрібно. Здійснюючи один раз на місяць генеральне прибирання кліток, птахів переводять у нове приміщення, щільно поєднавши відкриті дверцята обох кліток.

Виконання всіх цих вимог дає гарантію хорошого здоров'я пташок.

Утримання ссавців у кутку природи

Із ссавців у кутку природи утримують тих, що добре розмножуються в умовах неволі. Представниками їх є морська свинка та хом'ячок, що належать до ряду гризунів.

Морська свинка походить з Південної Америки, де була одомашнена ще інками. Звірка вирощували на м'ясо і заради забави. В Європу морська свинка була завезена близько 400 років тому «з-за моря», тому спочатку стала називатися заморською, а потім просто морською свинкою.

На батьківщині вони живуть невеликими групами серед трави і кущів, де споруджують нори. Природне їхнє забарвлення — ко- ричнево-буре, сіре. Від цих форм виведені білі, чорні, золотисті, двоколірні і триколірні звірки.

Морські свинки невибагливі, вони не кусаються. Приміщення для них зробити неважко. Морська свинка не може ні стрибати, ні лазити, тому будь-який великий ящик, стінки якого не нижчі ЗО—35 см, може бути для неї житлом. На дно насипають тирсу, ставлять хатку, де свинки люблять ховатися.

Цікавіше утримувати не одну, а двох свинок, вони добре уживаються між собою, розмножуються. Вагітність їх триває близько двох місяців, дитинчата народжуються зрячими, вкритими шерстю. Всього 2—3 дні мати годує їх молоком, і скоро вони починають самі пробувати овочі або траву. В цей час їм добре давати розмочену у молоці булку. Днів через п'ять дитинчата стають зовсім самостійними і мати більше не піклується про них.

Годують цих гризунів свіжою травою, сіном, морквою, буряком, вівсом, молочними продуктами, хлібом, дають також кускову сіль, крейду, вапно. Воду свинки не п'ють, бо отримують її з кормів.

При хорошому догляді свинки живуть 10 і більше років і стають зовсім ручними.

Хом'ячки золотистий, або сирійський, і джунгарський.

Золотистий, або сирійський, хом'ячок розповсюджений у Передній Азії, на Балканах, у Туреччині, Ірані. Населяє він передгірні степові ландшафти, лучні степи, посіви. Основу його живлення становлять насіння, зелені пагони рослин. Активний уночі і в присмерковий час. Хом'ячки риють нори до 2 м завглибшки, на зиму роблять запаси.

Джунгарський хом'ячок мешкає у степах 1 напівпустелях Центральної Азії, Південного Сибіру і Північно-Східного Казахстану. Активний у присмерковий час і вночі. Нори хом'ячків мають по кілька ходів, віднорків і гніздову камеру. Живиться він в основному так само, як і сирійський хом'ячок, споживає і комах. У сплячку не впадає, робить на зиму запаси. Статевозрілим хом'ячок стає вже у віці 4 місяців.

Обидва гризуни приємні і добре живуть у неволі. Утримують їх у металевих клітках з товстого дроту, в які ставлять невеличкий будиночок і кладуть матеріал для гнізда (вату, м'які шматочки тканини, тирсу), з якого хом'ячок влаштовує гніздо. Поруч з гніздом він влаштовує комірку, в якій збирає запаси продуктів. В одному з кутків клітки розміщує туалет. В клітку добре поставити бігове колесо, щоб задовольнити рухову активність звірків, яка особливо виявляється у присмерковий час.

Як і інші гризуни, хом'ячки живляться зернами рослин, овочами, у неволі їдять булку і п'ють молоко. Особливістю цього звірка є досить місткі защічні мішки. В них хом'ячок, коли він ситий, набиває зерно і переносить у комірку, його щоки при цьому надуваються і мордочка набуває забавного вигляду.

