Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ТЕМА 5. Основи гігієни праці та виробничої санітарії

План

5.1. Виробниче середовище: сутність і основні чинники

5.2. Умови праці, класифікація факторів та елементів

5.3. Санітарне законодавство

5.4. Атестація робочих місць за умовами праці

5.5. Засоби компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці

Література: [5.1-5.16]

5.1. Виробниче середовище: сутність і основні чинники

Гігієна праці – наука, що вивчає вплив виробничого процесу та навколишнього середовища на працюючих з метою розробки санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, які спрямовані на створення найсприятливіших умов праці, забезпечення здоров’я та високого рівня працездатності людини.

Виробнича санітарія – це система організаційних, санітарно-гігієнічних та санітарно-технічних заходів, спрямованих на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійним захворюванням та отруєнням.

Виробниче середовище – це середовище, де людина здійснює свою трудову діяльність (предмети праці, знаряддя праці, продукти праці, умови праці).

Ґрунтуючись на принципі системного підходу до виробництва, виробниче середовище включає умови праці, організацію виробництва з різними елементами управління, серед яких одним з провідних є вдосконалення охорони праці.

При цьому виділяють чинники трудового процесу і чинники умов виробничого середовища.

Чинники трудового процесу показують навантаження на нервову і м’язову системи; співвідношення між динамічними і статичними навантаженнями; ритм і темпи; кількість роботи.

Санітарно-гігієнічні умови виробничого середовища діють на працівника під час роботи.

Відповідно до рекомендації МОП визначають такі основні чинники виробничого середовища:

- фізичні зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочі зоні; зусилля, пов’язані з утриманням вантажів; натисканням на предмет праці, або важіль управління механізмом протягом певного часу);

- нервове напруження (складність розрахунків вимог до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям; небезпека для життя і здоров’я людини під час виконання робіт; особлива точність виконання);

- робоча поза (положення тіла людини та органів відповідно до засобів виробництва);

- монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів);

- температура, вологість, теплове випромінювання;

- забруднення повітря;

- виробничий шум, вібрація;

- освітлення у робочій зоні;

- іонізуючі випромінювання.

Вказані чинники впливають на здоров’я і працездатність людини, тому необхідна комплексна оцінка чинників виробничого середовища і характеру праці.

5.2. Умови праці, класифікація факторів та елементів

Умови праці – це умови, які складаються в процесі праці людини – головної продуктивної сили суспільства. Вони поділяються на фактори соціально-економічного, техніко-організаційного та природно - кліматичного характеру, що суттєво впливають не тільки на здоров’я, працездатність людини та її ставлення до праці, на продуктивність праці, економічні результати виробництва, а й на рівень життя, всебічний розвиток людини як особистості.

У навчальному посібнику з економіки умови праці визначаються як сукупність взаємопов’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізичних, естетичних і соціальних чинників конкретної праці, зумовлених розвитком продуктивних сил суспільства, що визначають стан виробничого середовища і вплив на здоров’я і працездатність людини.

Гігієнічна класифікація праці визначає умови праці як сукупність факторів та елементів трудового і виробничого середовища, де здійснюється діяльність людини.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2001р. № 450-р „Про нову гігієнічну класифікацію праці та показники, за якими надаються пільги і компенсації працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці” впроваджена нова гігієнічна класифікація праці.

Згідно з цією класифікацією умови праці поділяються на чотири класи:

І клас – оптимальні умови – такі умови, в яких не лише зберігається здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності на великий термін часу.

ІІ клас – допустимі умови – характеризуються рівнями факторів трудового і виробничого процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливе відтворення функціонального стану організму відновлюється за час регламентованого відпочинку.

ІІІ клас – шкідливі умови – вони за показниками перевищення гігієнічних нормативів та наслідків можливих змін в організмі працюючих поділяються на чотири ступеня:

ІV клас – небезпечні (екстремальні) умови, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм чотирьох ступенів професійних уражень та травм.

Гігієнічна класифікація праці використовується для:

- роботодавців усіх організаційно-правових форм власності;

- працівників з метою одержання повної інформації про умови праці на своїх робочих місцях;

- установ, що виконують контроль за дотриманням санітарних норм і правил;

- гігієнічних нормативів на робочих місцях, а також оцінки умов праці при атестації робочих місць;

- установ, які здійснюють медичне обслуговування працюючих;

- органів соціального і медичного страхування.

Особливу увагу слід звернути на забезпечення сприятливих умов праці, виділяючи умови праці як об’єкт управління.

Управління умовами праці – це безперервний процес здійснення організаційно-технічних, соціально-економічних та ін. заходів, спрямованих на збереження здоров’я працівників, зменшення впливу несприятливих чинників на людину. Однією з головних вимог до управління умовами праці є підхід як до системи, що стосовно соціально-економічного управління означає прийняття рішень на основі комплексного вивчення взаємозв’язку всіх елементів об’єкта, що керується.

Особливість управління умовами праці полягає в тому, що до неї входять як базові виробничі (другорядні, проміжні), так і надбудовані (третинні, що виходять на поверхню) відносини.

