• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Індикатори глобалізації розвитку міжнародного торговельного обміну

Міжнародна торгівля є одним з найважливіших показників глобалізації, в тому числі глобалізації виробництва та реалізації товарів та послуг. Рівень інтегрованості країни до міжнародного товарообміну традиційно вимірювався:

1) часткою експорту та імпорту у ВВП (експортна та імпортна квоти);

2) пропорцією імпорту в кінцевому споживанні товарів та послуг;

3) часткою експорту в доданій вартості.

Окреме місце займають оцінки відкритості торгівлі, які являють собою спроби виміряти ефект митних тарифів та нетарифних бар’єрів на інтеграцію країни в світову торгівлю та глобалізацію світової торгівлі взагалі. До них зокрема відноситься індекс обмежень торгівлі МВФ (IIMF Trade Restrictiveness Index – TRI). Методика МВФ щодо розрахунку індексу використовує підхід, який запропоновано Д. Андерсеном та П.Нірі. Індекс складається з трьох компонентів:

1) індекс загального обмеження торгівлі (the Overall Trade Restrictiveness Index - OTRI);

2) тарифний індекс обмеження торгівлі (the Tariff Restrictiveness Rating – TRI );

3) нетарифний індекс обмеження торгівлі ( the Nontariff Restrictiveness Rating – NTRI ).

Компонент TRI, який відображує тарифні обмеження торгівлі, являє собою незважену середню тарифів, яка застосовуються країною по відношенню до своїх торговельних партнерів за режимом найбільшого сприяння. Рівень обмежень оцінюється за п’яти бальною системою.

Ступень або інтенсивність використання країною опосередкованих обмежень торгівлі наприклад торговельних квот, ліцензій, заборон, регламентація доступу до державної торгівлі або обмеження обміну валют) оцінюються за трьохбальною системою (табл. 2.27) Сам індекс NTRI розраховується як відношення продуктів), яка підпадають під дискримінацію до загального обсягу торгівлі країни.

Таблиця 2.26

Оцінка тарифного індексу обмеження торгівлі

Таблиця 2.27

Оцінка нетарифного індексу обмеження торгівлі

Індекс OTRI, який оцінює загальний рівень обмеження торгівлі за десятибальною системою (табл. 2.28) представляє собою комбінацію індексів NTRI та TRI.

Таблиця 2.28

Розрахунок індексу OTRI

Схожий показник розраховується спеціалістам Світового Банку – Загальний індекс обмеження торгівлі – OTRI. У щорічній доповіді Світового банку – World Trade Indicators розраховується 5 індикаторів –

- торговельна політика (від 1 до 125);

- зовнішні умови (від 1 до 125);

- інституційне середовище ( від 1 до 183);

- торговельна інфраструктура ( від 1 до 155);

- торговельний результат (від 1 до 187).

Зважена оцінка ґрунтується на аналізі близько 80 економічних показників.

В умовах глобалізації значна частина міжнародних товарних потоків рухається в межах внутрішньо фірмових поставок, тобто між підприємствами ТНК, які знаходяться в різних країнах/регіонах, які досить часто є елементами одного технологічного ланцюжка. Саме вони закладають технологічний фундамент, на базі якого формується єдине світове господарство. Завдяки цьому виникає потреба розробки нових показників глобалізації міжнародного товарного обміну, які дозволяють оцінити ступінь технологічної взаємопов’язаності національних економік. До таких показників відносяться:

1) індекс внутрішньогалузевої (або внутрішньо фірмової ) торгівлі (Intra-Industry Trade Index – ITT), який являє собою відношення абсолютної вартості чистого експорту до обсягів внутрішньогалузевої торгівлі. Значення показника варіюється в межах від 0 до 1. Якщо ІТТ дорівнює 0 це передбачає відсутність внутрішньогалузевої торгівлі (торгівля складається або тільки з експорту або тільки з імпорту). Якщо показник дорівнює 1 це означає, що експорт галузі дорівнює імпорту галузі.

2) індекс відкритості промисловості по відношенню до світового ринку (the Level of Industry Exposure: Export Proportion of Total Trade – EPTT) розраховується як відношення експорту до загального обсягу торгівлі. Значення показника варіюється в межах від 0 до 1. У випадку якщо показник дорівнює 0, це означає, що галузь промисловості даної країни лише імпортує і навпаки якщо показник дорівнює 1, то зафіксовано лише експортні операції.

