Вимоги до народних засідателів і присяжних. Підстави й порядок увільнення від виконання обов'язків народного засідателя та присяжного

Народними засідателями, присяжними є громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, вирішують справи у складі суду спільно із суддею (суддями), забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Народним засідателем або присяжним може бути особа яка, по-перше, є громадянином України; по-друге, досягла тридцятирічного віку; по-третє, постійно проживає на території юрисдикції відповідного суду (ст. 59 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Наявність громадянства як законодавча вимога до представників народу, які беруть участь у здійсненні судової влади, присутня у законодавстві практично всіх держав. Віковий ценз, що ставиться до представників народу, - також традиційна вимога законодавства в усіх країнах.

Підстави для увільнення від виконання обов'язків народного засідателя та присяжного можна класифікувати на дві групи. До першої групи належать підстави, згідно з якими особа не включається до списків народних засідателів та присяжних і, безумовно, не може брати участі у відправленні правосуддя незалежно від його бажання. До другої - підстави, згідно з якими особа увільняється від виконання обов'язків народного засідателя або присяжного за його проханням.

Не підлягають включенню до списків народних засідателів та присяжних громадяни: 1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків народного засідателя, присяжного;

3) які мають незняту чи непогашену судимість;

4) народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси;

5) громадяни, які досягай 65-ти років;

6) особи, які не володіють державною мовою.

Особа, яка включена до списку народних засідателів чи присяжних, зобов'язана повідомити суд про обставини, що унеможливлюють її участь у здійсненні правосуддя, у разі їх наявності (ст. 59 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Існує також перелік осіб, що включені до списків народних засідателів або списку присяжних, але розпорядженням голови суду за їхнім проханням підлягають увільненню від виконання обов'язків народного засідателя або присяжного. Відповідна заява має бути подана до початку виконання цих обов'язків (ст. 60 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). До них належать:

1) особи, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, у відпустці по догляду за дитиною, а також які мають дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку або утримують дітей інвалідів, інших хворих або членів сім'ї похилого віку;

2) керівники і заступники керівників органів місцевого самоврядування;

3) особи, які через свої релігійні переконання вважають для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя;

4) інші особи, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вони посилаються.

Ознакою, що поєднує всі ці категорії громадян, є те, що:

- по-перше, усі ці особи включені до списків народних засідателів та присяжних;

- по-друге, рішення про їх увільнення від виконання обов'язків народних засідателів чи присяжних приймається безпосередньо головою відповідного суду;

- по-третє, увільнення від виконання обов'язків народного засідателя або присяжного є тимчасовим і не впливає на можливість подальшої участі цих осіб як народних засідателів або присяжних.

Особам, що досягай віку 65 років, і вагітним жінкам навіть фізично доволі важко знаходитися в процесі декілька годин поспіль, а матері, у яких є малолітні діти, діти-інваліди, або інші особи, у яких є хворі або члени сім'ї похилого віку, фізично не можуть залишити їх без догляду. У той же час було б непродуманим однозначно не включати цю категорію громадян до списків народних засідателів і присяжних. Індивідуальний підхід у кожному конкретному випадку міг би забезпечити право на безумовне виключення зі списків народних засідателів або списків присяжних таких осіб згідно з поданою ними заявою.

Особливо необхідно торкнутися проблеми виконання обов'язків народного засідателя і присяжного особою, яка не володіє мовою судочинства. Хотілося б зазначити, що в жодній країні світу, де успішно діє суд, особи, котрі не розуміють і не знають мову, якою ведеться судочинство, не можуть виконувати обов'язки професійних суддів або судових засідателів. Ця норма повинна мати безспірний характер і в нашому законодавстві.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство в Україні провадиться державною мовою. Особи, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою та послугами перекладача у судовому процесі. Однак це положення не поширюється на суб'єктів, що здійснюють правосуддя (професійних суддів, народних засідателів і присяжних), оскільки згідно з принципом безпосередності їх внутрішнє переконання в справі має формуватися шляхом безпосереднього сприйняття кожним із них усього, що відбувається в судовому засіданні. Одне лише припущення про те, що професійний суддя, народний засідатель або присяжний, які не володіють мовою судочинства, неадекватно сприймають те, що відбувається в судовому засіданні, і осмислюватимуть досліджувані факти опосередковано, через перекладача, породжує недовіру до справедливості судового рішення у справі.

Соціально продуманим слід також вважати підхід українського законодавця у питанні увільнення від обов'язків народного засідателя і присяжного за їх письмовою заявою осіб, які за релігійними переконаннями вважають для себе неможливим брати участь у здійсненні правосуддя. Такий підхід дозволяє кожній особі з огляду на релігійні переконання вважати себе вільною від участі у здійсненні правосуддя. Безумовно, при реалізації цієї підстави виникатимуть проблеми, оскільки досить важко визначити критерії, за якими голова відповідного суду повинен буде звільняти цих осіб від обов'язків народного засідателя та присяжного. За законодавством багатьох країн (наприклад, Англії, Російської Федерації та ін.) до категорії громадян, які не можуть виконувати обов'язки судового засідателя за релігійними переконаннями, належать тільки священнослужителі.

Законодавець передбачив увільнення від обов'язків присяжних й інших осіб, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вони посилаються, наприклад осіб певних професій: лікарі (особливо «швидкої допомоги»), пожежники, викладачі, члени екіпажів повітряних і морських суден, диспетчери, робітники залізничного транспорту, водії комунального транспорту тощо. Тривала відсутність на роботі цих осіб може завдати істотної шкоди нормальній роботі транспорту, шкіл, лікарень та інших установ.

Як поважна причина увільнення від виконання обов'язків народного засідателя і присяжного у конкретній справі повинна фігурувати об'єктивність, що викликає обґрунтовані сумніви внаслідок здійсненого на цю особу незаконного впливу, наявності в неї упередженої думки, знання нею обставин справи з непроц есуальних джерел, а також з інших причин.

Найбільшу складність при відборі присяжних становить виявлення такої підстави відводу, як наявність у них упереджених думок про винність обвинуваченого. Подібні упереджені думки притаманні, наприклад, таким типам людей: а) особам, що самі (або їхні родичі, близькі їм люди) постраждали від злочину, аналогічного розглянутому; б) особам, підданим впливу негативних стереотипів суспільної свідомості, різним соціальним забобонам.

Усі перелічені вище категорії громадян мають право зробити заяву в суді про увільнення від виконання обов'язків присяжних. Таку заяву можна зробити до закінчення відбору кандидатів для виконання обов'язків народних засідателів або присяжних у конкретній справі. Рішення щодо заяви приймається головою відповідного суду. При реалізації цього нормативного положення головам відповідних судів важливо дивитися на виконання посади народного засідателя і присяжного не як на право громадян, а як на громадську повинність, від виконання якої не може ухилитися жоден член суспільства, здатний нести її. У той же час усі особи, не здатні виконувати обов'язки народного засідателя або присяжного, повинні бути звільнені від цієї повинності.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Процедура припинення повноважень судді	\|	Порядок формування списків народних засідателів та присяжних

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.