Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Модель управління фінансовими ризиками

Необхідність формалізації структури моделі управління ризиками пов’язана з потребою фінансового менеджменту підприємства відокремити функціонально-організаційний блок, основне завдання якого полягатиме у повному та своєчасному виявленні зовнішніх і внутрішніх загроз підприємства, які виражаються у сукупності ризиків. У сучасній фінансовій літературі такий блок фінансового менеджменту часто називають моделлю управління ризиками (ризик-менеджмент). При цьому така модель тісно пов’язана із системою раннього попередження та реагування як методу фінансового контролінгу. Загалом, модель управління ризиками підприємства можна визначити так: модель управління фінансовими ризиками — це специфічний функціонально-організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію фінансових ризиків у процесі здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також, сукупного ризику фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання в ринковому середовищі.

Виходячи з наведеного вище визначення управління фінансовими ризиками суб’єкта господарювання можна обгрунтувати основні положення формування моделі управління фінансовими ризиками. Так, на основі новітніх теорій корпоративних фінансів та сучасної практики управління фінансами суб’єктів господарювання виділяють такі фактори формування моделі управління фінансовими ризиками:

v структурування моделі управління фінансовими ризиками підприємства здійснюється виключно на основі особливостей фінансово-господарської діяльності конкретного підприємства, його статутних цілей із відповідним урахуванням теоретико-методологічних основ (у тому числі викладених у даному розділі підручника);

v управління ризиками суб’єкта господарювання здійснюється на основі сукупності кількісних показників (коефіцієнтів та індикаторів) відповідно до системи цілей та завдань моделі управління ризиками суб’єкта господарювання;

v вхідна первинна інформація, необхідна для управління ризиками, має бути максимально насиченою, гранично повною та достовірною і включати, зокрема, якісні параметри та кількісні показники, що характеризують основні фактори формування ризиків;

v цільові показники управління фінансовими ризиками (як і вхідна первинна інформація) повинні бути приведені до зіставних одиниць виміру, що забезпечує можливість їх адекватної фінансово-математичної та аналітичної обробки, а також формування тренду їх зміни (розроблення сценаріїв розвитку подій);

v кожен із сукупності фінансових показників та коефіцієнтів, що використовується моделлю управління фінансовими ризиками суб’єкта господарювання з метою фінансово-математичного моделювання цільових параметрів, має бути максимально інформативним;

v обов’язкове обґрунтування вибору методів статистичного, математичного та аналітичного моделювання з метою забезпечення адекватності виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації фінансових ризиків;

v формування якісних та кількісних параметрів виявлення, ідентифікації та оцінки ризиків суб’єкта господарювання у плановому періоді в рамках здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності відповідно до усталеної (стійкої) сукупності певних напрямів спостереження, а також обґрунтування на їх основі узагальнюючих показників моделі управління фінансовими ризиками;

v обґрунтування, затвердження, реалізація та контроль моделі управління ризиками підприємства, її окремих складових елементів у вигляді методів, форм та технологій нейтралізації виявлених ризиків у межах здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Отже, формування адекватної та ефективної моделі управління ризиками передбачає вирішення сукупності питань, які можна розподілити за такими напрямами:

§ локалізація етапів (визначення структури) моделі управління ризиком;

§ аналіз основних факторів, що визначають параметри моделі управління ризиками;

§ обґрунтування основних кількісних показників, що використовуються в моделі управління ризиками.

Особливості реалізації моделі управління ризиками суб’єкта господарювання визначаються факторами формування ризиків, що є специфічними для кожного їх виду. Розглянемо такі фактори відповідно до основних класифікацій ризиків.

Як уже зазначалося, сукупний ризик суб’єкта господарювання включає сукупність різних ризиків, які можна об’єднати у такі групи — операційні, інвестиційні та фінансові ризики. Фактори, що визначають базові характеристики ризиків, будуть різнитися в рамках окремих напрямів (центрів) ризиків.

Так, операційні ризики суб’єкта господарювання формуються під впливом таких факторів:

v зміна тривалості операційного циклу, що впливає на формування потреби підприємств в оборотному капіталі;

v зміна обсягів виробництва, що визначає формування залишків готової продукції та обсягів її реалізації;

v зміна обсягів реалізації, що впливає на формування грошових потоків підприємства, забезпечення його ліквідності та платоспроможності;

v зміна тривалості виробничого циклу як наслідок технологічних ризиків;

v зміна вартості активів підприємства як наслідок їх алокації;

v зміна конкурентної позиції підприємства на ринку ресурсів (продукції).