3) показник відкритості промисловості по відношенню до світового ринку ( the Level of Industry Exposure: Export Proportion of GDP – EPGDP) розраховується як відношенню експорту промислової продукції до ВВП.

Показники імпортної складової виробництва та експорту країни/регіону, що досліджується виступають додатковими індикаторами глобалізації виробництва та реалізації товарів та послуг. До таких показників зокрема відносяться:

1) частка імпорту, що використовується для виробництва товарів на експорт в загальному експорті країни/регіону;

2) частка реекспорту в ВВП регіону, що досліджується;

3) частка проміжної продукції в експорті та імпорті країни, що досліджується, у внутрішньо фірмовій та внутрішньогалузевій торгівлі.

Процес зрощення національних господарських комплексів

Бурхливий розвиток міжнародної інвестиційної діяльності та зростаюча потреба в отриманні якнаймога ширшої інформації про потенційну країну-реципієнта інвестицій викликали потребу в розробці адекватних комплексних оцінок різних економічних процесів в країнах незалежними міжнародними інституціями. Показники розвитку міжнародної торгівлі є основними в переліку необхідних даних для проведення аналізу такого роду, тому наразі можна говорити про існування такої групи показників як – експертні оцінки. В даному випадку показники міжнародної торгівлі можуть виступати як складовими певної комплексної оцінки так і самостійним елементами аналізу. До найвідоміших таких показників можна віднести:

1. Індекс сприяння торгівлі, що розраховується Світовим економічним Форумом. Даний індекс вимірює фактори, політики та послуги які сприяють розвитку міжнародної торгівлі та складається з чотирьох під індексів:

- доступ до ринків (доступ до вітчизняних та закордонних ринків);

- адміністративні формальності митного оформлення (ефективність митних формальностей, ефективність експортно-імпортних операцій, прозорість митних формальностей);

- транспортна та комунікаційна інфраструктура (наявність та якість транспортної та комунікаційної інфраструктури, наявність та використання інформаційних та комунікаційних технологій);

- середовище ведення бізнесу (регуляторне середовище, фізична безпека).

В 2010 році показник розраховувався для 125 країн. Цей рейтинг ведеться з 2008 року й ґрунтується на майже 50 сучасних економічних показниках.

Як бачимо в зазначений період Україна значно погіршила свої позиції. Така ситуація перш за все пов’язана з поганими показниками країни відносно другого субіндекса - адміністративні формальності митного оформлення, який спеціалісти називають основною перепоною на шляху розвитку української зовнішньої торгівлі.

Таблиця 2.29

Індекс сприяння торгівлі, 2010р[1].

2. Індекс Ведення бізнесу – глобальний рейтинг країн світу за показником створення ними сприятливих умов для ведення бізнесу. Оцінюються зміни нормативно-правових актів, що регулюють діяльність місцевих компаній протягом всього життєвого циклу – від створення до ліквідації. Рейтинг складається з 10 індикаторів регулювання підприємницької діяльності, при цьому враховуються такі змінні як макроекономічна політика, якість інфраструктури, кваліфікація робочої сили, коливання валютних курсів, безпека та рівень корупції. Також окремими субіндексом враховується можливості здійснення зовнішньоторговельних операцій. Даний субіндекс ( Trading across borders) оцінює необхідність та кількість документів, часу та витрат для проведення експортно-імпортних операцій.

Таблиця 2.30

Індекси Ведення бізнесу та Транскордонна торгівля, 2011*

*Складено на основі даних Doing Business 2011 - http://www.doingbusiness.org/rankings

Відповідно до рейтингу „Ведення бізнесу 2011” Україна займає 145 місце серед 183 країн. В порівнянні з попереднім рейтингом Україна покращила свої показники піднявшись у списку на дві позиції вгору. При цьому покращення були відзначені щодо започаткування бізнесу та отримання будівельних дозволів, в сфері зовнішньоторговельної діяльності не виявлено суттєвих змін, так само як і в податкових питання та у справах вирішення суперечок, тоді як ліквідація бізнесу, отримання кредитів та захист прав інвесторів погіршили свої позиції в рейтингу.

3.Global Trade Alert (GTA) – Рейтинг «Глобальне торговельне попередження» - оцінює сучасні заходи державної політики, які дискримінують зовнішню торгівлю. Дане дослідження враховує застосування країнами заходів тарифного та нетарифного протекціонізму, таких як – заборони експорту та імпорту, митні тарифи, експортні субсидії, спеціальні захисні заходи, санітарні та фіто-cанітарні заходи та ін..