При утриманні пари хом'ячків у них 2—3 рази на рік з'являється потомство по 6—10 відразу. Перед появою малят самця відсаджують, а самку не турбують, бо вона може загризти дитинчат. Годувати її в цей час треба краще, давати молоко. Хом'ячата народжуються сліпими, голими, безпомічними. Проте приблизно через 3 тижні можна побачити, як з пухнастого гнізда виглядають мордочки маленьких хом'ячків, а потім вони виповзають з гнізда і живляться коло годівниці разом з матір'ю, від якої відрізняються лише більш світлим забарвленням. Живуть тварини близько 3 років.

Клітку з хом'ячком не можна ставити на світлі. Більшу частину дня він сидить у своєму гнізді, так що з підстилки видно тільки його голівку, або спить, згорнувшись, як кулька. Проте варто відкрити дверці клітки, і хом'ячок прокидається, позіхає, широко відкриваючи свій рожевий ротик і, перевалюючись, іде за частуванням. Молодий хом'ячок швидко стає ручним і, як правило, не кусає. Якщо його раптово потривожити, він, захищаючись, може прокусити палець. Про це слід пам'ятати під час догляду за звірком.

Тварини — тимчасові мешканці кутка природи

Спостереження під час екскурсій і прогулянок має епізодичний характер. У деяких випадках їх доцільно продовжити в кутку природи протягом кількох днів, повернувши потім тварин у місця їхнього постійного мешкання.

Цікавим об'єктом для спостережень може бути псевдокінська п'явка, яка часто зустрічається під час прогулянок на водойму. Майже всі бояться п'явок, і навколо цих тварин створюється багато легенд, яким можна дати правильне тлумачення, простеживши за ними кілька днів. Розміщують тварину у банці з водою, на дно якої кладуть камінець і гілочку елодеї або якоїсь іншої рослини. Банку зверху закривають кришкою з маленькими отворами. Якщо цього не зробити, п'явки легко виповзуть.

Увагу дітей звертають на те, що довге тіло п'явок сплющене, неначе стрічка. Передній кінець тіла сильно звужений. Тут знаходиться рот і по краю голови багато майже непомітних очей. Задній кінець тіла ширший, на ньому розташований великий круглий присосок. Присмоктуватися п'явка може не тільки заднім, але й переднім кінцем. Увагу дітей звертають на спосіб пересування п'явки по склу: вона наче крокує, поперемінно прикріплюючись то ротом, то заднім присоском. Плаває п'явка, хвилеподібно вигинаючи своє тіло.

Псевдокінські п'явки не можуть присмоктуватися до людини. Живляться вони найчастіше молюсками і червами; великі п'явки поїдають малих. Годують п'явок мотилем або крихітним шматочком сирого м'яса, який подають з дротика. П'явка заковтує їжу цілком. Дихає п'явка просто через слизову оболонку шкіри, під якою проходять кровоносні судини. Цікаві спостереження можна провести за п'явкою як живим барометром. Перед дощем, за 10— 12 год до нього, п'явка вилазить з води і висить, прикріпившися до скла, вище рівня води. В хорошу погоду вона тримається у воді.

Медичні п'явки, яких використовують у лікарській практиці, менші за псевдокінську, вони темно-зелені, з гарним жовтим малюнком на спині.

Під час цільової прогулянки до водойми діти бачать різних молюсків. У куток природи можна взяти ставковика, розмістивши його або у банці з водою, або в окремому акваріумі. Спостерігаючи, як ставковик повзе по склу, можна роздивитися його пласку ногу, на якій розміщено рот. Відкриваючи і закриваючи його, він очищає зелений наліт водоростей на склі. Час від часу він піднімається до поверхні. Слід пояснити дітям, що так він дихає. Інколи ставковики відкладають на склі і рослинах свою ікру — це прозора драглиста ковбаска, в якій просвічуються окремі ікринки. Через 3—4 тижні з неї виходять крихітні ставковички. Саме в цей час і слід повернути їх у водойму.

