Рабство в Новому Світлі бере свій початок із служби європейців за договором. Ця служба в Новому Світлі була чимось середнім між контрактом про найм працівника і рабством.

Багато європейців, що вирішили почати нове життя в американських колоніях, були не в змозі заплатити за квиток. Капітани судів, що відпливають в Америку, погоджувалися перевозити таких пасажирів в кредит за умови, що після їх прибуття на місце знайдеться хто-небудь, хто заплатить їх борг капітанові. Таким чином незаможні діставали можливість дістатися до американських колоній, капітан отримував плату за їх провезення, а спроможні колоністи отримували безкоштовних слуг на певний термін. Протягом цього чітко обумовленого періоду вони були зобов'язані служити своєму хазяїну, а у разі втечі їх могли силою повернути назад. Після закінчення терміну "договірної служби" індивіди ставали повноправними громадянами країни, діставали можливість жити, де вони побажають, і продавати свою працю.

Але "слуг за договором" стало не хапати для задоволення потреби в робочій силі. Спроба перетворити індійців на своїх рабів закінчилася провалом. Тоді колоністи стали перетворювати на рабів африканців, яких привозили в Північну і Південну Америку голландці, англійці, португальці і іспанці. У цьому контексті деякі аналітики роблять висновок про те, що расизм в Сполучених Штатах безпосередньо витікає з рабовласництва. Виявивши, що довічне закабалення людей представляє великі вигоди, американські рабовласники виробили свою ідеологію - систему переконань, що обгрунтовує соціальні побудови. Визначальною її ідеєю, що виправдовувала довічне рабство, стала ідея про те, що раби по своєму рівню знаходяться нижче за білих людей, що вони - недочеловеки, або люди, що затрималися у своєму розвитку на стадії дитячого, безпорадного стану і, отже, що потребують нагляду людей більше високого рівня - колонізаторів.

Пізніше в південних штатах були введені в дію закони, що роблять рабство спадковим, тобто діти батьків-рабів ставали власністю хазяїна цих рабів; рабами ставали також діти рабів, свого часу усиновлених своїми власниками. Рабовласники мали право продавати, обмінювати або віддавати таких дітей в служіння за гроші. Згідно з іншими законами, рабам не дозволялося одружуватися, знаходитися далеко від будинку без дозволу хазяїна, проводити збори або вчитися грамоті. Системи легальної дискримінації не змінилися і після Громадянської війни 1861-1865 рр. Приміром, до 1954 р. в американських штатах функціонували дві роздільні шкільні системи - для білих і для кольорових дітей. Аж до 1950-х рр. в штаті Міссісіпі вважалося неприпустимим, щоб біла людина і афро-американец сиділи поруч на одному сидінні автомобіля. Білим і чорношкірим не заборонялося знаходитися в одній машині тільки тому, що у такому разі чорношкірі не змогли б працювати шоферами.

Загальні характеристики рабства. Хоча рабовласницька практика була різною в різних регіонах і в різні епохи, але незалежно від того, чи було рабство наслідком несплаченого боргу, покарання, військового полону або расових забобонів; чи було воно довічним або тимчасовим; спадковим або ні, раб все одно був власністю іншої людини, і система законів закріплювала статус раба. Рабство служило основним розмежуванням між людьми, що чітко вказує, яка людина є вільною (і згідно із законом отримує певні привілеї), а який - рабом (що не має привілеїв).

Касти

У кастовій системі статус визначається народженням і є довічним; якщо використовувати соціологічні терміни: базою кастової системи є наказаний статус. Досягнутий статус не в змозі змінити місце індивіда в цій системі. Люди, по народженню що належать до групи з низьким статусом, завжди матимуть цей статус незалежно від того, чого вони особисто зуміли досягти в житті.

Суспільства, для яких характерна така форма стратифікації, прагнуть до чіткого збереження меж між кастами, тому тут практикується ендогамія - браки у рамках власної групи - і існує заборона на міжгрупові браки. Для запобігання контактам між кастами такі суспільства виробляють складні правила, що стосуються ритуальної чистоти, згідно з якими вважається, що спілкування з представниками нижчих каст оскверняє вищу касту.

Індія. Індійське суспільство - найбільш яскравий приклад кастової системи. Заснована не на расових, а на релігійних принципах, ця система проіснувала майже три тисячоліття. Чотири основні індійські касти, або Варни, підрозділяються на тисячі спеціалізованих підкаст (джати), причому представники кожної касти і кожної джати займаються якимсь певним ремеслом; так, брахмани можуть бути тільки священнослужителями або ученими, касту кшатріїв складають знатні люди і воїни; усі вайш'ї - купці і майстерні ремісники; шудри - прості робітники і селяни; хариджан - знедолені, недоторканні, такі, що займаються принизливою працею.

Статус групи хариджан фактично настільки низький, що навіть виходить за рамки кастової системи. Члени касти хариджан, а також деякі підкасти шудра складають групу індійських "недоторканних". Їх дотик до представника вищої касти робить цю людину "нечистою". В деяких випадках нечистою вважається навіть тінь недоторканного, тому рано вранці і опівдні, коли фігури відкидають щонайдовші тіні, членам касти хариджан навіть забороняється заходити в деякі села. Ті, хто "забруднився" від дотику зі знедоленим, повинні виконати ритуали очищення, або обмивання, для відновлення чистоти.