Умови праці на виробництві значною мірою визначаються наявністю виробничих шкідливостей.

Шкідливі умови праці за характером впливу на людину поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психологічні.

Залежно від характеру походження вони поділяються на три групи:

- шкідливості, пов’язані з трудовим процесом (нераціональною організацією праці);

- надмірним напруженням нервової системи; напругою органів зору, слуху; великою інтенсивністю праці тощо;

- шкідливості, пов’язані з виробничим процесом вони створюються за рахунок технічних та технологічних недоліків виробничого устаткування (промислового пилу, шуму, вібрації, хімічних речовин, випромінювання). Всі вони нормуються шляхом установлення санітарних норм, стандартів і кількісно оцінюються;

- шкідливості, пов’язані із зовнішніми обставинами праці і виробництва. Вони зумовлені недоліками загально - санітарних умов на робочому місці (нераціональним опаленням, освітленням виробничих приміщень та ін.).

Наслідком дії виробничих шкідливостей можуть бути: професійні захворювання; підвищення загальної захворюваності; зниження працездатності та продуктивності праці.

5.3. Санітарне законодавство

Серед законодавчих актів щодо гігієни праці ключове місце займає Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”. Відповідно до цього Закону забезпечення санітарного благополуччя досягається такими основними заходами:

- гігієнічною регламентацією та державною реєстрацією небезпечних факторів навколишнього та виробничого середовища;

- державною санітарно-гігієнічною експертизою проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм та діючих об’єктів і обумовлених ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм;

- включенням вимог безпеки для здоров’я та життя в державні стандарти та ін. нормативно-технічну документацію;

- ліцензуванням видів діяльності, пов’язаних з потенційною небезпекою для здоров’я людей;

- обов’язковими медичними оглядами певних категорій населення.

Державний стандарт України (ДСТУ) регламентує основні терміни та визначення основних понять гігієни.

Державні санітарні норми (ДСН) визначають правила, вимоги, положення, які регламентують умови праці. Виділяють таку класифікацію санітарних норм:

- за призначенням: проектування промислових підприємств; організація технологічних процесів, санітарного стану підприємств; техніки безпеки та виробничої санітарії; норми для окремих видів виробничих шкідливостей;

- щодо обов’язковості застосування: обов’язкові і рекомендовані;

- залежно від впливу умов праці на організм людини: оптимальні й допустимі;

- залежно від сфери застосування: загальні та галузеві;

- залежно від терміну дії: постійні та тимчасові.

Згідно із ДСН всі промислові об’єкти залежно від ступеня шкідливості і небезпечності для населення поділяються на п’ять класів.

Так, для підприємств І класу санітарно-захисна зона встановлюється 1000 м, для ІІ-500 м, для ІІІ-300 м, для ІV - 100м і для V класу - 50 м.

Наприклад, до І, ІІ, ІІІ класам належать підприємства хімічної та металургійної промисловості, до ІV - підприємства текстильної, легкої, харчової, до V - меблеві фабрики, друкарні тощо.

Згідно з санітарними нормами визначаються гранично допустимий рівень виробничого фактору (ГДР), гранично допустима концентрація (ГДК), гранично допустима доза (ГДД).

Будь-який трудовий процес виконується в певних умовах і санітарні норми тісно пов’язані з нормами праці. Залежно від ступеня впливу умов праці на організм працівника визначають тривалість робочої зміни і режим внутрішньозмінного відпочинку, що у свою чергу, визначає норми часу і виробітку.

При аналізі умов праці фактичне значення елементів зіставляється з нормативами, тобто існуючими санітарними нормами. Таке зіставлення дозволяє виявити несприятливі умови і характер праці за ступенями шкідливості, важкості і небезпечності, визначити індекс відповідності фактичних умов нормативним.

Таким чином розробка на підприємствах планів поліпшенням умов праці має своєю основою санітарні норми. Перевірка санітарного стану промислових підприємств і організацій, також здійснюється на основі санітарного законодавства.

5.4. Атестація робочих місць за умовами праці

Атестація робочих місць за умовами праці – це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних показників, що впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності. Вона проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності й господарювання.

Атестація робочих місць передбачає:

- комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці, відповідність їх стандартам безпеки праці та санітарним нормам і правилам;

- виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

- санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого середовища, визначення ступеня важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

- встановлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

- обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

- визначення (підтвердження) права працівників на пільги;

- аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Після проведення атестації за даними лабораторно-інструментальних досліджень комісія складає Карту умов праці на кожне робоче місце, яка включає оцінку факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічну оцінку умов праці, оцінку технічного та організаційного рівня. Ця Карта містить оцінку наступних факторів виробничого і трудового процесу:

- шкідливих хімічних речовин від І до ІV класу небезпеки включно;

- пилу;

- вібрації;

- шуму;

- інфразвуку;

- ультразвуку;

- іонізуючого випромінювання різних діапазонів;

- мікроклімату у приміщенні (температури повітря, шкідливості руху повітря, відносної вологості, інфрачервоного випромінювання);

- температури зовнішнього повітря влітку та взимку

- атмосферного тиску;

- біологічних факторів (мікроорганізмів, білкових препаратів, природних складових організму від І до ІV класу небезпеки включно);

- важкості праці (динамічної роботи, статистичного навантаження);

- робочої пози;

- напруженості праці (уваги, напруженості аналізаторських функцій, емоційної та інтелектуальної напруженості, одноманітності);

- змінності.

