- це затримка або повна утрата здатності провідної системи проводити збудження.
Види:
неповна (затримка часа проведення збудження)
повна (проведення збудження повністю припиняється).
Види в залежності від місця затримки
імпульсу:
1. Внутрішньопередсердну,
2. Передсердношлуночкову (поперечну),
3. Внутрішньошлуночкову блокаду.
Наслідки:
гіпоксія міокарда,
порушення кровообігу головному мозку
Комбіновані порушення
Мерехтіння передсердь- коли є ритмічне скорочення передсердь до 180 - 400 хв.
Миготіння передсердь- скорочення лише окремих волокон передсердя із частотою 400 - 600 хв. Передсердя втрачають функцію насоса і не можуть перекачувати кров.
В основі патогенеза - тривала циркуляція збудження в одному й тому ж відділі провідної системи серця.
Миготіння (фібриляція) шлуночків -безладне скорочення м'язових волокон. Серце стає резервуаром, заповнений кров'ю. Скорочень серця не має, кровообіг припиняється.
Ефективний засіб нормалізації роботи серця стає дефібриляція.
За нормальних умов серцево-судинна система оптимально забезпечує потреби органів і тканин у кровопостачанні. При цьому стан кровообігу визначається: а) діяльністю серця, б) тонусом судин і в) станом крові (її загальною і циркулюючою масою, а також реологічними властивостями). Порушення функції серця, судинного тонусу чи зміни в системі крові можуть призвести до недостатності кровообігу.
Велику частину різних захворювань і патологічних процесів, які ушкоджують серце, можна віднести до 3-х груп типових форм патології: 1) коронарної недостатності, 2) аритмій, 3) серцевої недостатності.
Серцева-судинна недостатність (ССН) - одна з частих причин втрати працездатності, інвалідизації і смерті пацієнтів, які страждають захворюваннями серцево-судинної системи.
ССН лежить в основі недостатності кровообігу і є типовою формою патології, при якій серцево-судинна система не забезпечує потреби органів і тканин у кровопостачанні, адекватному їх функції і рівню пластичних процесів.