Зазначені фактори негативно впливають на формування сукупності операційних ризиків, насамперед на формування грошових потоків підприємства від операційної діяльності та фінансових результатів підприємства від основної діяльності. Зауважимо, що ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі немає однозначності щодо визначення поняття операційних ризиків, оскільки різні автори, класифікуючи ризики, посилаються на операційний ризик як результат дії різних факторів.

У свою чергу, інвестиційні ризики суб’єкта господарювання визначаються рівнем та особливостями впливу таких факторів:

v зміна реальної (ринкової) вартості необоротних активів;

v науково-технічний прогрес та науково-технічна революція;

v моральне та фізичне зношення об’єктів основних фондів чи нематеріальних активів;

v зміна кон’юнктури на ринку R&D (науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт);

v зміна нормативно-правового поля здійснення інвестиційної діяльності;

v зміна термінів окупності довгострокових інвестицій (як капітальних, так і фінансових);

v перерозподіл прав власності щодо підприємства, в цінні папери яких здійснюються вкладення підприємства;

v оголошення дефолту об’єктами інвестування (за облігаціями, інвестиційними та ощадними сертифікатами, державними цінними паперами);

v втрата контролю над афілійованими та асоційованими підприємствами.

Урахування інвестиційних ризиків передбачає аналіз впливу на фінансовий стан суб’єкта господарювання та його фінансові результати (прибуток) особливостей фінансування основних фондів, здійснення портфельного та прямого фінансового інвестування, а також формування нематеріальних активів (фінансування розроблення новітніх технологій, їх упровадження та ін.).

Фінансові ризики підприємства включають вплив сукупності фінансових показників, що визначають особливості здійснення фінансової діяльності, а також забезпечення фінансової спроможності підприємства. До таких факторів можна віднести:

v структуру капіталу та фінансовий ліверидж як фактор забезпечення зобов’язань підприємства;

v зміну кредитних ставок, унаслідок чого формується відхилення реальної вартості обслуговування капіталу підприємством від поточної ринкової вартості;

v зміну нормативно-правового поля здійснення фінансової діяльності;

v зміну тривалості фінансового циклу як фактора формування касового розриву та забезпечення резерву ліквідності підприємства;

v зміну платоспроможності кредиторів та дебіторів підприємства;

v імовірність оголошення підприємства банкрутом;

v загрозу ринку корпоративного контролю - втрату контролю над підприємством унаслідок ворожого поглинання і, як результат, втрату контролю за його грошовими потоками.

Слід зазначити, що певна сукупність факторів формування невизначеності фінансово-господарської діяльності об’єктивно перебуває поза контролем підприємства. На основі цього припущення Г. Марковіц виділив для інвестиційного портфеля системний ризик, який є спільним для всіх активів, що можуть бути включені до такого портфеля. Відповідно, інвестиційний керуючий неспроможний ні повністю, ні частково уникнути цього ризику. За аналогією можна стверджувати, що функціонування будь-якого підприємства (здійснення будь-якої господарської операції, реалізації інвестиційного портфеля) пов’язане із системним ризиком, який формується внаслідок сукупності об’єктивних факторів. До них можна віднести, наприклад, природні ризики (стихійні лиха, зміна погоди, неврожаї та інші); політичний ризик, ризик зміни державою «правил гри» та ін. Водночас Марковіц визначав належність до окремих видів активу специфічного ризику, який відрізняється від активу до активу, - несистемного ризику. Відповідно, інвестиційний керуючий через підбір та включення до портфеля різних активів досягає зменшення сукупного ризику такого портфеля. Аналогічно для фінансово - господарської діяльності підприємства можна стверджувати, що з будь-яким носієм ризику асоціюється також несистемний ризик як вираження унікальності такого носія. Це твердження дає змогу визначити можливі напрями впливу підприємства на формування його сукупного ризику як об’єктивної взаємодії системного та несистемного ризиків у розрізі сукупності їх носіїв.

Сукупний ризик суб’єкта господарювання формується як проста арифметична сума ділового (операційного) та фінансового ризиків (рис. 9.4).

Рис. 9.

Рис. 9.4. Структура моделі управління ризиками підприємства

Як видно із рис. 9.4, основним фактором формування сукупного ризику підприємства є фінансова його складова, яка, у свою чергу, залежить від рівня фінансового лівериджу - співвідношення між позиковим та власним капіталом.