За результатами атестації складаються переліки:

- робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

- робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких пропонується встановлювати пільги, компенсації за рахунок підприємства;

- робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно вжити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

5.5. Засоби компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці

Рівень розвитку техніки поки що не може забезпечити створення в усіх випадках і всім працівникам належних умов праці, що виключають вплив несприятливих умов праці на людину. Тому законодавством передбачено різні пільги і компенсації. Стаття 7 Закону України „Про охорону праці” визначає важкі, шкідливі та небезпечні умови праці.

Усі види компенсацій (скорочений робочий день, додаткова відпустка, пенсії за віком на пільгових умовах) спрямовані на збільшення часу відпочинку від небезпечної напруженості праці. Якщо умови відхиляються від нормальних, то передбачаються доплати:

- за інтенсивність праці;

- за роботу у нічний час;

- за перевезення небезпечних вантажів.

Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на основі атестації робочих місць та оцінки фактичних умов зайнятості робітників на цих місцях. На підприємствах установлюють розміри доплат від 4 до 24 % тарифної ставки (посадового окладу). Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, але не нижче 20 % окладу (тарифної ставки) за кожну годину роботи у нічний час.

Власник за свої кошти (з прибутку) може додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) додаткові пільги і компенсації не передбачені чинним законодавством (відпустки більшої тривалості, надбавки за особливі умови праці, додаткові перерви, безплатне харчування та ін.). Основні витрати на поліпшення умов та охорони праці на підприємстві.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняттям: „гігієна праці”, „виробнича санітарія”, „виробниче середовище”.

2. Назвіть чинники виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва.

3. Дайте визначення умов праці.

4. Які фактори впливають на формування умов праці?

5. Назвіть елементи умов праці.

6. Як поділяються умови праці згідно з гігієнічною класифікацією?

7. Управління умовами праці – це...

8. Що є однією з головних вимог до управління умовами праці?

9. Дайте визначення виробничих шкідливостей та їх класифікацію.

10. Дайте визначення санітарних норм та їх класифікацію.

11. Як застосовуються санітарні норми при аналізі умов праці?

12. Яка основна мета і порядок проведення атестації робочих місць?

13. На підставі яких документів проводиться атестація робочих місць?

14. Назвіть пільги і компенсації праці в залежності від умов праці.

Література

1.1. Амоша А.И. Управление условиями труда: проблемы перестройки. - К.: Наук. думка, 1999. - 215 с.

1.2. ДСТУ 3038 -95 Гігієна. Терміни та визначення основних понять.

1.3. ДСТУ 2293 - 99 Охорона праці. Терміни і визначення.

1.4. Гігієнічна класифікація праці: Гігієнічні нормативи. - К., 2001.

1.5. Зкон України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”: Зб. нормативних документів. - УЗ - хТ. - Т.З. - К., 1995. - с 244 - 277.

1.6. Керб Л.П. Основи охорони праці: навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003 - 215 с.

1.7. Керб Л.П. Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці: Навч - метод. посіб. для самост. вивч. дисц. Основи охорони праці. - К.: КНЕУ. 2001. - с. 238 - 243.

1.8. Методика визначення соціально - економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці. - К., 1999.

1.9. Методические рекомендации по комплексной оценке соціально - экономической эффективности предприятий по улучшению условий и охраны труда. - М., 1998.

1.10. Миценко І. Забезпечення сприятливих і безпечних умов праці, як об’єкт управління. // Україна, аспекти праці. - 1998. - №5. - с. 38-42.

1.11. Навакатікян О.О. та інші. Охорона праці користувачів комп’ютерних відеодисплейних терміналів. - К., 1997.- 40 с.

1.12. Постанова Кабміна України від 17.11.97 р. № 1290 „Про затвердження перечнів виробництв, робіт, цехів, професії та посад, зайнятість робітників в яих надає право на щорічні додаткові відпустки.” - // Охорона праці, 1998 р. - №8. - с. 38.

1.13. Подготовка документов для определения и учета вредных и опасных производственных факторові - // Охрана труда. - 2004. - №4. - с. 36-38.

1.14. Рекомендации о защите трудящихся от профессионального риска, вызываемого загрязнением воздуха, шумом и вибрацией на рабочих местах. - МБТ. - Женева, 1991.

1.15. Трахтенберг І.М. Гігієна праці та виробнича санітарія. - К.: Основа, 1997. - 462 с.

1.16. Экономика труда и социально - трудовые отношения (под. ред. Г.Т. Мелькеяна, Р.П. Колосовой. - М.: изд-во Моск. ун-та, 1996.)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація управління охороною праці на виробництві	\|	ТЕМА 6. Безпека праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.