Хоча в 1949 р. уряд Індії оголосив про відміну кастової системи, силу вікових традицій неможливо перебороть так легко, і кастова система продовжує залишатися частиною повсякденного життя Індії. Приміром, обряди, які людина проходить при своєму народженні, одруженні, смерті, диктуються кастовими законами. Проте індустріалізація і урбанізація руйнують кастову систему, оскільки складно дотримувати кастові розмежування в переповненому незнайомими людьми місті.

Південна Африка. До недавнього часу Південно-африканська Республіка являла собою ще один приклад суспільства, в якому соціальна стратифікація була заснована на кастовій системі. Європейці голландського походження - численна національна меншість, що називає себе африканерами, здійснюючи контроль над урядом, поліцією і армією, проводило в життя ідеї про власну систему стратифікації, яку вони визначили як апартеїд (ah - PAR - tate) - розподіл рас. Населення країни розділялося на чотири расові групи: європейці (білі), африканці (чорні), кольорові (змішана раса) і азіати. Приналежність до конкретної групи визначала, де та або інша людина має право жити, вчитися, працювати; де та або інша людина має право купатися або дивитися кіно - білим і не-білим заборонялося знаходитися разом в громадських місцях. Після десятиліть міжнародних торговельних санкцій, спортивних бойкотів і тому подібне африканеры були вимушені ліквідовувати свою кастову систему. На перших національних виборах після відміни системи апартеїду, в 1994 р. президентом Південно-африканської Республіки був обраний Нельсон Мандела, чорний африканець, який 19 років провів у в'язниці по звинуваченню в революційній діяльності. Але, як і слід було чекати, кастова система залишила після себе гірку спадщину - упередження, ненависть і почуття образи, які збережуться ще не у одного покоління громадян ЮАР.

Американська расова кастова система. Після відміни рабства в Сполучених Штатах (1 січня 1863 р.) воно було "замінене" расовою кастовою системою - народження людини накладало на нього довічну мету, і усі білі американці, у тому числі бідні і неосвічені, вважали себе краще і вище за будь-яких американців африканського походження. Таке відношення зберігалося навіть в першій половині XX ст., через багато років після відміни рабства. Так само, як в Індії і Південній Африці, білі - представники вищої касти боялися "забруднитися" від спілкування з чорношкірими, наполягаючи на існуванні роздільних шкіл, готелів, ресторанів і навіть туалетів і фонтанчиків для питва в громадських місцях.

Клани

Кланова система типова для аграрних суспільств. У подібній системі кожен індивід пов'язаний з великою соціальною мережею родичів - кланом. Клан є щось на зразок дуже розгалуженої сім'ї і має схожі риси: якщо клан має високий статус, такий же статус має і індивід, що належить до цього клану; усі засоби, що належать клану, мізерні або багаті, в рівній мірі належать кожному членові клану; вірність клану є довічним обов'язком кожного його члена.

Клани нагадують і касти: приналежність до клану визначається по народженню і є довічною. Проте на відміну від каст цілком допускаються браки між різними кланами; вони навіть можуть використовуватися для створення і зміцнення союзів між кланами, оскільки зобов'язання, що накладаються браком на родичів подружжя, здатні об'єднувати членів двох кланів. Процеси індустріалізації і урбанізації перетворюють клани на мінливіші групи, врешті-решт замінюючи клани соціальними класами.

Клани особливо об'єднуються в період небезпеки, як видно з наступного прикладу.

Клан еміра Кувейту складається приблизно з 150 чоловік, що займають дюжину будинків, що стоять по сусідству, в Кувейті. В період окупації Кувейту Іраком в 1989-1990 рр. члени клану зосередили все наявні в їх розпорядженні засоби для виживання. Так, члени клану, що займалися збутом побутових приладів, здійснювали підкуп іракських посадовців, задаровувавши їх кухонними комбайнами, мікрохвильовими печами, телевізорами; ті, хто працював в готельному бізнесі, втаїли величезні кількості готельного продовольства, яким потім ділилися з іншими членами свого клану. Спільно вони спланували і здійснили звільнення з в'язниці одного з членів клану і зуміли таємно переправити його в Саудівську Аравію.

Класи

Системи стратифікації, засновані на рабстві, кастах і кланах, є закритими. Межі, що розділяють людей, настільки чотки і тверді, що не залишають людям можливості для переміщення з однієї групи в іншу, за винятком браків між членами різних кланів. Класова система набагато відкритіша, оскільки базується в першу чергу на грошах або матеріальній власності. Приналежність до класу також визначається при народженні - індивід отримує статус своїх батьків, проте соціальний клас індивіда протягом його життя може змінитися залежно від того, чого він зумів (чи не зумів) досягти в житті. Крім того, не існує законів, що визначають заняття або професію індивіда залежно від народження або забороняють те, що одружується з представниками інших соціальних класів.

Отже, основною характеристикою цієї системи соціальної стратифікації є відносна гнучкість її меж. Класова система залишає можливості для соціальної мобільності, тобто для руху вгору або вниз по соціальних сходах. Наявність потенціалу для підвищення свого соціального положення, або класу, - одна з основних рушійних сил, спонукаючих людей добре вчитися і наполегливо працювати. Звичайно, сімейний стан, успадковний людиною з народження, здатний визначати і виключно невигідні умови, які не залишать йому шансів піднятися в життя занадто високо, і забезпечити дитині такі привілеї, що для нього виявиться практично неможливим "скотитися вниз" по класових сходах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ СТРАТИФІКАЦІЇ	\|	Гендерна нерівність і соціальна стратифікація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.