Незважаючи на велику кількість варіантів структурування сукупного ризику суб’єкта господарювання, для потреб його кількісної оцінки використовуються спільні показники та математичні змінні, які розглядаються далі.

Формування моделі управління ризиками суб’єкта господарювання, забезпечення її адекватності та ефективності передбачає використання як функціонально-організаційного блоку системи методів кількісної оцінки ризиків суб’єкта господарювання. Слід зазначити, що використання фінансово-математичних методів кількісної оцінки ризиків суб’єкта господарювання тісно пов’язане із системою показників та факторів, що визначають параметри реалізації моделі управління ризиками.

У сучасній практиці корпоративних фінансів для кількісної оцінки сукупного ризику та окремих його складових може використовуватися сукупність різноманітних фінансово-математичних моделей. Використання таких моделей потребує проведення відповідних математичних розрахунків, складність яких прямо пропорційна величині та повноті інформаційної бази оцінки ризиків підприємства, а також залежить від обраної моделі оцінювання ризику.

Водночас такі розрахунки можуть бути спрощені шляхом використання персональних комп’ютерів та прикладного забезпечення. Серед програмних продуктів, що застосовуються для потреб оцінки ризиків, можуть бути як прості табличні процесори (наприклад, Microsoft Excel), так і спеціалізовані статистичні чи математичні пакети (наприклад, Statistica, SPPS, S+, MathLab):

- середнє квадратичне відхилення, або дисперсія, очікуваної величини цільового показника:

; (9.1)

де - середнє квадратичне відхилення цільового показника Х;

² - дисперсія цільового показника Х;

X_і - і-те спостереження цільового показника;

- очікувана величина цільового показника X (розраховується як математичне очікування абсолютних значень цільових показників за п попередніх періодів);

n — кількість спостережень цільового показника;

- для кількісного оцінювання ризиків, пов’язаних із активами, що мають активний ринок обігу (наприклад, цінні папери), може використовуватися коефіцієнт Р моделі САРМ, який виражає кількісну оцінку системного (або ринкового) ризику за класифікацією Г. Марковіца:

; (9.2)

де Rj — очікуване значення дохідності j- го активу;

Rm — очікуване значення дохідності ринку.

Як уже зазначалося, ідентифікація та оцінка фінансових ризиків у структурі моделі управління ризиками потребує формування відповідної системи показників, що уможливлювала б як дослідження якісних характеристик фінансових ризиків, так і їх кількісну оцінку. Відтак для розрахунку параметрів сукупного ризику та його складових, у тому числі згаданих показників рівня ризику, а також дослідження та оцінки інших характеристик фінансових ризиків можуть використовуватися такі показники та коефіцієнти:

- момент k-го порядку відносно фіксованої величини А:

; (9.3)

де М - момент А-го порядку відносно А;

Хі - i-те спостереження цільового показника;

n - кількість спостережень цільового показника;

- очікувана величина (математичне очікування як момент і-го порядку відносно нуля) цільового показіїика (як правило, очікувана дохідність або прибутковість активу) розраховується на основі фактичних величин цільового показника за минулі періоди шляхом розрахунку математичного очікування на основі наведеної нижче формули (кількісно математичне очікування величини цільового показника дорівнює середній арифметичній фактичних величин за попередні періоди):

; (9.4)

де Хі — i-те спостереження цільового показника;

n — кількість спостережень цільового показника;

медіана як значення, що відповідає середині ранжованого ряду:

; (9.5)

де min - мінімальне значення цільового показника в інтервалі, до якого належить медіана;

і - величина інтервалу, до якого належить медіана;

n - кількість спостережень цільового показника;

F - кумулятивна частота інтервалу, що передує інтервалу, до якого належить медіана цільового показника;

f - частота інтервалу, до якого належить медіана цільового показника;

Коваріація між окремими господарськими операціями, ризиками або ж факторами їх формування використовується для встановлення причинно-наслідкового зв’язку між окремими об’єктами процесу прийняття управлінських рішень та його кількісної оцінки:

; (9.6)

це соv х.у. - коваріація між цільовими показниками Х та Y;

- очікувана величина цільового показника X (розраховується як математичне очікування абсолютних значень цільових показників за n попередніх періодів);

Хі - абсолютне значення цільового показника X в і-му періоді;

