МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
ТЕМА 6. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГАРеальним продуктом професійної діяльності практичного психолога є обговорення і спільно з клієнтом вироблення системи соціальних взаємодій і програми поведінки, що забезпечує створення оптимальних умови життєдіяльності і нейтралізацію негативних наслідків пережитої життєвої ситуації відповідно до вікових можливостей та індивідуальних особливостей людини. Практичний психолог орієнтує клієнта в його цілях, допомагає побачити ситуацію з різних сторін і вибрати оптимальний спосіб рішення проблеми і виходу з травмуючої ситуації. Пошук вирішення конфліктних соціальних стосунків, а також форми роботи з конкретними запитами і складають основні напрями діяльності практичного психолога. Серед різноманітних напрямів діяльності практичного психолога, описаних і представлених в різноманітних літературних джерелах, вважаємо за доцільне виділити наступні: · психодіагностичну роботу; · психопрофілактичну роботу; · психокорекційна діяльність; · психологічне консультування; · психотерапевтична дія. Психодіагностична робота Встановлення психологічного діагнозу - одне із завдань, що стоять перед практичним психологом. Психологічна діагностика може розумітися в широкому і вузькому сенсі. У широкому сенсі вона близька до психометрики - науки про вимір індивідуальних відмінностей і практики використання психологічного знання. У вужчому сенсі мається на увазі вимір індивідуально-психологічних особливостей людини, основу якого складають класифікація і ранжирування людей за психологічними і психофізіологічними ознаками. Психологічна діагностика базується на використанні психодіагностичних інструментів і методів, що дозволяють здійснювати застосування сучасного статистичного апарату і забезпечує надійність і достовірність отриманих даних. У психодіагностичному обстеженні можна виділити три основні етапи: збір даних; переробку і інтерпретацію даних; встановлення діагнозу і прогнозу. Діагноз як основна мета психодіагностики може встановлюватися на різних рівнях: перший рівень - симптоматичний, або емпіричний. На цьому рівні діагноз обмежується констатацією особливостей або симптомів(ознак); другий рівень - етіологічний, такий, що враховує не лише наявність характеристик, але і причини їх виникнення; третій, вищий рівень - рівень типологічного діагнозу, що полягає у визначенні місця і значення виявлених характеристик в загальній картині психічного життя людини. У своїй практичній роботі психолог часто обмежується діагнозом першого рівня, в основі якого лежить застосування того або іншого психодіагностичного інструменту. Таким чином, психодіагностична робота практичного психолога передбачає вибір методу або конкретної методики дослідження, яка максимально відповідала б цілям і завданням дослідження. Психопрофілактична робота Психопрофілактична робота пов'язана з повідомленням необхідних психологічних знань тим, хто їх потребує - батькам, вчителям, учням, працівникам соціальних служб тощо, з метою попередження можливих порушень психологічних умов розвитку і підвищення рівня психологічної компетенції. Це може бути також робота із створення умов, максимально сприятливих для розвитку продуктивних міжособистісних взаємодій в педагогічних колективах або в організаційних структурах на підприємстві. Психопрофілактика торкається також превентивних заходів по попередженню неблагополуччя в психічному і особистісному розвитку, здійснення протиправних дій, наслідків наркотичних і алкогольних пристрастей. Психопрофілактика включає роботу з неблагополучними сім'ями, батьками і дітьми з цих сімей, попереджаючи випадки можливих соціальних ускладнень. Психокорекційна діяльність Під психокорекційною діяльністю розуміється діяльність психолога по усуненню відхилень в психічному та особистісному розвитку людини і робота по розвитку її здібностей. Психокорекційна діяльність тісно пов'язана з психодіагностикою і діями, спрямованими на розвиток особистості. Практичний психолог не лише ставить діагноз, на основі якого розробляє корекційну програму розвитку, але і сам здійснює значну частину корекційної роботи. Психокорекційна дія проводиться за результатами обстеження і припускає співставлення отриманих даних з віковими особливостями і з тим, як ці особливості проявляються в життєвих