Кілька днів в акваріумі можна потримати рака. Годують його маленьким шматочком м'яса, який спускають на дротику. Цікаво спостерігати за рухами рака, за тим, як він споживає корм, тощо. Кількість води в акваріумі повинна бути невелика — це сприяє поверхневому насиченню води киснем.

Найбільш поширеними тимчасовими мешканцями кутка природи є комахи. Розміщують їх в інсектаріях або садках, де вони перебувають протягом кількох днів.

Інсектаріями для наземних комах (жуків, коників, гусені) можуть бути різні банки, старий акваріум, ящик з передньою стінкою із скла. Можна виготовити інсектарій з прозорої плівки. Зверху він має бути прикритий плівкою.

Внутрішнє влаштування інсектарію нескладне. На його дно треба насипати піску, посадити кілька кущиків трави, іноді покласти камінець, черепок. Трава повинна бути свіжою, тому її треба поливати, обприскувати. Розміщувати садок треба трохи далі від яскравого сонячного світла.

Яких же комах можна утримувати в інсектарії? Тимчасовими мешканцями кутка природи можуть бути коники, цвіркуни, попелиці разом з личинками сонечка, клоп-солдатик, бронзівка, турун, мурашки тощо.

Кониківгодують як рослинною (колосок пшениці з зерном, шматочок моркви, яблука, листок салату), так і тваринною їжею (дрібними комахами). Садок уранці треба обприскувати водою. Краплини її коники злизують з трави і скла. Якщо утримувати самців коників, то в ясну погоду можна слухати їхній спів.

Не менш цікавим об'єктом є цвіркун. їсть він листки салату, інші ніжні рослини, а також зерна рослин. Самці цвіркунів, як і коники, співають, видаючи мелодійний, не такий гучний, як у коників, звук.

Личинок сонечка найлегше знайти на рослині, ураженій попелицями. Таку гілку зрізають і ставлять в інсектарій у маленьку пляшечку з водою. Діти переконуються, як швидко личинки очищають рослину від попелиць.

Клопів-солдатиків годують в інсектарії насінням рослин. Навесні солдатики з задоволенням висмоктують горішки липи.

Туруни легко розправляються з досить великою здобиччю, наприклад з гусінню, голими слизняками. Час від часу інсектарій слід збризкувати водою. Краплини води туруни охоче злизують. Під час спостережень увагу дітей звертають на тонкі і сильні ноги туруна, добре пристосовані до бігання. Небагато жуків можуть так швидко пересуватися по землі, як туруни.

Бронзівку треба посадити у інсектарій на гілку шипшини або таволги. Проте годувати її можна не тільки квітками. Ці ласуни охоче ссуть змочений водою цукор, фруктові цукерки, гризуть шматочки яблук. Увагу дітей слід звернути на те, що ноги бронзівок зовсім не схожі на легкі і сильні ноги турунів. У бронзівки вони криві, короткі і шипуваті. Вони пристосовані до лазіння по суцвіттях і віночках квітів. В інсектарії ці гарні жуки найчастіше сидять на квітах. Особливо активні вони у сонячну погоду.

Влітку, коли частина об'єктів кутка природи переноситься на веранду, доцільно влаштувати формікарій — приміщення для утримання мурашок. Зі способом життя мурашок дітям ознайомитися під час спостережень не просто — мурашник схований більшою частиною під землею. Ось як пропонує влаштувати формікарій ентомолог М. М. Плавильщиков.

Беруть банку, в яку вкладають дерев'яний циліндр, зміцнюючи його розпірками. Розмір циліндра повинен бути на 5—6 см менший, ніж внутрішній діаметр банки, а висота на одну третину менша, ніж висота банки. В дерев'яний циліндр вбивають палочку завтовшки як палець і завдовжки як висота банки.

