Загальне поняття управління та його види.

ПЛАН

ЛЕКЦІЯ 2. Поняття і суть державного управління

1. Загальне поняття управління та його види.

2. Характеристика державного управління.

3. Принципи державного управління.

4. Співвідношення державного управління і державної виконавчої влади.

Адміністративне право як складова частина правової системи держави характеризується насамперед там, що воно виступає регулятором особливої категорії суспільних відносин, а саме: відносин, які складаються у сфері державного управління.

Сам термін "адміністративне" у перекладі з латинської означає "управління". Тому словосполучення "адміністративне право" цілком закономірно можна трактувати як "управлінське право".

Термін "управління" у буквальному розумінні означає діяльність з керівництва чимось. У довідковій літературі є кілька визначень сутності управління. Найчастіше його розуміють як діяльність, що спрямовує і регулює суспільні відносини; сукупність приладів і механізмів, за допомогою яких приводять в рух машини; підрозділу в системі установи; вид синтаксичної залежності тощо.

Управління треба розглядати і досліджувати як цілісну систему, яка складається із взаємодіючих компонентів.

В управлінні існує головна ланка – управлінська система. Саме вона є носієм усіх складових і ознак управління.

До основних компонентів управлінської системи належать:

1) суб'єкт управління, тобто джерело керуючого вплину, той, хто управляє, виконує функції керівництва і впливає на об’єкт і метою переведення його у новий стан;

2) об'єкт управління, тобто те, на що спрямовано керуючий вплив суб'єкта; що функціонує під цим впливом;

3) керуючий вплив, тобто комплекс цілеспрямованих і організуючих команд, заходів, прийомів, методів, за допомогою яких здійснюється вплив на об'єкт і досягаються реальні зміни у ньому;

4) зворотні зв'язки, тобто інформація для суб'єкта про результативність керуючого впливу та зміни в об'єкті.

У найбільш узагальненому вигляді управління– це діяльність суб'єкта, що дістає вияв у цілеспрямованому, організуючому впливі на об'єкт управління, здійснюваному з метою приведення останнього у бажаний для суб'єкта стан.

Виділяють три основні види управління:

• технократичне — управління технікою, механізмами, машинами;

• біологічне — управління живими організмами рослин і тварин;

• соціальне — управління людьми та їх колективами.

Кожен з перелічених видів є об'єктом пізнання і досліджується людиною в рамках відповідних наук.

Перші два види управління — це в основному сфера природничих, а також наук техніко-математичного профілю. Дослідження соціального управління є безпосереднім завданням суспільних наук.

Соціальне управління – це управління, здійснюване у людському суспільстві, людьми по відношенню до людей. І суб'єкт, і об'єкт управління представлені тут людиною. Отже, в управлінських системах, які функціонують у соціальному середовищі, головним і провідним є людський фактор.

Ознаки соціального управління:

Ø соціальне управління завжди присутнє там, де виникає спільна діяльність людей;

Ø його головне призначення полягає у здійсненні регулюючого впливу на поведінку учасників спільної діяльності;

Ø функції соціального управління (координація, узгодження, планування, контроль, нагляд, примус) реалізуються в рамках суспільних відносин;

Ø внаслідок соціально-управлінських впливів виникають управлінські відносини, які є різновидом, по-перше, суспільних, а по-друге, — вольових відносин;

Ø соціальне управління є різновидом людської діяльності.

На підставі цих ознак можна сформулювати визначення соціального управління.

Соціальне управління– це вид вольової діяльності, вираженої у цілеспрямованому й організуючому впливі, здійснюваному з метою забезпечення узгодженості й впорядкованості спільних дій людей та їх колективів в Інтересах ефективного розв'язання завдань, що стоять перед ними.

Види соціального управління:

Ø державне управління, де суб'єктом виступає держава в особі відповідних структур;

Ø громадське управління, де суб'єктами є недержавні утворення.

Державне управління здійснюється спеціальним апаратом держави, в якому на платній основі працюють державні службовці. Діяльність такого апарату має юридично-владний характер і забезпечується примусовою силою держави. Суб'єкти державного управління виступають під імені держави. Рішення, які приймаються у рамках цієї системи, обов'язкові для всіх учасників суспільних відносин, у тому числі й для недержавних організацій та формувань.

Громадське управління, як правило, не підкріплюється примусовою силою держави в обсязі, характерному для державного управління. Діяльність основної маси недержавних організацій має головним чином морально-організаційний характер.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.	\|	Характеристика державного управління.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.