• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

РІДИНИ ДЛЯ ГІДРАВЛІЧНИХ СИСТЕМ

Гідравлічні рідини призначені для приведення в дію різних агрегатів і механізмів: привода гальм, підсилювача рульового керування, механізмів перекидача автомобілів-самоскидів, різних гідро-підіймачів, гідроприводів, рідинних амортизаторів тощо. Рідини в системах забезпечують плавну і рівномірну передачу потужності з високим ККД (близько 95%). Це їх основна перевага перед пневматичними та механічними передачами.

Робочим тілом у гідравлічних передачах є легкорухомі і практично нестисливі рідини. Працюють вони в широкому діапазоні температур (від +90 до -40 °С і нижче), при підвищеному тиску (до 10 МПа), в контакті з деталями з чорних і кольорових металів, гумовими та шкіряними ущільненнями, шлангами тощо. Тому рідини для гідросистем повинні: мати високу температуру кипіння і низьку температуру замерзання, змащувальні властивості, невелику в'язкість і хороші в'язкісно-температурні властивості, які б забезпечували добре перетікання; не утворювати пробки при робочих температурах і не збільшуватися в об'ємі; бути безпечними в роботі; мати достатню сировинну базу; бути дешевими. Рідини для гідравлічних систем повинні захищати деталі гідроприводів від корозії, мати сумісність з конструкційними матеріалами, високі антиокисні властивості, фізичну стабільність тощо.

Більшість гідравлічних олив виробляють з нафтової сировини із введенням до їх складу функціональних присадок (антиокисних, антикорозійних, протизношувальних, протизадирних, антипінних та ін. ). Для виготовлення гідравлічних олив можуть використовуватись синтетичні продукти або суміш мінеральних і синтетичних олив.

Особливого значення набуває використання пожежобезпечних синтетичних олив (рідин). Як зазначалось у п. 5. 4, до негорючих (вогнестійких) синтетичних олив відносяться поліалкіленгліколі, а також фторвуглеводні - дорогі і дефіцитні. Тому все більшого розвитку (вивчення і застосування) набувають водно-гліколеві синтетичні рідини, які складаються, в основному, з таких компонентів: полігліколь - для надання в'язкісних властивостей; гліколь - для надання низькотемпературних властивостей; вода - для забезпечення пожежобезпечності; присадки (антикорозійні, протизношувальні та ін. ).

Згідно з діючими в Україні нормативними документами (НД), мінеральні гідравлічні оливи позначаються часто індексом МГ ("масло гидравлическое"); за призначенням в позначку деяких олив можуть входити інші індекси, такі як "И", "AM", "Е", наприклад, ИГ -індустріальні, АМГ - для авіаційної техніки, МГЕ - єдине; за технологією одержання - ВМГЗ - загущене тощо. В позначці гідравлічних олив вказується цифрою значення в'язкості в мм²/с при температурі 50 °С (наприклад, АМГ-10, МГЕ-10А, МГП-10) або при температурі 40 °С, як прийнято за міжнародними стандартами (наприклад, МГ-15А, МГ-15В, МГ-46В).

Гідравлічна система надійно працює при оптимальному значенні в'язкості оливи в різних умовах роботи. Недостатня в'язкість оливи не забезпечує хороших мастильних властивостей. Крім того, така олива може витікати через ущільнення. Використання олив для гідросистем з великим значенням в'язкості провокує збільшення гідравлічних втрат і, як наслідок, зменшення швидкості передачі енергії гідроприводу.

Умовно всі гідравлічні оливи (їх часто називають рідинами) можна розподілити на 4 групи: малов'язкі, середньов'язкі-всесезонні, середньов'язкі (як правило, сезонного користування або в невеликому діапазоні температур), в'язкі. До середньов'язких-всесезонних гідравлічних олив належать оливи із значенням в'язкості при 50 °С, що дорівнює 10 мм²/с, і при мінус 50 °С - не більше 1500 мм²/с; до середньов'язких сезонного використання - із значенням в'язкості при 50 °С, що дорівнює 15 мм²/с, і при мінус 40 °С - не більше 4000 мм²/с; до в'язких - із значенням в'язкості при 50 °С, що дорівнює 25-30 мм²/с. В кожну групу залежно від значення в'язкості входять декілька класів. У табл. 68 наведені значення в'язкості та класи в'язкості гідравлічних олив.

Таблиця 68. Позначення гідравлічних олив за нормативними документами, ГОСТ 17479. 3-85 і ISO

До малов'язких олив належать такі, що мають значення в'язкості 4-5 мм2/с при 50 °С, при мінус 50 °С - менше 500 мм2/с; при 40 °С відповідна в'язкість для них лежить у межах 6, 12-7, 48 мм2/с, що

* Розшифровка абревіатур, що зустрічаються в міжнародних та інших стандартах, надана у додатку 8.

