Облік операцій репо

Економічна суть операції репо полягає в тому, що це є кредитна операція, здійснювана під заставу цінних паперів. Оскільки купівля (продаж) цінних паперів не проводиться, операція репо обліковується як наданий (отриманий) кредит, а не як актив у вигляді цінних паперів.

За операцією репо фінансові ризики та вигоди від володіння цінними паперами залишаються у продавця, а отже, не переходять до банку, який придбав цінні папери з умовою їх зворотного продажу.

Це означає, що, скажімо у разі падіння вартості цінних паперів збитки несе продавець, а не банк, котрий їх купив. Проценти або дивіденди за цими паперами отримує також продавець.

При здійсненні операції репо банк-покупець отримує винагороду у вигляді обумовленого процента або різниці від продажу цінних паперів за ціною вищою, ніж ціна купівлі.

При проведенні операцій репо в комерційних банках розрізняють два їх типи:

- операція прямого репо — продаж цінних паперів банку з умовою їх викупу в покупця;

- операція зворотного репо — купівля комерційним банком цінних паперів з умовою їх подальшого продажу продавцю.

За термінами здійснення операції репо поділяються на безстрокові (до запитання), строкові та овернайт.

Цінні папери, які придбані за операціями зворотного репо, обліковуються за відповідними рахунками балансу на дату здійснення платежу в сумі фактично наданих коштів:

1311 (пасивний) Кошти, які отримані від НБУ за операціями репо;

1522 (активний) Кошти, які надані іншими банками за операціями репо;

1622 (пасивний) Кошти, які отримані від інших банків за операціями репо;

2010 (активний) Кошти, які надані суб’єктам господарської діяльності за операціями репо;

2611 (пасивний) Кошти, які отримані від суб’єктів господарської діяльності за операціями репо.

Балансові рахунки, за якими обліковуються кошти, отримані банком за операціями репо, є пасивними, а отже, за кредитом цих рахунків проводяться кошти, що їх отримав банк в обмін на цінні папери, які є предметом операції репо.

Відповідно, за дебетом активних рахунків обліковуються суми коштів, які надані в обмін на цінні папери, котрі є предметом операції репо.

При підписанні угоди до дати розрахунку зобов’язання за операціями зворотного репо обліковуються на позабалансових рахунках:

9100 (активний) Зобов’язання з кредитування, які надані банком;

9110 (пасивний) Зобов’язання з кредитування, які отримані від банків;

9129 (активний) Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам.

У кореспонденції з контррахунком

9900 Контррахунок для рахунків розділів 90—95 класу 9 Плану рахунків.

Сучасні тенденції в економіці України не виключають можливого зниження ринкової вартості цінних паперів, які передаються за операцією зворотного репо. За таких обставин банк може:

- вимагати від продавця надати у забезпечення додаткову кількість цінних паперів (це дозволить компенсувати різницю між вартістю цінних паперів, що початково були передані за операцією зворотного репо та їх ринковою вартістю);

- підвищити процентну ставку за користування кредитом, наданим за операцією репо;

- зменшити початкову суму кредиту поверненням різниці, що виникла внаслідок зниження вартості цінних паперів;

- завершити операцію зворотного репо з проведенням повного розрахунку за нею.

Процентну плату за проведення операції зворотного репо визначають, виходячи з процентної ставки (що встановлена при укладанні угоди) за фактично надані кошти.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Облік операцій за овердрафтом	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.