Явища деадаптации, реадаптації і переадаптации у спортсменів

Раціонально побудоване тренування приводить до різкого зростання функціональних можливостей органів і систем організму за рахунок вдосконалення всього комплексу механізмів, відповідальних за адаптацію. Застосування надмірних навантажень, що перевищують індивідуальні адаптаційні можливості людини, що вимагають надмірної мобілізації структурних і функціональних ресурсів органів і систем організму, в результаті призводить до переадаптації, яка проявляється у виснаженні і зношуванні функціональних систем, що несуть основне навантаження . До таких, як відомо в спорті відносять ССС, опорно-руховий апарат (причому негативні зміни спостерігаються як у кістковій, так і м'язовій тканинах), гормональна система регуляції життєдіяльності організму. Основними симптомами переадаптації є: зниження спортивних результатів та працездатності на тренувальних заняттях, загальне відчуття втоми, депресія, дратівливість, порушення сну, підвищення ЧСС і сповільнене відновлення при навантаженнях, втрата апетиту і зниження маси тіла, зниження імунітету. Нормалізація стану спортсмена в разі переадаптації вимагає комплексу реабілітаційно-відновлювальних заходів, зміни способу життя, кардинальної зміни тренувального процесу і зазвичай не може бути здійснена менш ніж за місяць.

Припинення тренування або використання низьких навантажень, не здатних забезпечити підтримку досягнутого рівня пристосувальних змін, призводить до деадаптації – процесу, зворотному адаптації. Наприклад, у добре тренованих студентів спортивного вузу, дев'ятиденний абсолютний постільний режим призводить до зниження V0₂max на 21%, зменшення об'єму серця на 10%, значному збільшенню ЧСС, хвилинного об'єму дихання і рівня лактату при стандартних навантаженнях. Подальше десятиденне нормальне життя в певній мірі нормалізує стан організму, однак воно залишається достовірно зниженим по відношенню до вихідного рівня. Інші дані свідчать, що іммобілізація нижніх кінцівок внаслідок переломів призводить до зменшення площі поперечного перетину м'язів на 40-50%, 5-6-тижнева іммобілізація здорових м'язів може призвести до зменшення площі їх поперечного перетину на 20-30%.

Слід зазначити, що процес деадаптації при припиненні тренування протікає більш інтенсивніше в порівнянні з процесом реадаптації після її відновлення. Проілюструвати це можна, наприклад, дослідженнями Хоустон та ін. (Houston et al., 1979), який вивчив зміни в рівні витривалості, V0₂max і активності найбільш значущих для процесу аеробного окислення ферментів через 15 днів після припинення тренувань і через 15 днів після її відновлення (рис.1). Вже через 15 днів після припинення занять інтенсивно розвинувся процес деадаптації, що проявилося по всіх досліджуваних показниках. Протягом 15 днів після відновлення тренувань відновити раніше досягнутий рівень адаптації спортсменам не вдалося.

Рис. 1. Розвиток процесів деадаптації (а) і реадаптації (б) після припинення та поновлення тренувальних занять бігунами (Houston et al., 1979)

Важливим є і те, що деадаптациія протікає нерівномірно: в перші тижні після припинення тренування спостерігається значне зниження функціонального резерву адаптованої системи, надалі процес деадаптації сповільнюється. У прихованому вигляді адаптаційні реакції зберігаються тривалий час і слугують основою для більш швидкого відновлення втраченого рівня адаптації при поновленні тренування після тривалої перерви в порівнянні з часом, витраченим на початкове формування адаптації (Пшеннікова, 1986).

Важливо враховувати й те, що чим швидше формується адаптація, тим складніше утримується досягнутий рівень і тим швидше вона втрачається після припинення тренування. Зокрема, період згасання сили після припинення її тренування прямо пов'язаний з тривалістю формування адаптації: чим інтенсивніше і короткочасніше було тренування, спрямоване на розвиток сили, тим більш швидке її згасання при припиненні регулярних занять (Мак-Комаса, 2001).

Часте чергування процесів адаптації та деадаптації призводить до надмірної експлуатації генетично детермінованих здібностей до формування ефективних пристосувальних змін в організмі. Слід пам'ятати, що підтримання структурних основ адаптації за допомогою помірних фізичних навантажень набагато сприятливіше, ніж багаторазове повторення циклів «деадаптації – реадаптація». Багаторазова активація біосинтезу, необхідна для багатократного відновлення втраченого рівня адаптації, може призвести до своєрідного локального зношування органів, що входять в систему, відповідальну за адаптацію (Меерсон, 1986). Слід визнати, що ця точка зору має під собою вагомі підстави, незважаючи на наявність великого експериментального матеріалу, що свідчить про досить швидке відновлення втраченого рівня адаптації після поновлення ефективного тренування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Формування довгострокової адаптації	\|	Сроки прохождения практики (24 рабочих дня для лечебного факультета)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.