МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||
Розрахунок економічних і бухгалтерських витрат.Економічні витрати — це ті витрати, які підприємство сплачує на утримання та використання всіх ресурсів. Вони поділяються на два види — зовнішні та внутрішні. 1) Зовнішні витрати (їх ще називають явні, бухгалтерські або розрахункові) — це виплати за ресурси, якими підприємство не володіє, а закуповує їх у зовнішніх постачальників ресурсів. Це платежі за електроенергію, матеріали, сировину, транспортні послуги, працю робочих та ін. Бухгалтерські витрати групують за економічним змістом і за калькуляційними статтями. За економічним змістом вирізняють:
На основі цього розподілу складають кошторис виробничих витрат — це плановий розрахунок витрат на всі потреби підприємства на певний період часу (зазвичай рік). Кошторис допомагає визначити потреби підприємства в кожному виді ресурсів (сировині, матеріалах, праці та ін.). Співвідношення елементів витрат називається структурою витрат. Залежно від типу структури витрат розрізняють такі виробництва або галузі: ü матеріаломісткі — з високою часткою матеріальних витрат; наприклад, у легкій і харчовій промисловості матеріальні витрати становлять 90% загальних витрат, у чорній металургії — 80%, хімічній промисловості — 75%, машинобудуванні — 70%; ü трудомісткі — з високою часткою трудових витрат, наприклад, у добувній промисловості (50%); ü капіталомісткі — з високою часткою амортизаційних відрахувань (електроенергетика, нафтодобувна промисловість). Бухгалтерські витрати також групують за місцем їх виникнення та виробничого призначення. У цьому разі здійснюють калькуляцію витрат, а аналіз калькуляційних статей допомагає виявити, за рахунок яких джерел можна реально скоротити витрати на одиницю продукції. 2) Внутрішні (неявні) витрати — це витрати, пов'язані з використанням власних ресурсів, які належать підприємству: власні грошові фонди, підприємницькі здатності, власний капітал. Внутрішні витрати не мають явного характеру і не є предметом розрахунку бухгалтера. Проте їх може розрахувати економіст на основі альтернативної вартості: сума внутрішніх витрат дорівнює тим грошовим доходам, які могли би бути отримані за найкращого застосування власних ресурсів — зазвичай за умов їх передачі у користування іншим суб'єктам. Наприклад, внутрішні витрати ремонту автомобілів у власному гаражі дорівнюють вартості орендної плати, яку міг би отримати підприємець, надаючи гараж в оренду.
Проілюструємо розрахунок нормального прибутку на прикладі. Уявімо, що підприємець раніше працював за наймом та отримував заробітну плату 2 тис. грн, а тепер прагне організувати власний бізнес. Очевидно, він претендуватиме на дохід не менше цієї суми. Інакше кажучи, для нього це буде нормальною винагородою. З іншого боку, якщо у нього є капітал 500 тис. грн, то він має дві альтернативи: покласти його у банк під 10% річних (або 50 тис. грн) або вкласти у свій бізнес. Логіка підказує, що підприємець тільки тоді розпочне бізнес, коли буде впевнений, що отримає суму не менше 50 тис. грн. Саме ця сума є нормативною віддачею на капітал. Отже, 52 тис. грн (50 тис. + 2 тис.) і буде нормальним прибутком підприємця. Нормальний прибуток повинен бути досить високим, щоб наявні фірми залишалися у галузі, і достатньо низьким, щоб не допустити входження в галузь усіх фірм поспіль. Отже, маємо таке співвідношення: Бухгалтерські витрати
Для фермера, що працює на власній фермі, альтернативою є робота агрономом у агрофірмі, де він отримував би 5000 грн (неотриманий дохід підприємця). Він міг би здавати в оренду земельну ділянку й отримувати ренту 6000 грн (неотримана земельна рента). Він міг би не купувати техніку, а вкласти гроші в банк та отримувати щорічний відсоток (неотриманий відсоток). Отже, його загальні внутрішні витрати дорівнюють 5000 + 6000 + 5000 = 16 000 грн. 11.3. Формування та розподілення прибутку. Підприємництво та прибуток (підприємницький дохід). Прибуток (підприємницький дохід) — це винагорода підприємця за те, що він організовує виробництво, управляє ним, запроваджує нововведення, ризикує. Джерела прибутку: ü удосконалення організації виробництва; ü кваліфіковане управління;