відповідає міжнародній класифікації ISO - ISO VG7 (VG - viscosity grade - клас в'язкості). Малов'язкі оливи з класом в'язкості 5 і 7 (ISO VG5 і ISO VG7) використовують при низьких температурах (наприклад, в Північних районах).

При виборі оливи для гідравлічних систем враховується не тільки клас в'язкості (середнє значення в'язкості при 40 °С), а також значення в'язкості при робочих температурах, які зростають на 70-120 °С, і робочі тиски в системі. При збільшенні тиску до 40 МПа в'язкість гідравлічної рідини іноді може збільшуватись вдвічі і більше.

За експлуатаційними властивостями гідравлічні рідини розподіляють на декілька груп: А, Б, В (за ГОСТ 17479. 3-85); НН, HL, НМ (за міжнародною класифікацією ISO).

Група НН - мінеральні оливи без присадок; до цієї групи відносяться вітчизняні оливи групи А, що випускають за ГОСТ 17479); група HL - мінеральні оливи з протиокисними та антикорозійни­ми присадками; до цієї групи відносяться вітчизняні оливи групи Б; група НМ - оливи подібні до попередньої групи з протизношувальними присадками; до цієї групи відносяться вітчизняні оливи групи В.

У складі олив групи HL та НМ можуть бути інші присадки. Різні країни та фірми часто використовують свою специфікацію гідравлічних олив, наприклад, фірма "ВР" (Бритиш Петролеум) може мати такі позначення, як Energol HLP-HM46, де НМ- група гідравлічної оливи, цифра 46 - клас в'язкості (значення кінематичної в'язкості при температурі 40 °С у мм2/с).

У гідросистемах найчастіше використовують індустріальні оливи (веретінну, турбінну, трансформаторну) та спеціальні оливи. Нижче наведені марки олив та приклади їх використання.

И-20А (МГ-22А), а також И-30, И-40А, И-50А - використовують у гідравлічних системах промислового обладнання, будівельних, дорожніх та інших машин, що працюють на відкритому повітрі. Значення в'язкості оливи вибирають залежно від навантаження та швидкості руху: чим більше навантаження і менша швидкість руху, тим більше значення в'язкості оливи.

ЭШ (МГ-32А) - використовують у гідросистемах "крокуючих" екс­каваторів та іншої техніки, що працюють при температурах від мінус 40-45 °С до плюс 80-100 °С при тисках до 15 МПа.

АМГ-10 (МГ-15Б) - загущена олива, яка використовується для гідравлічних систем в авіації та наземній техніці, що працюють при температурах від мінус 60 °С до плюс 55 °С.

АУП (МГ-22Б) - може використовуватись аналогічно оливі И-20А, містить антикорозійні та протиокисні присадки.

МГ-30 (МГ-46Б) - використовують у середній зоні як літню оливу в гідравлічних системах будівельних, дорожніх, підйомно-транспортних машин та механізмів, що працюють на відкритому повітрі. Має невисокі протизношувальні властивості.

МГ-ЗОу (МГ-46В) - використовують у гідравлічних системах сільськогосподарської, дорожньо-будівельної та іншої техніки, що працюють при високих тисках, в інтервалі температур від мінус 10 °С до плюс 80 °С; гідроприводах з аксіально-поршневими машинами.

ВМГЗ (МГ-15В) - загущена олива з комплексом присадок, використовують взимку для гідравлічних систем, гідроуправління дорожньо-будівельних, підйомно-транспортних та інших машин і механізмів, що працюють на відкритому повітрі в середній кліматичній зоні.

МГЕ-10А (МГ-15В) - загущена олива з комплексом присадок, використовують у гідравлічних системах машин і механізмів, що працюють при температурах від мінус 60-65 °С до плюс 70-75 °С (температури 35-50 °С є оптимальними).

МГЕ-46 (МГ-46В) - використовують у гідравлічних системах дорожньо-будівельної, сільськогосподарської та іншої техніки при тисках до 35 МПа при температурах від мінус 20 °С до плюс 80 °С; містить комплекс присадок, має високі протизношувальні властивості.

Правило взаємозамінності гідравлічних олив таке ж, як і для попередніх олив, наприклад, олива групи Б заміняється оливою групи В однакового класу в'язкості, тобто олива нижчої групи заміняється оливою вищою за якістю групи.

Як універсальна трансмісійно-гідравлічна олива може використовуватись олива МГТ для гідромеханічних передач автомобілів та іншої техніки, що працює в інтервалі температур від мінус 50 °С до плюс 50 °С. її допускається застосовувати як універсальну трансмісійно-гідравлічну оливу у важких умовах роботи тракторів та техніки на їх базі.

