• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Ризики у фінансово-господарській діяльності суб’єктів господарювання

Важливим аспектом прийняття управлінських фінансових рішень є невизначеність, що проявляється в сукупності ризиків, які впливають на здійснення фінансово-господарської діяльності. Без забезпечення нейтралізації негативного впливу комерційних ризиків на результати цієї діяльності неможливо підтримувати сталий приріст достатку власників.

Комерційні ризики є невід’ємним елементом фінансового ме­неджменту, що визначає необхідність формування адекватної моделі управління такими ризиками - цілісної фінансової системи, спрямованої на виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію операційних, інвестиційних та фінансових ризиків. При цьому для прийняття виважених управлінських фінансових рішень в умовах ризику фінансовий менеджер повинен володіти понятійним апаратом, мати ґрунтовну теоретичну підготовку та навички.

Адекватність та ефективність моделі фінансового менеджменту на підприємстві, її відповідність потребам ринкового середовища передбачає органічну інтеграцію в структуру такої моделі функціонально-організаційного блоку, на який буде покладено завдання управління сукупністю ризиків, що виникають у процесі здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб’єктом господарювання. При цьому управління такими ризиками спрямоване насамперед на забезпечення стабільності фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання у просторі та часі, а також підтримання належного рівня його кон­курентоспроможності у короткостроковій та довгостроковій перспективах. Досягнення таких цілей можливе за умови виконання таких вимог, зокрема:

Ø належне обґрунтування управлінських фінансових рішень та ідентифікації господарських ризиків, пов’язаних із такими рішеннями;

Ø оцінювання рівня ризику, який пов’язаний із реалізацією го­сподарських операції та/або їх сукупністю;

Ø визначення та аналіз взаємозв’язку між ідентифікованим ризиком та іншими параметрами фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання;

Ø обґрунтування доцільності прийняття ризику та розрахунок максимальної величини утримання ризику;

Ø пошук методів нейтралізації ризику та оцінювання їх ефективності для кожної окремої господарської операції та/або їх сукупності;

Ø забезпечення уникнення, покриття або ж перерозподілу ризиків підприємницької діяльності суб’єкта господарювання у просторі та часі;

Ø оцінювання ефективності діяльності фінансового менеджера підприємства щодо управління ризиками.

Джерелом усієї сукупності ризиків, що формуються в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб’єктом господарювання, є будь-яке управлінське фінансове рішення щодо тієї чи іншої господарської операції, яка здійснюється в рамках згаданих вище напрямів діяльності підприємства. Тому управління ризиками є об’єктивною необхідністю та обов’язковою умовою ефективності моделі фінансового менеджменту на підприємстві. При цьому управління ризиками забезпечує узгодженість фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання за такими напрямами, як операційна та інвестиційна діяльність, фінансування та фінансовий контролінг, які в сукупності і формують систему фінансового менеджменту на підприємстві.

У свою чергу, трансформація результативності моделі управління фінансовими ризиками підприємства в її ефективність у ринкових умовах господарювання безпосередньо залежить від рівня адекватності фінансово-математичного, інформаційно-методологічного, а також нормативно-правового забезпечення такої моделі специфічним потребам фінансового менеджменту на конкретному підприємстві. При цьому під поняттям забезпечення моделі управління ризиками (операційними, інвестиційними та фінансовими) необхідно розуміти сукупність інформаційних каналів, механізмів та форм збору, первинного зведення, узагальнення та обробки фінансової інформації з метою покриття потреб виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації господарських ризиків у рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб’єкта господарювання.

Виходячи з цього можна стверджувати, що ефективне забезпечення моделі управління фінансовими ризиками передбачає, зокрема, вирішення таких проблемних питань:

Ø аналіз умов виникнення і формування комерційних ризиків та визначення факторів, що зумовлюють їх абсолютну величину;

Ø класифікація комерційних ризиків та їх взаємозв’язок із фінансово-господарською діяльністю суб’єкта господарювання;

Ø формулювання критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень щодо господарських операцій, які характеризуються наявністю ризику (невизначеності);

Ø формулювання концепції управління ризиками суб’єкта гос­подарювання, що відповідає потребам його фінансово-господарської діяльності.