Мурашник розміщують у проміжку між дерев'яним циліндром і стінками банки. Цей проміжок вузький ((2—3 см завширки), і за життям мурашок буде легко спостерігати. Щоб мурашки не розповзалися, верхню частину стінки зсередини змащують тонким і рівним шаром будь-якого жиру. Змазку треба поновлювати і стежити за тим, щоб вона не засмічувалася землею. Роблять її вже після засипання банки мурашником (субстрат, мурашки, личинки).

У банці мурашкам надто тісно. Тому поруч влаштовують вигул. Для цього служить дощечка із скляним парканом 6—8 см заввишки. На дно насипають пісок, а від банки-мурашника (від верхівки палочки, вбитої в циліндр) перекидають місток з тасьми або вузької смужки фанери. Зсередини стінки скляного паркана змащують жиром.

Годують мурашок на вигулі комахами, цукровим сиропом, крихітками м'яса.

Для утримання водяних комах використовують невеликий акваріум, банку, глибоку тарілку. Розміщують комах завжди окремо.

Личинки бабки невибагливі і можуть жити в акваріумі, на дно якого слід покласти невелику кількість дрібного піску. Спостерігаючи за личинкою, можна відмітити, що черевце її то злегка скорочується, то розширяється. Це личинка дихає. Органи дихання у неї розташовані у задньому відділі кишок. Личинка втягує у задню кишку воду, а потім виштовхує її, обмиваючи зябра. Якщо доторкнутися до личинки вона сильно скорочує черевце і відразу викидає із кишки весь запас води. Поштовх віддачі відкидає її вперед. Таким ракетним рухом личинка рятується від ворогів.

Якщо покласти біля личинки мотиль або маленького черв'яка, можна побачити, що личинка, помітивши здобич, почала рухатися. Від її голови швидко висунулася вперед «маска» — нижня губа, на кінці якої є два гачки. Личинка хапає здобич гачками, а потім складає губу, і здобич потрапляє в рот. У спокійному стані складена губа прикриває «обличчя» личинки, ніби маска.

«Маска» — чудове пристосування. Личинка бабки не плавець, повзає вона повільно. «Маска» дозволяє личинці полювати, не роблячи стрибків, не кидаючись на здобич.

Якщо велику личинку бабки помістити в акваріум навесні, можна спостерігати вихід бабки з личинки. Для цього в пісок акваріума треба вставити довгі гілочки, щоб личинка могла виповзти по них з води. Після виповзання з води личинка завмирає, але раптом у неї на спині з'являється поздовжня тріщина, яка збільшується, заходячи на голову. Краї тріщини розсуваються, з неї поступово з'являються голова і груди бабки, далі бабка витягує ноги, деякий час висить головою вниз, ніби відпочиваючи. Поступово з'являється черевце, і бабка сидить уже на старій шкурці. Летіти вона ще не може, бо замість великих блискучих крил на її спині лежать товсті короткі пластинки. Поступово пластинки розправляються. Мине ще 5—6 год, доки крила розправляться, затвердіють і бабка вирушить у свій перший політ.

Волохокрильця (ручайника) утримують у акваріумі з невеликою кількістю води або у тарілці з водою. Треба покласти туди водяних рослин, бо личинка дихає не атмосферним повітрям, їй потрібна вода, збагачена киснем. На дно тарілки кладуть такий самий матеріал для хатинки, який використовує личинка. Годувати її можна подрібненим м'ясом. Оскільки цей корм швидко псується, слід давати його стільки, скільки личинка зможе з'їсти відразу.

Розглядаючи волохокрильця і його чохлик, потрібно пояснити дітям, що це не просто його житло, а й маскувальне пристосування. Будуючи чохлик з матеріалів, що покривають дно, личинка робить маскувальну будову. Інколи вдається примусити личинку покинути старий чохлик і зробити новий з тих матеріалів, які кладуть на дно, наприклад з дрібних клаптиків паперу. І цей чохлик також буде маскувальним — він не помітний на дні серед кольорових папірців.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 6 сторінка	\|	ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 8 сторінка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.