Фіскально-бюджетна та грошово-кредитна політика в системі державного регулювання грошового обороту.

Фіскально-бюджетна політика зводиться до економічного регулювання через механізм оподаткування, інших вилучень до центральних фондів фінансових ресурсів, фінансування витрат держави, пов’язаних з виконанням нею своїх суспільних функцій. Ця політика забезпечує можливість безпосередньо впливати як на сукупний попит, так і на сукупну пропозицію.

Заходи фіскально-бюджетної політики базуються на прямих, без еквівалентних вилученнях фінансових коштів у економічних суб’єктів чи таких же без еквівалентних вливаннях їх фінансових коштів. Тому стимулюючий вплив цих заходів на поведінку економічних суб’єктів низький, що вимагає досить обережного, добре виваженого їх застосування.

Грошово-кредитна політиказводиться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (проценти) на грошовому ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює зниження процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Усе це на коротких часових інтервалах пожвавлює кон’юнктуру ринків і посилює стимули до розширення виробництва.

Грошово-кредитна політика - це комплекс взаємопов'язаних, скоординованих заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк для досягнення визначених цілей.

Об’єкти грошово-кредитної політики:

- пропозиції (маси) грошей;

- ставка процента;

- валютний курс;

- швидкість обігу грошей.

Суб’єктами грошово-кредитної політики є центральний банк, а також Міністерство фінансів, Міністерство економіки, уряд, Верховна Рада. Як визначено в Конституції НБУ розробляє основні положення цієї політики та контролює її проведення.

Цілі грошово-кредитної політики:

Стратегічні визначені як ключові і загальноекономічні: збалансування платіжного балансу, стабілізація цін, стабільність грошової одиниці.

Проміжні полягають у змінах певних процесів, які стримують досягнення стратегічних цілей: стримування кон’юнктури ринку, підвищення маси грошей.

Тактичні – це оперативні завдання банківської системи: збільшення окремих складових грошової маси, зміна процентної ставки.

Операції на відкритому ринку зводяться до здійснення купівлі та продажу уповноваженими установами держави її цінних паперів. Коли центральний банк купує цінні папери, що перебувають у володінні комерційних банків, він здійснює таким способом додаткову грошову емісію. У цьому разі у зв'язку із зростанням резервів збільшується кредитний потенціал комерційних банків.

Продаж цінних паперів держави комерційним банкам дає інший результат. У разі купівлі на відкритому ринку цінних паперів резерви, а відповідно і кредитоспроможність комерційного банку, падають. Як наслідок, загальна маса грошей, що перебувають в обігу, а також ліквідність фізичних та юридичних осіб знижується.

Обов'язкові резервиє частиною (нормою в процентах) банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка, згідно чинного законодавства або із встановленими нормативними актами має зберігатися у формі касової готівки комерційних банків та їх депозитів у центральному банку.

Мета нормативного визначення обов'язкових резервів забезпечення захисту інтересів клієнтів і надійності комерційних банків, підтримання їх ліквідності.

Якщо зменшується норма обов'язкових резервів, комерційні банки мають можливість збільшити ліквідність своїх активів і вдатися через кредитування до емісії нових грошей. Коли норма резерву підвищується, ці можливості звужуються. Внаслідок того, що лише незначна частина всіх активів комерційних банків зберігається у формі готівки, зміна норми резерву на певну величину може призвести до багаторазового збільшення чи зменшення пасивів банківської системи.

Облікова ставка процентаформується на базі надання центральними банками позик комерційним банкам. Такий кредит надається банкам, що зіткнулися з тимчасовими фінансовими труднощами, як правило, на короткий строк і під заставу державних цінних паперів.

Коли комерційний банк бере в центральному банку позику, він збільшує на таку суму вільні резерви і кредитний потенціал. Це надає банкові можливість видавати додаткові кредити населенню та юридичним особам. Облікова ставка відіграє опосередковану функцію — визначає комерційним банкам вартість кредитів центрального банку. Якщо облікова ставка процента знижується, то в комерційного банку виникає зацікавленість в отриманні додаткових сум таких кредитів, і навпаки. Відповідно через зміну облікової ставки збільшується або зменшується на грошовому ринку пропозиція кредитних ресурсів. З урахуванням змін у позиції надлишкового резерву.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні методи регулювання грошової сфери – методи прямого та опосередкованого впливу.	\|	Суть інфляції, її причини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.