ситуаціях. Психокорекційна діяльність досить складна і багатопланова, її виконання включає послідовний ряд дій: · вивчення практичного запиту; · формулювання психологічної проблеми; · висунення гіпотез про причини спостережуваних явищ; · вибір методів дослідження; · використання методу; · формулювання психологічного діагнозу; · розробку рекомендацій, програми психокорекційної роботи; · здійснення цієї програми; · контроль за її виконанням. Зрозуміло, що в реальному житті психолог навряд чи постійно фіксуватиме послідовність виконання кожного етапу, але орієнтація на їх послідовність необхідна завжди. Рекомендації мають бути конкретними і зрозумілими тим, кому вони призначені. Психолог несе повну відповідальність за реалізацію рекомендацій і кінцевий результат. Зміст психологічної корекції залежить не лише від вдало підібраних і валідних психодіагностичних методів, але і від успішної індивідуальної взаємодії психолога і людини, яка вимагає від психолога терпіння, винахідливості, уміння контролювати свою поведінку, вміння викликати до себе позитивне ставлення, почуття симпатії і довіри. Психолог повинен розвивати в собі особливий стан емпатичного співпереживання з установками, почуттями, досвідом і поведінкою іншої людини. Цим визначаються продуктивні результати взаємодії психолога і його клієнтів і успішність діяльності практичного психолога, в яких би сферах практичної діяльності вона не здійснювалась. Психологічне консультування Важливим напрямом діяльності практичного психолога, є психологічне консультування. Фактично у будь-якій сфері діяльності, в якій використовуються психологічні знання, в тій чи іншій мірі застосовується консультування. Змістом психологічного консультування є робота з конкретним запитом, що йде як від окремого клієнта, так і від групи або організації в цілому. Найбільш широкою сферою застосування психологічного консультування є сімейне консультування, пов'язане з рішенням подружніх проблем, дитячо-батьківських стосунків, дошлюбних проблем, передрозлучних і післярозлучних станів. Вікове консультування спрямоване на рішення проблем психічного розвитку дитини на різних вікових етапах, у тому числі в періоди вікових криз. Значне місце займає консультування організацій, пов'язане з проблемами відбору персоналу, з управлінням персоналом, формуванням команди, плануванням кар'єри окремих працівників, прогнозом розвитку організації в цілому. Психологічне консультування можна визначити як безпосередню роботу з людьми, спрямовану на рішення різного роду психологічних проблем, пов'язаних з подоланням труднощів в міжособистісних стосунках, де основним засобом дії є певним чином побудована бесіда. Психологічний сенс консультування полягає в тому, щоб допомогти людині зрозуміти причини труднощів, проблем соціальних взаємодій в особистих, сімейних і професійних контактах. Основне завдання психолога-консультанта - допомогти клієнтові подивитися на свої проблеми і життєві складнощі з боку. Психологічне консультування орієнтоване на вирішення конкретної проблеми і досягнення конкретної мети, служить своєрідною сходинкою до більш тривалої і глибокої психотерапевтичної роботи. Психотерапевтична дія Якщо психологічне консультування орієнтоване на роботу з проблемою клієнта, то психотерапія - це робота з глибинними рівнями самопізнання особистості. За психотерапевтичною традицією людина, що звернулася за психологічною допомогою, називається пацієнтом, а не клієнтом. Важлива відмінність психотерапії від психологічного консультування полягає в тому, що між пацієнтом і психотерапевтом встановлюються особливі стосунки, аналіз яких в термінах перенесення і контрперенесення є одним з найважливіших засобів поглиблення і розширення можливостей дії. У консультуванні подібні питання не завжди є предметом обговорення. Психологічне консультування частіше буває короткостроковим, тоді як психотерапія може тривати декілька років. Крім того, робота психотерапевта вимагає спеціальної підготовки, що включає ряд необхідних етапів: власний індивідуальний психотерапевтичний досвід в якості клієнта, потім тривалий період супервізорської практики і, нарешті, власну психотерапевтичну практику під контролем супервізора. Вимоги до освіти фахівців з психотерапії значно жорсткіші і включають разом з теоретичною психологічною підготовкою і певні медичні знання. Читайте також:
|
||||||||
|