Невизначеність у процесі здійснення господарських операцій свідчить про наявність імовірності відхилення кінцевого результату від очікуваної величини. Таке відхилення може мати як позитивний, так і негативний ефект. У свою чергу, ймовірність виникнення будь-яких відхилень (незалежно від того, позитивне чи негативне таке відхшення) від очікуваного рівня фінансово- економічних показників та індикаторів заведено визначати як ри­зик, що дає змогу стверджувати таке. Невизначеність, притаманна реалізації тих чи інших господарських операцій підприємства, формує його сукупний ризик. Водночас сукупний ризик підприємства складається із системи окремих видів ризиків, що дає змогу сформулювати основні напрями моніторингу моделлю управління ризиками фінансово-господарської діяльності підприємства з метою мінімізації негативного впливу комерційних ризиків - відстежування ризиків.

Існування невизначеності під час прийняття управлінських фінансових рішень, а також ризику, що пов’язаний із їх виконанням, обумовлює необхідність формування адекватної системи виявлення, ідентифікації, оцінювання та нейтралізації відповідних ризиків у фінансово-господарській діяльності підприємства - моделі управління ризиками (або ризик-менеджменту^[7] — risk management). Водночас ефективність моделі управління ризиками передбачає чітке усвідомлення основних функціонально- організаційних питань, пов’язаних із практичним використанням такої моделі. Її впровадження потребує:

v групування та локалізації господарських операцій за центрами формування ризиків з метою наступного їх аналізу;

v виявлення та ідентифікації ризиків підприємства за видами його діяльності, а також відповідно до основних критеріїв, визначених корпоративною стратегією підприємства;

v структурування сукупного ризику суб’єкта господарювання, а також виділення основних його видів (відповідно до специфіки та реалій фінансово-господарської діяльності підприємства);

v обґрунтування використання фінансово-математичних моде­лей та методів кількісного оцінювання рівня ризику та підтримки управлінських фінансових рішень;

v визначення доцільності використання окремих фінансових показників та коефіцієнтів для аналізу конкретного виду ризику;

v визначення та зведення основних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності;

v формулювання критеріїв моніторингу ризику та оцінки ре­зультативності управління даним ризиком, групою ризиків.

Практична реалізація зазначених вище критеріїв спирається насамперед на систематизацію та структурування сукупного ризику підприємства за окремими видами ризиків як базових об’єктів управління з боку фінансового менеджера такого підприємства.

Об’єктивна необхідність дослідження та вивчення сукупного ризику підприємства пояснюється тим фактом, що будь-яка його операційна, інвестиційна та фінансова діяльність у ринковому середовищі здійснюється виключно в умовах загрози формування негативних (або ж неочікуваних позитивних) фІнансово-економіч­них результатів - скорочення прибутків (формування збитків), падіння ринкової вартості підприємства або, у найгіршому випадку, оголошення неплатоспроможності підприємства із наступною його ліквідацією за процедурою банкрутства.

Це, у свою чергу, дає змогу говорити про існування своєрідних центрів формування ризиків (аналогічно до центрів затрат або центрів доходів підприємства), на основі яких можна струк- турувати три узагальнюючі рівні (напрями) центрів формування ризику. Загалом центр формування ризику підприємства - це системоутворююча сукупність факторів формування невизначеності в його підприємницькій діяльності під час здійснення господарських операцій у рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, їх якісних характеристик, а також визначення основних їх кількісних параметрів.

Формування класифікаційних ознак на основі наведеного вище структурування ризиків підприємства дає змогу виділити такі основні види (групи) ризиків:

- операційний ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах операційної діяльності підприємства;

- інвестиційний ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах інвестиційної діяльності підприємства;

- фінансовий ризик, формування якого притаманне господарським операціям, які реалізуються в межах фінансової діяльності підприємства.

Відповідно, сукупний ризик підприємства відповідатиме сумарній величині ризиків за кожним центром (напрямом) їх формування^[8] — операційного, інвестиційного та фінансового ризиків. Так, операційні ризики формуються як наслідок прийняття управлінських рішень, пов’язаних із здійсненням основної діяльності, у тому числі господарські операції у виробничій сфері, у постачанні сировини, збуті готової продукції, розміщенні активів. У свою чергу, інвестиційний ризик отримання збитків формується під час здійснення сукупності господарських операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Відповідно, сукупність управлінських рішень щодо покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування операційної та інвестиційної діяльності та формування структури капіталу підприємства пов’язана із формуванням фінансових ризиків.

Класифікація ризиків суб’єкта господарювання на основі інших критеріїв визначення центрів формування ризиків наведена в табл. 9.1.

Слід наголосити, що ризик, пов’язаний із будь-якими управлінськими фінансовими рішеннями, зводиться, переважно, до кількісної оцінки впливу невизначеності на фінансування суб’єкта господарювання - покриття його потреби у капіталі.

