Система управління

Існування виробничих і економічних об`єктів визначається призначенням їх задовольняти ті чи інші потреби суспільства. Кожний такий об`єкт вступає у певні відносини з середовищем, що змінюється (з державними органами управління), і складається з безлічі різних елементів, взаємодія яких і забезпечує його існування і виконання ним свого призначення.

Надалі називатимемо будь-який такий об’єкт незалежно від його розмірів, форми, власності, організаційно-правового статусу організацією.

Організація – це стабільна формальна соціальна структура, яка отримує ресурси з навколишнього світу і переробляє їх у продукти своєї діяльності. У всіх організацій існують як спільні. так і індивідуальні особливості.

Результатом взаємодії організації із середовищем є зміни різного ґатунку, що виникають у ній. Ці зміни можуть мати дві крайні і протилежні одно щодо одної форми: Деградацію (руйнування організації) і розвиток (ускладення організації, накопичення в ній інформації). Крім того, можлива й тимчасова рівновага між організацією і середовищем, завдяки якій організація протягом певного часу залишається незмінною або випробує лише оборотні зміни. Ці зміни в організації викликають необхідність управління, тобто таких цілеспрямованих дій, які забезпечать досягнення цілей, що стоять перед організацією.

Управління дозволяє залежно від особливостей конкретних організацій і цілей управління стабілізувати їх, зберегти їхню якісну визначеність, підтримати динамічну рівновагу з середовищем, забезпечити вдосконалення організації і досягнення того або іншого корисного ефекту.

Оскільки здійснення управління виділяється в особливу функцію, то на її виконанні спеціалізуються деякі елементи організацій. З огляду на це в межах організації можна виділити керований процес (об`єкт управління) і керуючу частину (орган управління). Сукупність їх визначається як система управління.

Керуюча частина певним чином впливає на керований процес. Щоб керуюча частина могла здійснювати управління, їй необхідно зіставляти фактичний стан керованого процесу з метою управління, у зв’язку з чим керований процес впливає на керуючу частину. Взаємовплив обох частин здійснюється як передача інформації. Таким чином, у системі управління завжди наявний замкнутий інформаційний контур.

Система управління
	Керуюча частина
Керуючий вплив	Ú Ù	Інформація про керований
	Керований процес

У межах інформаційного контуру існує і передається інформація про цілі управління, стан керованого процесу, про керуючі впливи. Інформаційний контур разом із засобами збору, передачі, опрацювання і зберігання інформації, а також з персоналом, що здійснює ці дії над інформацією, утворить інформаційну систему даної організації.

Зазвичай будь-яка організація є складним комплексом, що об’єднує декілька об’єктів, котрі мають власні керовані процеси і керуючі частини. Тому для узгодженого функціювання комплексу вводиться додаткова керуюча частина, що координує дії інших координуючих частин і керованих процесів (своєрідних локальних систем управління), орієнтуючи їхню діяльність на виконанні загальної мети комплексу. За більш складної побудови керованого процесу керуюча частина може мати багаторівневу структуру, що є характерним для більшості систем управління.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Периферійне устаткування інформаційних систем	\|	Прийняття рішення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.