Міжнародні економічні відносини та їх форми

У другій половинні ХХ ст.. міжнародні економічні відносини у світовому господарстві набули надзвичайного значення. Цьому сприяло розширення і поглиблення економічних відносин між країнами, групами країн, окремми фірмами та організаціями.посилюється міжнародний поділ праці, інтернаціоналізація господарського життя, збільшується відкритість національних економік, розвиваються та укріплюються регіональні міжнародні структури. Базуючись на економіці окремих держав та світовій економіці, міжнародні економічні відносини залежать від них.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) — це система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання продуктів, що вийшли за рамки національних границь.

МЕВ – система різноманітних господарськи відносин між державами та іншими суб’єктами національних економік, яка формується під впливом розвитку МПП, продуктивних сил економічного, соціального і політичного їх устрою з проводу ВРОС (виробництва, розподілу, обміну і споживання) у міжнародному масштабі.

Форми міжнародних економічних відносин:

· міжнародна торгівля — обмін товарами і послугами між державно оформленими національними економіками;

· міжнародний рух капіталу — переміщення капіталу між країнами світу в пошуках найвигіднішої сфери вкладення;

· міжнародна трудова міграція — переміщення працездатного населення між країнами, викликане причинами переважно економічного характеру;

· світова валютна система — закріплена міжнародними угодами форма організації валютних відносин, яка опосередковує і сприяє реалізації всіх інших форм МЕВ, забезпечуючи систему міжнародних розрахунків.

Міжнародні економічні відносини здійснюються і розвиваються на різних рівнях: з одного боку, залежно від ступеня, масштабів та регулярності взаємодії суб’єктів господарювання (економічні контакти, економічна взаємодія, економічне співробітництво, економічна інтеграція); а з другого — залежно від сфери діяльності:

· мікро — на рівні суб’єктів;

· мезо — на рівні галузей;

· макро — на рівні країн;

· мета — на рівні регіональних угруповань.

Ядром сучасних МЕВ виступає міжнародна економічна діяльність суб’єктів господарювання (насамперед, підприємств), спрямована на отримання прибутку переважно за рахунок зовнішніх факторів. При цьому слід зазначити, що в кожній країні є підприємства, діяльність яких обмежена національним ринком, хоча частка таких підприємств має тенденцію до зменшення. Досить представницьку групу складають підприємства з орієнтацією як на національні, так і міжнародні ринки. І, нарешті, існують фірми, які працюють виключно на зовнішній ринок.

Діяльність підприємств на міжнародному ринку здійснюється в таких формах:

1) експорт та імпорт товарів і послуг;

2) контрактні, коопераційні угоди;

3) господарська діяльність за кордоном;

4) портфельне та пряме інвестування за кордоном.

Загальні принципи МЕВ:

1) еволюційність розвитку згідно з об’єктивними економічними законами;

2) системність, тобто розвиток МЕВ як системи взаємопов’язаних елементів і зв’язків, коли зміни в одному елементі приводять до обов’язкових змін в іншому елементі та всієї системи в цілому;

3) еквівалентність обміну, тобто взаємовигідність міжнародних економічних відносин для всіх їх учасників.

Універсальний характер мають принципи, сформульовані ООН. Крім того, на національному рівні, на дво- і багатосторонній основі, в рамках міжнародних інтеграційних угруповань виробляються і погоджуються принципи, які мають специфічний характер і діють тільки в рамках певних домовленостей.

Що стосується України, то вона самостійним суб’єктом МЕВ виступає з 1991 року після проголошення державного суверенітету. Це положення визначено у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за яким Україна додержує таких принципів у міжнародних економічних відносинах:

· суверенітету народів України, що полягає у виключному праві самостійного і незалежного здійснення ЗЕД на своїй території; обов’язку України неухильно виконувати всі свої договори і зобов’язання у галузі МЕВ;

· свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб’єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічну діяльність і здійснювати її у будь-яких формах;

· юридичної рівності і недискримінації, що полягає у рівності перед законами всіх суб’єктів ЗЕД, у тому числі держави, забороні дискримінаційних дій держави стосовно суб’єктів за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками, неприпустимість обмежувальної діяльності, непередбачуваної законами України;

· верховенство закону, що полягає у законодавчому регулюванні ЗЕД, забороні застосування підзаконних актів, що створюють менш сприятливі, ніж передбачені законами умови зовнішньоекономічної діяльності;

· рівного захисту українських та іноземних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльностіяк в Україні, так і за її межами, а також захисту державних інтересів України згідно з законами України і нормами міжнародного права;

· еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Переходячи до характеристики статусу учасників міжнародних економічних відносин, слід підкреслити, що вони діють як відносно незалежні суб’єкти з метою реалізації своїх економічних інтересів. До них належать:

· фізичні особи (наділені право- і дієздатністю індивідуальні підприємці і комерсанти);

· юридичні особи (фірми, підприємства, ТНК);

· держави;

· міжнародні організації.

Найбільш вагому і всезростаючу роль у міжнародних економічних відносинах відіграють міжнаціональні та транснаціональні компанії (МНК і ТНК), діяльність яких відрізняється масштабами та комплексним характером. Вона включає міжнародну виробничо-інвестиційну, фінансово-кредитну, маркетингову і торговельну діяльність та інші види світогосподарських зв’язків, які варто проілюструвати конкретними даними.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розвиток та формування сучасного світового господарства	\|	Характеристика середовища розвитку міжнародних економічних відносин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.