Такий підхід дає змогу говорити, що сукупність операційних, інвестиційних та фінансових ризиків з достатнім рівнем достовірності можна звести до системи фінансових ризиків як невизначеності щодо забезпечення адекватності активів підприємства його зобов’язанням перед власниками та кредиторами.

Таблиця 9.1

Класифікаційна сукупність ризиків підприємства

Це дає можливість у певний спосіб спростити процес формулювання та обґрунтування критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень на рівні керівництва підприємства, оскільки такі критерії доцільно виражати у вартісному еквіваленті або, принаймні, у фінансових категоріях.

Обґрунтування, прийняття та виконання управлінських фінансових рішень у рамках моделі управління ризиками суб’єкта господарювання має відповідати певним критеріям, що корелюють із відповідними цілями фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання, зафіксованими у його статутних документах, а також з його корпоративною та фінансовою стратегіями. Так, перш ніж структурувати критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності, доцільно нагадати основні цілі підприємницької діяльності, яким має бути підпорядкована операційна, інвестиційна та фінансова діяльність суб’єкта господарювання. До таких критеріїв заведено відносити такі:

· максимізація ринкової вартості підприємства і, відповідно, достатку власників;

· підтримання конкурентоспроможності підприємства у коро­ткостроковому та довгостроковому періодах;

· забезпечення належного рівня ліквідності та платоспроможності підприємства з метою попередження його фінансової неспроможності;

· підтримання цільового (планового) рівня прибутковості фі­нансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання;

· підтримання інвестиційної привабливості підприємства.

Порівнюючи особливості узгодження загальних цілей фінансово-господарської діяльності підприємства з умовами невизначеності ринкового середовища, необхідно усвідомлювати, що врахування фактора невизначеності у процесі підтримки управлінських фінансових рішень пов’язане з об’єктивною необхідністю введення ряду додаткових критеріїв. При цьому критерій прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності являє собою формалізацію причинно-наслідкових зв’язків між складовими елементами процесу прийняття управлінських фінансових рішень з метою забезпечення взаємоузгодженості таких елементів. Реалізація таких критеріїв, сукупність яких є органічною складовою моделі управління ризиками підприємства, потребує їх належного узгодження із формалізованою системою цілей та завдань моделі управління ризиками як функціонально- організаційного блоку фінансового менеджменту. Водночас об’єктом застосування згаданих критеріїв є якісні та кількісні параметри управлінських фінансових рішень, які приймаються щодо управління виявленими ризиками.

Виходячи з наведених вище цілей фінансово-господарської діяльності підприємства, а також особливостей формалізації специфічних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень, можна визначити сукупність таких критеріїв. До них необхідно віднести:

v виявлення всіх можливих факторів формування відхилення від цільового значення фінансового показника та їх локалізація за видами ризиків;

v визначення впливу виявлених ризиків на факторні та результуючі фінансові показники та індикатори, а також кількісне оцінювання ризиків;

v реінжиніринг господарської операції, пов’язаної з виявленою сукупністю ризиків, з метою приведення абсолютної величини ризику підприємства до прийнятного рівня (наприклад, мінімізація ризику);

v забезпечення зіставності рівня ризику та величини цільового показника, що визначається параметрами корпоративної та фінансової стратегій підприємства;

v максимізація абсолютної або відносної величини цільового показника.

Адекватна формалізація згаданих критеріїв у кожному конкретному випадку безпосередньо залежить від концепції організації управління ризиками, що потребує приділення останнім окремої уваги.

Як зазначалося, реалізація моделі управління ризиками суб’єкта господарювання має базуватися на науково обґрунтованих моделях та концепціях. Водночас сучасна фінансова теорія у галузі корпоративних фінансів однозначно не дає відповіді, яка із розроблених концепцій найефективніша. Крім того, останні результати численних досліджень як західних, так і вітчизняних науковців доводять, що існуючі концепції, окремі моделі чи їх модифікації можуть вважатися ефективними (порівняно з ін- иіими моделями) лише за певних умов. Ці результати дають змогу нам стверджувати таке.

Доцільність вибору фінансовим менеджментом підприємства тієї чи іншої концепції або моделі визначається специфікою фінансово-господарської діяльності такого суб’єкта господарювання. Крім того, у більшості випадків обрана концепція не дає повністю готового рецепта («під ключ») підтримки управлінських фінансових рішень і потребує певних кори­гувань відповідно до досвіду підприємницької діяльності такого підприємства.