Для змащення циліндрів, клапанів, ущільнення поршневих штоків компресорів, повітродувок, що працюють у помірних режимах, застосовують компресорну оливу К-8з. Для компресорів одно-та багатоступеневих низького та середнього тиску (2, 5-4, 0 МПа) в інтервалі температур від мінус 25 °С до плюс 40 °С використовують оливу К-12.

До гідравлічних олив належать гальмівні рідини, які застосовують як робочі рідини гідропривода гальмових систем. При натисненні на педаль гальма зусилля передається на поршень головного гальмового циліндра через систему важелів. Поршень тисне на рідину і нагнітає її через клапан у трубопровід, з'єднаний із колісними гальмовими робочими циліндрами. Під тиском рідини поршні останніх розсувають гальмові колодки, які діють на колесо. Після закінчення дії на педаль гальма стяжні пружини гальмових колодок повертають поршні колісних циліндрів у вихідний стан, а рідина витискується в головний гальмовий циліндр.

Надійність роботи гідравлічного привода залежить від експлуатаційних властивостей гальмівної рідини. Практична відсутність стиснення рідини та рівномірний розподіл її тиску в усіх напрямках дозволяє передавати енергію до різних агрегатів всіх гідросистем на відстані і приводити їх в дію з великим коефіцієнтом корисної дії (0, 90-0, 95) внаслідок незначних втрат роботи за рахунок тертя. Зусилля передається швидко і плавно. Експлуатаційні властивості гальмівних рідин залежать від компонентного складу.

Основна частина гальмівних рідин виготовлена із суміші різних органічних сполук, в яких одна їх частина є носієм в'язкості і мастильних властивостей, а друга - розчинником (цих компонентів, від якості яких залежать низькотемпературні властивості.

Гальмівні рідини - це багатокомпонентні системи різних органічних сполук, до складу яких входять ще присадки (в'язкісні, антикорозійні та інші). Складовою більшості гальмівних рідин є ефіри полігліколей. До складу деяких гальмівних рідин входять малов'язкі синтетичні оливи.

Гальмівні рідини повинні бути легкорухомими і мати невелику в'язкість. Температура замерзання має бути нижчою від температури повітря, при якій експлуатується автомобіль чи інша техніка. При роботі гальмівна рідина нагрівається за рахунок теплоти, що виділяється під час тертя гальмових колодок. Гальмівні рідини повинні мати високу температуру кипіння, бо випаровування, а тим більше, кипіння рідини у системі недопустимі. При утворенні пари зусилля від педалі не доходить до робочих органів. Те саме може відбутися при наявності у системі повітря. Частина системи заповнюється парами (чи повітрям), відбувається "провал" педалі, й колеса не гальмуються.

Багатокомпонентні гальмівні рідини, особливо ті, до яких входять ефіри полігліколей, гігроскопічні, тобто вони поглинають вологу з повітря. Внаслідок цього їх температура кипіння може знижуватися, іноді на 60-70 °С і більше. При використанні такої гальмівної рідини в системі утворюються "парові пробки", що спричинює провал гальмової педалі. Для визначення можливості використання сумнівної гальмівної рідини або такої, що була довгий час на зберіганні, слід добре перемішати у чистій сухій пробірці однакові об'єми гальмівної рідини та бензину і поставити відстоятись протягом 2-3-х годин. Поява водяного шару свідчить про те, що таку рідину використовувати не можна.

Гальмівна рідина не повинна розшаровуватись; вона має бути однорідною, без згустків і осадів. Рідини мають бути сумісними з гумовими деталями гальмової системи, повинні мати високі змащувальні властивості, не бути токсичними, відповідати іншим вимогам, які ставляться до гідравлічних рідин.

Відомі гальмівні рідини "Нева", "Томь" - складні композиції різних сполук та присадок. Приблизний склад рідини "Нева": етилкарбітол

- 51-59%, діоли - 31-34%, ефіри карбітола - близько 5%, суміш гліколей і полігліколей - приблизно 13, 5%, в'язкісні, антикорозійні присадки та ін Основними компонентами рідини "Томь" є гліколеві ефіри, поліефіри, ефіри борної кислоти, антикорозійні присадки тощо. Температура кипіння цих рідин повинна бути не нижча 190-195 °С для рідини "Нева" і 205 °С - для рідини "Томь"; кінематична в'язкість рідин при мінус 40 °С - не більше 1500 мм2/с, при плюс 100 °С

- не менше 2, 0 мм2/с.

Різні фірми випускають гальмівні рідини не однакового складу за кількістю і якістю сполук і присадок, тому змішувати гальмівні рідини не можна. Випускаються вони згідно з вимогами специфікації SAE J 1703 та стандарту FM V SS (Federal Motor Vehicle Safety Standard) № 116 - Grades DOT4 та DOT3 і придатні для гальмових систем легкових і вантажних автомобілів, автобусів, дорожньо-будівельної та іншої техніки. Гальмівна рідина DOT5 не гігроскопічна.

