МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Регулювання міграційних процесів.Негативні наслідки міжнародної міграції робочої сили та високий рівень нелегальної міграції викликають необхідність регулювання даним процесом зі сторони держави та міжнародних організацій. Державна міграційна політика - це ціле направлена діяльність держави по регулюванню процесів експорту та імпорту робочої сили. Державка міграційна політика поділяється на два види: еміграційну та імміграційну. Еміграційна політика включає непрямі методи регулювання, завданням яких є створення сприятливого еміграційного клімату. А також прямі методи, направлені на регулювання об'ємів та структури еміграційних потоків. До непрямих методів входять: 1) валютна та банківська політика стимулювання валютних переказів із -за кордону (надання пільг по валютних вкладах, продаж робочим - мігрантам цінних паперів, що не оподатковуються; 2) митна політика, яка передбачає митні пільги, для емігрантів які повертаються на батьківщину; 3) спеціальні еміграційні програми Прямі методи включають: 1) вимоги до суб'єктів трудової міграції: до фірм - посередників; працівників - мігрантів; 2) експансивна політика, направлена на завоювання робочих місць на зарубіжних ринках; 3) структурна політика, елементами якої можуть виступати лімітування видачі закордонних паспортів; заборона (пряма і непряма) на виїзд окремих категорій робітників та введення еміграційних квот; встановлення термів обов'язкової роботи в країні після отримання освіти за державний рахунок. Імміграційна державна політика покликана захистити національний ринок праці від неконтрольованого притоку мігрантів, забезпечити раціональне використання їх праці. В різних імміграційних програмах мігрантів класифікують за трьома критеріями: 1) сімейна еміграція(передбачає обов'язкову наявність родича - громадянина країни. Який може поручитися за мігранта); 2) економічна еміграція (передбачає наявність кваліфікації, особливих здібностей, досвіду підприємницької діяльності які можуть бути корисними в економічному розвитку країни); 3) гуманітарна еміграція (передбачає визнання статусу біженця і т. д.) Розрізняють три основних типи імміграційних політик, які можуть використовуватися одночасно в залежності від категорій мігрантів: • політика, яка базується на обмеженні перебування іммігрантів в країні (за кількістю і термінами); • політика що передбачає проживання без визначеного терміну з правом в'їзду членів сім'ї; • політика, яка дозволяє постійне проживання іммігрантів і передбачає право на отримання громадянства. Інструментами імміграційної політики є: 1. Кількісні вимоги до іноземної робочої сили: наявність сертифікату про освіту; стаж роботи за спеціальністю. 2. Віковий ценз. 3. Стан здоров'я. 4. Пряме квотування імпорту робочої сили. 5. Фінансові обмеження. 6. Часові обмеження. 7. Заборони у явній формі, що виражаються в прийнятті законів, в яких міститься детальний перелік професій, займатися якими іноземцям заборонено, і у непрямій формі, коли визначається перелік пріоритетних професій для в'їзду. 8. Обмеження особистісного характеру (так звана соціальна чистка). 9. Національно -географічні пріоритети. 10. Система санкцій, які діють по відношенню до незаконних працівників-мігрантів, осіб, зайнятих незаконним імпортом робочої сили, роботодавців, які незаконно використовують працівників -мігрантів. 11. Програми репатріації, завданням яких є стимулювання відтоку трудящих - мігрантів. Використовується, як правило, три види програм: • програми матеріальної компенсації, що передбачають грошові виплати іммігрантам за передчасне переривання їх діяльності; • програми професійної підготовки з метою полегшити імпортерам від'їзд на батьківщину та їх працевлаштування в дома; • програми економічної допомоги регіонам масової еміграції. Характерною особливістю регулювання міграційних процесів є те . що пріоритети в даній галузі віддаються національним державам. На міжнародному рівні створено декілька організацій, діяльність яких спрямована на впорядкування процесів міграції. Найвпливовішою сере,- них є Міжнародна організація праці (МОП), яка була створена у 1919р., а в 1946р стала спеціалізованим закладом ООН. Завданнями МОП є: • сприяння забезпеченню соціальної справедливості для трудящих; • розробка міжнародної політики і програм, направлених на покращення умов праці і життя; • розробка міжнародних трудових стандартів, покликаних служити в якості керівних принципів для національних урядів при проведенні цієї політики; • регламентація набору робочої сили; • боротьба з безробіттям; • гарантії заробітної плати, що забезпечує нормальний рівень життя; • захист від професіональних захворювань та нещасних випадків; • захист дітей і жінок; • регламентація питань соціального страхування та забезпечення; • організація професійно - технічного навчання. В структуру МОП входять: • Міжнародна конференція праці - вищий орган МОП, що виконує законодавчі функції; • адміністративна рада - керує роботою різних комітетів та комісій при МОП; • Міжнародне бюро праці - інформаційний та консультативний орган. ТЕМА 7. МІЖНАРОДНИЙ РИНОК КАПІТАЛІВ. 1. Сутність, причини і форми міжнародного руху капіталу. 2. Світовий фінансовий ринок, його структура. 3. Міжнародний кредит. 4. Зарубіжне інвестування. 5. Міжнародна технічна допомога. 6. Проблеми зовнішньої заборгованості. 7. Діяльність міжнародних фінансово - кредитних організацій
Читайте також:
|
||||||||
|