Процедура припинення повноважень судді

Правові засади порушення та вирішення по суті питання про припинення повноважень відповідних категорій суддів передбачено законами «Про судоустрій і статус суддів» (ст. 111), «Про Вищу раду юстиції» (ст. 31), «Про Конституційний Суд України» (ст. 23).

Так, рішення про припинення повноважень судді КСУ у випадках закінчення строку призначення, досягнення суддею шістдесяти п'яти років, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього, припинення його громадянства, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням приймається на засіданні КСУ, а у випадках припинення повноважень за підставою порушення суддею присяги або порушення суддею вимог щодо несумісності - Верховною Радою України.

Щодо суддів судів загальної юрисдикції, то за наявності законних підстав рішення про припинення повноважень судді приймається тим органом, який призначив (Президентом України) або обрав (Верховною Радою України) суддю. Попередню процедуру припинення повноважень суддів судів загальної юрисдикції здійснює ВРЮ, яка за пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади ВККС або члена ВРЮ приймає рішення про внесення відповідного подання до органу, який їх призначив або обрав.

Рішення про внесення подання про звільнення суддів за обставин: закінчення строку, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею шістдесяти п'яти років; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням - приймається на засіданні ВРЮ більшістю голосів її членів, які беруть участь у засіданні.

Рішення щодо внесення ВРЮ подання про звільнення судді з підстав порушення вимог щодо несумісності та порушення присяги приймається не менш як двома третинами голосів членів цього органу, які взяли участь у засіданні, а у випадку набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді - більшістю голосів членів від конституційного складу органу, тобто не менше 11 голосів. Член ВРЮ, який порушив питання про звільнення з посади судді, не бере участі в голосуванні.

У разі прийняття рішення про звільнення судді з посади ВРЮ надсилає своє подання з матеріалами перевірки та розгляду до органу, який уповноважений прийняти остаточне рішення - щодо суддів, яких призначено на посаду строком на 5 років - до Президента України, а щодо безстроково обраних суддів - до Верховної Ради України.

Президент України на підставі внесеного подання ВРЮ видає указ про звільнення судді з посади. Після набуття указом чинності суддя припиняє службові повноваження.

Що стосується суддів, обраних на посади безстроково, то процедуру їх звільнення закріплено в ст. 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Регламенті Верховної Ради України.

Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку її комітетів та будь-яких перевірок. Розгляд питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді Голови ВРЮ або її члена, який діє за його дорученням. Рішення про звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України й оформляється постановою Верховної Ради України. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності зазначеною постановою Верховної Ради України.

9. Народні засідателі та присяжні

Поняття та призначення інституту народних засідателів та присяжних

Конституція України передбачає, що народ безпосередньо бере участь у відправленні правосуддя через народних засідателів і присяжних (п. 4 ст. 124), що судочинство в Україні здійснюють професійні судді, а у визначених законом випадках - народні засідателі і присяжні (ч. 1 ст. 127), а також що судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів або судом присяжних (ч. 2 ст. 129). Таким чином, Основним Законом 1996 р. закріплено, що формами залучення народу до відправлення правосуддя в Україні є суд народних засідателів і присяжних. Ці представники народу відіграють важливу роль у реалізації судової влади. Вони збагачують суд життєвим досвідом і ціннісними орієнтаціями суспільства, що значною мірою сприяє підвищенню авторитету судової влади.

Світовій практиці відомі дві моделі участі народу в судовому провадженні: суд шефенів і суд присяжних. Перша притаманна країнам романо-германської правової системи й полягає у спільному вирішенні шефенами і суддею питань факту і права під час судового розгляду. Шефени беруть активну учать у вирішенні всіх процесуальних питань, а керує процесом професійний суддя. Суд присяжних поширений у країнах англосаксонського права й відрізняється роздільним вирішенням питань факту присяжними, а питань права - професійним суддею. Присяжні спостерігають за рухом судового розгляду, а після його завершення видаляються в нарадчу кімнату для вирішення питання винності або невинуватості обвинуваченого. Суддя застосовує норми закону про юридичну відповідальність підсудного або його виправдання на підставі вердикту присяжних. В обох моделях мають місце суттєві процесуальні особливості розгляду справ спільними судовими складами. Категорії справ, які розглядаються за участю представників народу, визначаються процесуальним законодавством і являють собою найбільш складні цивільні і кримінальні справи.

Для України традиційним є інститут народних засідателів, які за радянських часів розглядали всі цивільні і кримінальні справи за участю народних суддів. Після набуття незалежності Україною послідовно відстежується тенденція до обмеження участі народних засідателів у судових процесах шляхом внесення змін до процесуальних норм про склад суду. Це зумовлено об'єктивними складнощами залучення народних засідателів до участі у справах, формальністю їх участі в них і незаінтересованістю суспільства в цьому інституті.

За чинним законодавством народні засідателі беруть участь у розгляді цивільних справ, а присяжні - кримінальних.

Згідно з ЦПК 2004 р. у складі одного судді і двох народних засідателів слухаються справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання її недієздатною, поновлення її цивільної дієздатності, визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою, усиновлення, надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу (пп. 1,3,4, 9, 10 ч. 2 ст. 234 ЦПК).

Відповідно до ч. З ст. З 1 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних. суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних щодо всіх обвинувачених, якщо хоча б один із них заявив клопотання про такий розгляд.

Незважаючи на те, що обрана авторами КПК форма для суду присяжних більше нагадує інститут народних засідателів, аніж так звану класичну лаву присяжних (яка має налічувати від 8-ми до 12-ти осіб), принциповим є саме рішення про узаконення цього інституту. У майбутньому лава присяжних засідателів буде наближена до вже апробованих у світі моделей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Припинення повноважень суддів	\|	Вимоги до народних засідателів і присяжних. Підстави й порядок увільнення від виконання обов'язків народного засідателя та присяжного

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.