Y - очікувана величина цільового показника Y (розраховується як математичне очікування абсолютних значень цільових показників за п попередніх періодів);

Yі - абсолютне значення цільового показника Y в і-му періоді;

n - кількість періодів, що аналізуються і передують плановому;

коефіцієнт кореляції між окремими цільовими показниками, наприклад господарськими операціями, окремими видами ризиків або ж факторами їх формування; коефіцієнт кореляції використовується (подібно до коваріації) для встановлення взаємозалежності між цільовими показниками і розраховується за такою формулою:

; (9.7)

де P x.y. - коефіцієнт кореляції між цільовими показниками X та Y;

соv х,у - коваріація між цільовими показниками Х та Y;

x - середнє квадратичне відхилення для цільового показника Х;

y - середнє квадратичне відхилення для цільового показника Y.

Стандартизована змінна як змінна Z, середня арифметична якої дорівнює нулю, а середнє квадратичне відхилення - одиниці:

; (9.8)

де Xі - і-те спостереження цільового показника;

— очікувана величина цільового показника X (розраховується як математичне очікування абсолютних значень цільових показників за п попередніх періодів);

де - середнє квадратичне відхилення цільового показника Х;

Функція щільності розподілу ймовірності, яка визначає розподіл імовірності настання того чи іншого випадку:

; (9.9)

Найтиповішим застосуванням кількісних показників оцінки фінансових ризиків є портфельне інвестування, зокрема, в цінні папери. До того ж ряд програмних продуктів (наприклад, MetaStock), зорієнтованих на даний сегмент ринку, мають висгроєні модулі, які автоматично оцінюють параметри ризиковості обраного користувачем портфеля інвестицій. Отримані результати мають достатньо високий рівень статистичної достовірності, оскільки такі програми використовуються, як правило, не тільки інформаційну базу користувача, як спеціалізовані інформаційні ресурси, доступні через всесвітню мережу Internet (наприклад, Reuters або Bloomberg).

Крім цього, для потреб моделі управління ризиками поряд із синтетичними (розрахунковими) коефіцієнтами можуть використовуватися окремі первинні показники, що характеризують операційну, інвестиційну та фінансову діяльність суб’єкта господарювання. Серед таких показників можна виділити: чистий прибуток; абсолютну величину грошових потоків; приведену теперішню вартість грошових потоків; поточний курс корпоративних прав підприємства; прибуток до виплати відсотків та сплати податків та інші показники виходячи із потреб аналізу конкретного виду ризику.

Важливе місце в інструментарії управління фінансовими ризиками суб’єкта господарювання посідає портфельний аналіз (portfolio analysis), що має ряд функціонально-організаційних модифікацій і може використовуватися як для виявлення, ідентифікації, оцінки, так і для вибору та обґрунтування методів нейтралізації конкретного ризику. Серед найбільш поширених у сучасній фінансово-економічній літературі є такі модифікації портфельного аналізу:

- аналіз портфеля цінних паперів або інших ринкових активів (тобто активів, що володіють активним ринком їх вторинного обігу) використовується для узгодження базових характеристик портфеля (як правило, рівня його дохідності та ризику) шляхом диверсифікації; сьогодні існує значна кількість теоретичних моделей для аналізу портфеля активів (зауважимо, що переважна більшість їх розроблялася для цінних паперів, однак може вільно застосовуватися для інших ринкових активів) — формування оптимального портфеля інвестицій (модель Марковіца, модель Шарпа та ін.);

- управління ризиками на основі портфельного аналізу у формі портфельних матриць, зокрема (1) матриця Бостонської консалтингової групи (портфель позиціонування суб’єкта господарювання на цільовому ринку «зростання — частка ринку») та (2) матриця Мак-Кінзі (портфель позиціонування суб’єкта господарювання на цільовому ринку «привабливість - конкурентні переваги»).

Портфельний аналіз використовується для ідентифікації та оцінки як якісних характеристик ризику в рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб’єкта господарювання (аналіз портфельних матриць), так і кількісних параметрів відповідних груп ризиків (аналіз цільового портфеля). Крім того, функціонально-організаційні особливості портфельного аналізу дають змогу використовувати його для взаємоузгодженого одночасного аналізу різних видів фінансових ризиків, у тому числі у разі необхідності поєднання тих ризиків, що піддаються кількісній оцінці, та ризиків, що не можуть бути оцінені кількісно.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ризики у фінансово-господарській діяльності суб’єктів господарювання	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.