Державна реєстрація суб'єктів господарювання: поняття, принципи, порядок

Вступ

Однією з неодмінних умов становлення правового господарського порядку в Україні є вдосконалення і впровадження оптимальної системи правової організації створення та державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності (далі – СПД). Це, у першу чергу, пов'язано з тим значенням, яке мають ці процеси у появі будь-якого СПД, у тому числі недержавного сектору економіки, у створенні яких є свої особливості.

За оцінками фахівців, одним з істотних факторів, що стримують зростання економіки України, була “розпорошеність”, невиправдана множинність положень щодо нормативної регламентації процесів створення та державної реєстрації СПД. За даними голови Ліцензійної палати України, державна реєстрація регулювалася 23 законами, 10 указами Президента України, Декретом Кабінету Міністрів України, 12 постановами Уряду, 6 постановами Національного банку України і 5 наказами центральних органів влади (усього було близько 56 нормативно-правових актів). При цьому в Україні, на відміну від західних держав, реєстрацією СПД займалися численні органи – 764 місцевих органів влади (532 районні державні адміністрації і 232 органи місцевого самоврядування). Не сприяли впорядкуванню господарських відносин наявні в різних нормативно-правових актах термінологічні різночитання, вживалися різні словосполучення - “державна реєстрація”, “державна реєстрація СПД”, “державна реєстрація підприємства”, “державна реєстрація підприємництва”, “державна реєстрація статуту”, що вносило плутанину.

У літературі висвітлювалися окремі проблеми створення та державної реєстрації СПД – вітчизняними і зарубіжними авторами: О. Вінник, С. Зінченком, Н. Саніахметовою, М. Галянтичем, А. Бризгаліним, А. Ноздрачовим та іншими, однак необхідності комплексного дослідження це не зняло. До цього часу у законодавстві недостатньо впорядковані процедури формування майнової основи СПД, ознаки та кількісні пороги її необхідності та достатності для здійснення заявленої діяльності. Потребують уваги питання розподілу правомочностей власності між засновниками (учасниками) та самим СПД, питання меж відповідальності та еквівалентності обміну речових прав на корпоративні.

Проблеми та протиріччя в законодавстві, що регулює створення СПД, відсутність однозначності термінології, легального визначення, принципів, етапів, цільового призначення державної реєстрації СПД додатково свідчать про актуальність та доцільність дослідження, що підтверджується як аналітичними висновками вітчизняних і зарубіжних фахівців, так і судовою практикою, практикою застосування існуючих нормативно-правових актів у даній галузі.

Державна реєстрація суб’єкта господарювання – процес легітимізації такого суб’єкта, що здійснюється шляхом включення (внесення ) запису про суб’єкта в державний реєстр з видачею зареєстрованому суб’єкту офіційного свідоцтва про державну реєстрацію.

Як відомо, процедура державної реєстрації суб’єктів бізнесу в Україні врегульована, як загальним законодавством (Цивільний кодекс України (далі – ЦКУ), Господарський кодекс України (далі – ГКУ), так і спеціальним законом. На виконання даних законів була розроблена й прийнята низка нормативних актів Кабінету Міністрів України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.

ЦКУ та ГКУ визначають основні умови створення юридичних осіб (в тому числі підприємницьких одиниць), обов’язковість здійснення процедури державної реєстрації юридичних осіб, а крім того, визначають основні засади створення та державної реєстрації юридичних осіб. Повну та докладну процедуру державної реєстрації юридичних осіб (підприємницьких одиниць) та фізичних осіб– підприємців, визначено у спеціальному законі.

Система реєстрації юридичних осіб (фізичних осіб-підприємців) можна охарактеризувати як багатоетапну. На першому етапі необхідно пройти державну реєстрацію особи і отримати ідентифікаційний код та свідоцтво встановленого зразка. Наступним етапом є постановка на облік у спеціальних органах (Державна податкова інспекція, Пенсійний фонд, Фонди соціального страхування), які здійснюють справляння платежів, після цього слід отримати печатку та відкрити рахунок у банку (для приватних осіб-підприємців останні дві процедури не є обов’язковими).

Порядок дій державної реєстрації для підприємств виглядає наступним чином:

A) Проведення зборів засновників;

Б) Підготовка установчих документів;

B)Засвідчення нотаріусами установчих документів (встановлення дієздатності, правоздатності та засвідчення підписів засновників, відповідності установчих документів вимогам чинного законодавства;

Г) Відкриття тимчасового рахунку створюваної юридичної особи в банку (для акціонерних товариств, товариств з додатковою відповідальністю, товариств з повною відповідальністю у випадку формування статутного капіталу грошовими коштами), сплата реєстраційного збору;

Д) Подання документів на державну реєстрацію, державна реєстрація та подання реєстраційних даних до таких органів державної влади:

• Пенсійного Фонду;

• Податкової інспекції;

• Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

• Фонду соціального страхування на випадок безробіття;

• Держкомстату;

Е) отримання свідоцтва про державну реєстрацію та зареєстрованих установчих документів, а також отримання облікових даних;

Є) Отримання посвідчення особи директора в органах внутрішніх справ;

Ж) Подання документів для отримання дозволу на замовлення виготовлення печатки та замовлення виготовлення печатки;

З) Засвідчення копій установчих документів у нотаріуса, а також засвідчення нотаріусом підпису виконавчого органу на банківській картці;

І) Відкриття постійних рахунків в банку;

К) Повідомлення податкової інспекції про відкриття рахунків в банку.

Для реєстрації необхідно заповнити картку, що передбачає державну реєстрацію певних змін у юридичному статусі осіб (Законом передбачено шість видів таких карток, тобто шість випадків (або виникнення умов), коли особа повинна пройти процедуру державної реєстрації). Форму реєстраційних карток можна знайти у електронному вигляді або взяти безпосередньо у реєстратора на місці. Після її заповнення, також необхідно мати певні документи (два примірника установчих документів (статут, засновницький договір, рішення про заснування), квитанцію про сплату реєстраційного збору, ); усе це разом подається реєстратору, який проводить реєстраційні дії та повертає певні документи з Свідоцтвом про державну реєстрацію. Тривалість реєстрації обмежується, як законодавчо, так і практично декількома днями (3 дні). Після цього особа, що проходить державну реєстрацію, зобов’язана вчинити дії стосовно відкриття рахунку, отримання печатки, посвідчення особи директора в органах внутрішніх справ.

Можна виділити два проблемні аспекти в загальній характеристиці процедури державної реєстрації: перший– технічні неузгодження та законодавчі суперечності, другий – невідповідність концептуальних підходів задекларованим цілям. Перший аспект полягає у тому що при прийнятті одного закону не відбувається його узгодження із чинною законодавчою системою. Тобто, був прийнятий Закон № 755, який не було підтримано внесенням змін до інших законів та підзаконних актів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Спостереження під час психологічного обстеження	\|	Визначення процедури державної реєстрації на місцевому рівні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.