Основні відмінності між менеджером та лідером

Менеджери	Лідери
Спрямовують роботу інших і несуть персональну відповідальність за її результати	Надихають людей та вселяють ентузіазм в працівників
Вносять порядок і послідовність у виконувану роботу	Передають наслідувачам своє бачення майбутнього
Взаємодію з підлеглими будує на фактичній інформації, нормативних документах, традиціях організації і в межах встановлених цілей	Допомагають наслідувачам адаптуватися до нового та пройти етап організаційних змін
Займають пасивну позицію відносно до встановлення цілей і практично не використовують їх для проведення змін	Самостійно встановлюють цілі та використовують їх для зміни ставлення людей до справи
Схильний розробляти план роботи в деталях та в часі	Розробляють бачення майбутнього і шляхів його досягнення, не вникаючи при цьому в оперативні деталі та не контролюючи дії наслідувачів
Планують залучення необхідних ресурсів з метою підтримки організаційної ефективності	Підбирає і підтримує людей, які розуміють їх погляди та ідеї
Надають перевагу порядку у взаємодії із підлеглими	Схильні до використання емоцій та інтуїції, завжди готові викликати у своїх наслідувачів сильні почуття – любов, ненависть
Сперечаються з підлеглими відповідно тим ролям, які вони відіграють в адміністративній системі або у формальному процесі прийняття та реалізації рішень	Враховують потреби працівників, прийнятні ними цінності та спонукувані ними емоції
Бачать себе певною частиною організації.	Не пов’язують повагу до себе та приналежність до певної організації
Забезпечують досягнення цілей підлеглими, здійснюючи контроль над їх поведінкою та реагуючи на кожне відхилення від плану	Будують свої стосунки з підлеглими на довірі, мотивуючи та надихаючи їх в груповій спільній роботі, тобто формують партнерські стосунки
Концентрують зусилля у сфері прийняття рішень на засадах професіоналізму, знань та вмінь, використовуючи колишній досвід	Здійснюють постійні спроби розробки нових неоднозначних вирішень проблеми, беруть на себе ризик та тягар виявлення нових проблем, особливо за умови присутності значних можливостей для отримання відповідної винагороди

2. Концепція лідерської поведінки стверджує, що ефективність лідера визначається його манерою поведінки та стилем керівництва відносно до підлеглих, можливістю психологічного впливу на людей з метою координації їх дій в досягненні цілей.

3. Концепція ситуаційного лідерства базується на необхідності поєднання лідерських якостей та поведінки залежно від конкретної ситуації.

Теорія лідерських якостей відтворює найбільш ранній підхід до вивчення та пояснення лідерства. Перші дослідження намагалися виявити якості, що відрізняють видатних людей в історії від мас. Цей підхід базувався на вірі в те, що "лідерами не народжуються, а стають".

Р Стогділл вважає, що в основному 5 якостей характеризують лідера:

1- розум, або інтелектуальні здібності;

2- господарювання або зверхність над іншими;

3- впевненість в собі;

4- активність і енергійність;

5- знання справи (215).

Американський консультант У.Беннісом дослідив 90 успішних лідерів і визначив 4 групи лідерських якостей:

1- управління увагою, або здатність представити суть, цілі та напрями руху (дій) результату, щоб це було привабливим для послідовників;

2- управління значимістю, або здатність так передавати значення створеного образу, ідеї або бачення, щоб вони були зрозумілими та прийнятними для послідовників;

3- управління довірою, або здатність побудувати свою діяльність з такою постійністю та послідовністю, щоб отримати повну довіру у підлеглих;

4- управління собою, або здатність добре знати та вчасно визнавати свої сильні та слабкі риси.

Наступні дослідження призвели до виділення таких чотирьох груп лідерських якостей: фізіологічних, психологічних, інтелектуальних та особистих (табл.2)

Харизма (від гр. charisma - милість, божий дар) є формою впливу на інших завдяки особової привабливості, що викликає підтримку та визнання лідерства, що забезпечує володарю харизми владу над послідовниками. Як джерело лідерської влади, харизма пов'язана із здатністю керівника впливати на підлеглих в силу своїх особистих якостей та стилю керівництва. Лідери харизматичного типу відчувають високу потребу у владі, мають сильну потребу в діяльності і переконані в моральній правоті того, у що вони вірять.

Дослідження свідчать, що харизма має негативну та позитивну сторони. Негативна харизма пов'язана із узурпацією особистої влади, позитивна - з тенденцією до делегування частини влади послідовникам. Із сучасних політичних харизматичних лідерів України слід назвати В.Ющенка, особисті риси якого явно вирізняються від інших політичних лідерів (О.Омельченко, Ю.Тимошенко, Т.Чорновіл та ін.) ступенем прихильності до них наслідувачів та прихильників.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зміст поняття лідерства в управлінні організацією	\|	Класифікація видів (ролей) лідерів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.