Всі ці фактори підвищують ефективність виробництва, сприяють зниженню витрат і зростанню прибутку. Структурні елементи прибутку: ü Нормальний прибуток — це певна мінімальна винагорода підприємця, потрібна для того, щоб утримати його в певній сфері діяльності. Нормальний прибуток має покривати розумові та фізичні витрати підприємця. Якщо він не забезпечується, то підприємець переключається на більш привабливий бізнес або на іншу галузь. ü Економічний прибуток (монопольний прибуток, або надприбуток) — це дохід, отриманий понад нормальний прибуток. Його джерелом є володіння монопольною владою (що дає змогу завищити ціни) або ж високий ризик. Фактори диференціації прибутку підприємця: ü обсяг виробництва — що більший масштаб виробництва, то менші витрати на одиницю продукції, і за умов незмінних цін підприємство отримує вищий прибуток на одиницю виробу; це явище називається "ефектом масштабу", його джерелом є поглиблення поділу праці на підприємствах, застосування більш продуктивного устаткування, технологій та ін.; ü тип галузі — існують галузі з різною прибутковістю, що залежить від технологічних особливостей, рівня технічного розвитку; ü рівень витрат — його можна знизити, застосовуючи сучасне устаткування, досконалішу технологію організації праці, дешевші джерела сировини та ін.; ü швидкість обороту капіталу — що вона вища, то швидше до підприємця повертаються витрачені кошти, і він, знов вкладаючи їх у бізнес, збільшує випуск продукції, а отже, і величину прибутку; ü ринкові ціни — що меншою є різниця між ціною виробу і витратами на його виготовлення, то більшою — величина прибутку. Функції прибутку в економіці: ü розвиває виробництво, тому що частину отриманого прибутку знову вкладають у його розширення; ü стимулює НТП, тому що бажання отримати завищений прибуток спонукає підприємців до пошуку нових рішень у виробництві й реалізації товару; ü розподіляє ресурси, тому що розмір прибутку показує, яку галузь треба розвивати, а яку — скорочувати. Для розрахунку прибутку потрібно обчислити, крім витрат, розмір виторгу. Загальний виторг (валовий дохід) — сума грошей, які отримує компанія від продажу товарів або послуг:
Загалом розраховують такі види прибутку: Бухгалтерський прибуток = загальний виторг — загальні витрати (зовнішні). Абсолютні розміри прибутку не дають інформації про ефективність виробництва. Для цього обчислюється відносний показник — рентабельність (або норма прибутку). Це відношення величини прибутку до величини всіх витрат підприємства: Економічний прибуток = загальний виторг — економічні витрати. Саме економічний, а не бухгалтерський прибуток дає повну інформацію про вигідність бізнесу.
або ж успішні інновації. Однак у будь-якому разі економічний прибуток для конкурентної галузі — це недовготривале явище. Справа у тому, що економічний прибуток є стимулом для входження нових підприємств у галузь. Він спонукає міжгалузеву конкуренцію, за якої компанії з неприбуткових галузей переходять у привабливі галузі. Проте з часом, внаслідок щораз більшого числа фірм, витрати і ціни знижуються, і починає знижуватися прибуток. У підсумку економічний прибуток у галузі зникає, і всі компанії починають отримувати встановлений у галузі нормальний прибуток. Це явище називається "парадоксом прибутку": економічний прибуток стимулює міжгалузеву конкуренцію, яка потім його знищує. Так само і збитки у галузі є тимчасовими. Підприємство, що працює зі збитками, із часом змінить цю галузь на іншу, більш вигідну. Якщо ж її приклад наслідують інші компанії, то з часом ціни у цій галузі зростуть, а збитки зникнуть. Розподілення прибутку проходить два етапи: 1) певна частина прибутку розподіляється в державний бюджет або інші цільові фонди у вигляді податків і відрахувань з прибутку; після відрахувань у підприємства залишається чистий прибуток. Читайте також:
|
||||||||||||||||||
|