З часом гальмівна рідина спрацьовується. При її заміні систему промивають денатурованим спиртом або водою, висушують і знову заповнюють свіжою рідиною.

Амортизаційні рідини призначені для застосування в телескопічних і важільно-кулачкових амортизаторах. Робота амортизаторів ґрунтується на поглинанні кінетичної енергії коливання кузова ма­шини за рахунок перетікання амортизаційної рідини. Тиск рідини в амортизаторах досягає 8-11 МПа, а температура, залежно від температури навколишнього середовища, до 140 °С. Щоб забезпечити нормальну роботу амортизаторів, рідинам треба мати хороші в'яз-кісно- і низькотемпературні, а також антипінні, мастильні та інші властивості.

Як амортизаційні рідини використовують спеціальні рідини: АЖ-12Т і МГП-10, а також малов'язкі оливи та їх суміші, наприклад, суміш турбінної і трансформаторної.

Характеристика деяких амортизаційних рідин наведена у таблиці 69.

При заміні амортизаційних рідин систему промивають гасом.

Суміш турбінної, трансформаторної та інших індустріальних олив має невисокі в'язкісно-температурні властивості, що провокує жорстку роботу амортизаторів при зниженні температури повітря.

Амортизаційні рідини АЖ-12Т і МГП-10 - це суміш мінерального та синтетичного компонентів (полісилоксанової оливи) з комплексом присадок.

Таблиця 69.Характеристика амортизаційних рідин

Полісилоксани в незначних кількостях використовують як антипінну присадку до інших олив. Тому ці амортизаційні рідини мають високі антипінні властивості. Крім того, з усіх найбільш розповсюджених у техніці олив полісилоксани мають найвищі індекси в'язкості, що забезпечує хороші в'язкісно-температурні властивості цим амортизаційним рідинам.

Використовують також спеціальні рідини і розчинники: для промивання скла, проти обледеніння скла, для полегшення пуску двигуна тощо.

Для промивання скла автомобілів, тракторів та іншої техніки можна застосувати рідину НИИСС-4. У чистому вигляді її не використовують, а розбавляють водою, кількість якої залежить від температури повітря:

Товарна рідина НИИСС-4 - це водяний розчин ізопропилового спирту, вміст якого становить 79%. До цієї суміші додається 0,1% миючого засобу (сульфанолу).

Використовуючи рідину НИИСС-4, треба виконувати правила безпеки, тому що рідина вогненебезпечна, токсична, діє на фарбу покриття. Цю рідину якоюсь мірою можна використовувати для запобігання обледеніння скла (при відсутності спеціальної рідини).

Проти обледеніння скла є спеціальні розчини. Якщо таких рідин немає, то скло автомобіля, дорожньо-будівельної та іншої техніки можна протирати сумішшю 63% спирту з гліцерином (на 100 см3 63% спирту додають 5, 5 г гліцерину) або сумішшю калійного мила з гліцерином та скипидаром (60 г мила розчиняють у 30 г гліцерину і 10 г скипидару), або насиченим розчином кухонної солі з гліцерином.

Проти обледеніння скла можна використовувати рідину ЕАФ (ефіроальдегідна фракція) в суміші з водою (до 40-50% води). Суміш ЕАФ з водою наносять на скло заздалегідь. Плівка, що утворюється на склі, запобігає утворенню льоду. Розчин ЕАФ використовувався в авіації.

Пускові рідини для полегшення пуску двигуна при низьких температурах повітря виготовляються на основі етилового ефіру з добавленням ізопропилнітрату, оливи і присадок.

Контрольні запитання

1. Які вимоги ставляться до охолоджувальних рідин?

2. Які охолоджувальні рідини використовуються для двигунів, чи
можна їх взаємозаміняти і змішувати?

3. Назвіть склад гальмівних рідин.

4. Назвіть рідини 'для амортизаторів та інших гідросистем.

5. Яка класифікація гідравлічних рідин?

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. D – моделювання в графічній системі КОМПАС
3. D. СОЦИОИДЕОЛОГИЧЕСКАЯ СИСТЕМА ВЕЩЕЙ И ПОТРЕБЛЕНИЯ
4. Demo 7: Модель OSI (модель взаімодії відкритих систем)
5. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
6. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
7. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
8. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
9. II. Найважливіші проблеми, що визначають розвиток місцевого самоврядування і є спільними для будь-яких урядових систем.
10. III етап. Системний підхід
11. III. центральная нервная система
12. ISO9000. Як працює система управління якістю

Переглядів: 3807