Розгляд періодичних доповідей держав.

Більшість сучасних конвенцій з прав людини передбачає процедуру, що полягає в поданні державних доповідей, які є факультативними, наприклад система періодичних доповідей для Організації Об'єднаних Націй, або обов'язковими, тобто такими, що встановлюються певними конвенціями з прав людини.

Процедура подання доповідей встановлена перш за все в міжнародних договорах універсального характеру, а саме: в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (ст. 16-17), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 40), Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (ст. 9), Конвенції про припинення злочину апартеїду та покарання за нього (ст. VII), Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (ст. 18), Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (ст. 19), Конвенції про права дитини (ст. 44) та ін.

Процедура розгляду доповідей у регіональних угодах про права людини: в Європейській соціальній хартії 1961 р. (переглянута у 1996 р.) (ст.ст. 21-24), Рамковій конвенції про захист національних меншин 1995 р. (ст. 25), Європейській хартії регіональних мов або мов меншин 1992 р. (ст.ст. 15-16), Американській конвенції про права людини 1969 р. (ст. 42) та ін. Ст. 73 Міжнародної конвенції про захист прав всіх трудящих - мігрантів та членів їхніх сімей 1990 р. наголошує, що держави - учасниці зобов'язуються подавати Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй для розгляду Комітетом доповіді про законодавчі, судові, адміністративні й інші заходи, вжиті ними для здійснення положень цієї Конвенції: протягом одного року набрання чинності цією Конвенцією для відповідної держави - учасниці і надалі кожні п'ять років і кожного разу, коли Комітет запитує про це.

Частіш за все державні доповіді повинні бути оприлюднені задля забезпечення доступності інформації та можливості реакції всіх заінтересованих адресатів прав, і в першу чергу недержавних правозахисних організацій, які мають можливість здійснювати незалежний, безсторонній внутрішній моніторинг як безперервний пронес дійсної ситуації в певній країні щодо окремних прав людини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види міжнародно-правової бази у сфері прав людини і поняття міжнародного контролю за дотриманням та захистом прав людини.	\|	Розгляд повідомлень однієї держави - учасниці про те, що інша держава - учасниця не виконує своїх договірних зобов'язань.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.