Показники міжнародної торгівлі є важливою складовою багатьох комплексних експертних оцінок економічних процесів в світі, зокрема таких як глобалізація та регіональна інтеграція. Так, при розрахунку Індексу глобалізації (Index of Globalization) враховуються такі показники розвитку міжнародної торгівлі як: експортна, імпортна та ЗТО квоти, динаміка зовнішньої торгівлі, тарифні та нетарифні обмеження на здійснення зовнішньоторговельних операцій. В 2009 році найбільший рівень індексу глобалізації мали наступні країни – Бельгія, Австрія, Нідерланди, Швейцарія, Швеція, Данія, Канада, найгірші – Туркменістан, Сєре Леоне, Капо Верде; Україна – 46 з 156 досліджуваних країн.

Показники розвитку міжнародної торгівлі активно використовуються різноманітними міжнародними організаціями в своїх щорічних та спеціальних звітах:

- Світовий банк в рамках Доповідей про світовий розвиток, статистичному щорічнику – „Індикатори світового розвитку”, проекті „Індикатори світової торгівлі”;

- Світова організація торгівлі – в статистичних та аналітичних публікаціях;

- Організація економічного співробітництва та розвитку в рамках проекту „Вимірювання глобалізації”;

- ООН в рамках спеціальної програми Університету ООН – „Порівняльні дослідження регіональної інтеграції”;

- Конференція ООН з торгівлі та розвитку;

- Регіональні економічні комісії ООН;

- Регіональні Банки розвитку та ін.

Таблиця 2.31

Використання показників розвитку міжнародної торгівлі в проектах міжнародних організацій*

* Складено на основі „Измерение глобальной и региональной торговой интеграции” И.П. Гурова. Евразийская экономическая интеграция, №3 (4), 2009, с. 60- 73

РЕЗЮМЕ

Показники розвитку міжнародної торгівлі та місця кожної країни в ній є основою для проведення аналізу економічного стану країни та необхідним елементом будь-якого передінвестиційного проекту, тому потреба в їх розрахунку є як на макро так і на мікрорівні. Сукупність показників розвитку міжнародної торгівлі можна поділити на сім груп: обсягові (абсолютні), результуючі, структур­ні, інтенсивності, ефективності, динаміки та зіставлення. Деякі показники, наприклад індекси концентрації експорту та диверсифікації експорту, використовуються тільки в міжнародних зіставленнях, інші — для оцінки розвитку як зовнішньої торгівлі, так і міжнародної торгівлі в цілому (обсяг експорту, імпорту, товарна та регіональна структури торгівлі тощо). Велика кількість показників може бути використана для оцінювання та аналізу розвитку зовнішньої торгівлі фірми.

Найбільшими країнами—експортерами товарів і послуг на світовому ринку останніми роками є Китай, Сполучені Штати Америки, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Нідерланди та Бельгія, питома вага яких у світовому експорті перевищує 50 %. За останнє десятиріччя значно посилились позиції на світових ринках таких країн, як Китай, Південна Корея, Сінгапур, Мексика, Малайзія та Іспанія. В 2009 році Китай вперше став лідером за обсягами світового експорту, посунувши багаторічного лідера – Німеччину. За період з 1990 по 2009 рр. обсяг світового імпорту збільшився майже в 4,5 рази, при цьому понад 40 % світового імпорту припадає на п’ять країн — США, Китай, Німеччину, Францію, Японію та Великобританію.

Показники розвитку міжнародної торгівлі активно використовуються різноманітними міжнародними організаціями в своїх щорічних та спеціальних звітах:Світовий банк в рамках Доповідей про світовий розвиток, статистичному щорічнику – „Індикатори світового розвитку ”, проекті „Індикатори світової торгівлі ”; Світова організація торгівлі – в статистичних та аналітичних публікаціях; Організація економічного співробітництва та розвитку в рамках проекту „Вимірювання глобалізації ”; ООН в рамках спеціальної програми Університету ООН – „Порівняльні дослідження регіональної інтеграції”; Конференція ООН з торгівлі та розвитку; Регіональні економічні комісії ООН; Регіональні Банки розвитку та ін.

Читайте також:

1. III.Цілі розвитку особистості
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
5. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
6. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
7. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
8. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
9. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
10. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
11. Активами торговельного підприємства
12. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства

Переглядів: 1620