Порядок надання відпусток

Відпустки надаються працівникам за наявності у них відповідного стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку. До нього зараховуються такі періоди:

1. час фактичної роботи працівника на умовах трудового договору

2. час, коли працівник фактично не працював – деякий час, із збереженням з/п;

3. час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігається місце роботи і йому виплачується допомога соц. страх.;

4. час навчання з відривом від виробництва – менше 10 місяців;

5. час навчання новим професіям.

Порядок обчислення стажу:

1. час фактичної роботи зі шкідливими важкими умовами;

2. час щорічної і додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;

3. час роботи вагітних жінок.

Відпустки повної тривалості за 1-й рік роботи надаються після закінчення 6-ти місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Відпустки за наступні роки роботи надаються працівнику у будь-який час відповідного робочого року згідно з графіком відпусток. Цей графік затверджується роботодавцем за погодженням з профспілковим органом або уповноваженим на представництво органом найманих працівників.

Перелік категорій громадян, яким відпустка надається у зручний для них час:

- неповнолітні,

- інваліди,

- жінки перед пологами і пологах,

- жінки, які мають 2-х і більше дітей до 15 років або дитина-інвалід

- одинока мати (батько), опікуни, піклувальники,

- дружини ВС, ветерани праці та війни.

Перелік категорій працівників, яким відпустка надається у визначений період часу. Так, керівникам, пед.наук, науково-пед. працівникам та спеціалістам закладів освіти відповідно надаються у період літніх канікул.

Щорічні і додаткові відпустки можуть надаватися одночасно і окремо. Загальна тривалість не повинна перевищувати 59 календарних днів (для гірничих працівників – 69 днів).

Працівник має право вимагати перенесення відпустки на інший період, ніж передбачено графіком відпусток у разі, якщо роботодавець не повідомив працівника про дату її початку не пізніше за 2 тижні.

Закон передбачає право працівника використати відпустку повністю або частинами, але за умови, щоб основна її безперервна частина становила не менше 14 календарних днів.

Відкликання працівника з відпустки допускається у таких випадках:

1. для запобігання стихійному лиху, виробничої аварії;

2. для запобігання нещасних випадків, простою, загибелі чи зіпсування майна підприємства.

Згідно ЗУ «Про відпустки» існує додаткова відпустка 2-х видів і надається:

1. за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

2. за особливим характером праці.

Загальна тривалість цієї відпустки – до 35 днів.

Додаткова відпустка надається лише працівникам, які працюють на роботах відповідно до списку.

Ця відпустка надається працівникам, які працюють у цих умовах не менше половини робочого дня.

Тривалість відпустки встановлюється пропорційно фактично відпрацьованому часу в цих умовах і зазначається в колективному договорі.

Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці.

Види додаткової відпустки за особливим характером праці:

1. працівникам, робота яких пов’язана з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаження;

2. працівникам з ненормованим робочим днем (відповідно до 7 календарних днів).

Тривалість цієї відпустки залежить від часу зайнятості працівника в умовах, що дають на неї право.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відпустки та її види.	\|	Тема 2. Специфіка роботи та професійні вимоги до соціального працівника

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.