Для забезпечення якості виявлення та ідентифікації ризиків, отримання більш достовірних результатів їх кількісної оцінки рекомендується не зосереджуватися на використанні єдиної системи підтримки управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності, а використовувати кілька таких систем (хоча б з метою диверсифікації інформаційних ризиків, з якими пов’язано підтримання будь-якого управлінського фінансового рішення).

Загалом у фінансовій літературі описуються, як правило, три основні концепції управління ризиками, що використовуються безпосередньо, або ж на основі яких розробляються часткові моделі. До таких концепцій належать:

v оцінка максимально можливого рівня негативного відхилення (збитків, втрат);

v оцінка найбільш імовірного рівня негативного відхилення (збитків, втрат);

v оцінка відхилення, приведеного на ризик (рентабельність капіталу підприємства, приведена на ризик (RAROC); рентабельність активів підприємства, приведена на ризик (RAROA); капітал, приведений на ризик).

Розглянемо ці концепції детальніше.

Оцінка максимального рівня негативного відхилення (рис. 9.3) передбачає розроблення кількох альтернативних варіантів розвитку ситуації, відповідно до яких цільовий показник, значення якого прогнозується (наприклад, вартість активу, величина, доходу чи розмір прибутку), розраховується, як правило, за оптимістичним та песимістичним сценаріями. Відповідно, відхилення від поточного (планового, бажаного) рівня цільового показника до його значення за песимістичним (найгіршим) сценарієм і являє собою величину ризику, оцінену за даним підходом. Слід визнати, що те­оретично значення цільового показника за найгіршого розвитку подій може прямувати до нуля (або до мінус нескінченності), але така ситуація хоча й імовірна, однак не правдоподібна. Тому розроблення песимістичного сценарію має здійснюватися із розумним рівнем обережності та критичності.

-------------------

----------

Рис. 9.1. Оцінка ризику як максимального рівня негативного відхилення

Багато спільного із згаданим вище підходом до кількісної оцінки ризиків має метод оцінки найбільш імовірного рівня негативного відхилення (рис. 9.2). Даний підхід розглядає ризик як різницю між поточним (цільовим, бажаним) рівнем фінансового показника та його значенням за найбільш імовірного сценарію розвитку подій. Слід зазначити, що більшість часткових моделей, які формалізують прийняття управлінських фінансових рішень з урахуванням ризику (невизначеності), виходять саме із цієї концепції (наприклад, модель оцінки капітальних активів - САРМ, арбітражна модель ціноутворення - АРМ, модель ціноутворення опціонів Блека - Скоулза та ін.).

------------------------------------------------------

Рис. 9.2. Оцінка ризику як найбільш імовірного рівня негативного відхилення

Принципово інший підхід до трактування кількісного вираження ризику підприємства покладено в основу методу оцінки відхилення, приведеного на ризик (рис. 9.3). Слід зазначити, що поширення даної концепції припадає на останні роки, і це не в останню чергу пов’язано із бурхливим розвитком обчислювальної техніки та інформаційних технологій. Інколи часткові моделі (наприклад, VaR) рекомендуються для використання суб’єктами господарювання на законодавчому рівні (наприклад, недавні ре­комендації Базельського комітету з банківського нагляду, рекомендації Федеральних резервних банків США).

-------------------------

----------------------------------------------

------------------

Рис. 9.3. Оцінка відхилення, приведеного на ризик

Зауважимо, що ефективність будь-якої із трьох концепцій оцінки ризиків та обгрунтування управлінських фінансових рішень залежить від інформаційного забезпечення та обізнаності фінансових менеджерів, що здійснюють управління сукупністю ризиків суб’єкта господарювання.

Загалом усі три концепції використовуються переважно для обґрунтування та розроблення часткових моделей виявлення, ідентифікації та кількісної оцінки ризику, які відповідають специфічним потребам конкретного замовника (споживача) даної моделі. Зважаючи на це, доцільно сформулювати структуру моделі управління ризиками підприємства та визначити місце концепцій кількісної оцінки ризиків у такій моделі, чому і присвячений подальший матеріал.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
3. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
5. А) Відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві
6. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
7. Автоматизація банківської діяльності в Україні
8. Автоматизація метрологічної діяльності
9. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
10. Ад’юнкт (аспірант) як суб’єкт наукової діяльності
11. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
12. Аксіоми безпеки життєдіяльності.

Переглядів: 2330