Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

СИСТЕМА ЦИВІЛЬНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ. ВІДМІННІСТЬ ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНИХ ВІДНОСИН ВІД ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ.

Система зобов'язань має такий вигляд:

1) зобов'язання з сплатної реалізації майна (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, довічне утримання);

2) зобов'язання з безоплатної передачі майна в користування (майновий найом, найом жилого приміщення);

3) зобов'язання з безоплатної передачі майна у власність або користування (дарування, позичка);

4) зобов'язання з виконання робіт (підряд, підряд на капітальне будівництво);

5) зобов'язання з надання послуг (доручення, комісія, схов, експедиція);

6) зобов'язання з перевезень (залізничних, морських, річкових, повітряних, автомобільних, морським та річковим буксируванням);

7) зобов'язання з кредитних розрахунків (позика, банківське кредитування, розрахунковий та поточний рахунки, розрахункові правовідносини, чек, вексель);

8) зобов'язання зі страхування (майнове та особисте страхування);

9) зобов'язання за спільною діяльністю (спільна діяльність громадян, спільна діяльність організацій);

10) зобов'язання, що виникають з односторонніх правомірних дій (публічне обіцяння винагороди, ведення чужих справ без доручення);

11) охоронні зобов'язання (зобов'язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, рятування майна, безпідставного придбання або збереження майна).

Окремо виділяють:

Ø договірні зобов'язання - віднесено купівлю-продаж, дарування, ренту, довічне утримання, найом, найом житла, позичку, підряд, перевезення, зберігання, страхування, доручення, комісію, управління майном, позику, кредит, банківський вклад, банківський рахунок, факторинг, розрахунки, комерційну концесію та спільну діяльність

Ø не договірні — публічне обіцяння винагороди, ведення чужих справ без доручення, запобігання загрозі шкоди чужому майну, рятування здоров'я та життя іншій особі, заподіяння шкоди, створення небезпеки (загрози) життю та здоров'ю фізичних осіб, а також їхньому майну та майну юридичних осіб, набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відмінність зобов’язань від відносин власності:

По-перше, Таким чином, вони завжди виступають як майнові цивільні правовідносини. Ця ознака дає можливість відмежувати зобов'язання від особистих немайнових відносин, але це не виявляє специфіки зобов'язань щодо інших цивільно-правових майнових відносин.

По-друге, на відміну від відносин власності завжди мають відносний характер - у них завжди визначений конкретний суб’єкт.

По-третє, На відміну від правовідносин власності, пасивна функція зобов’язаного суб’єкта ніколи не вичерпує юридичного об'єкта зобов'язання, а зазвичай виступає як результат або доповнення до позитивних дій суб'єктів. Так, обов'язок наймодавця не перешкоджати наймачеві у використанні майна є наслідком вже здійсненої раніше позитивної дії до передачі цього майна в користування.

По-четверте, якщо в юридичному змісті правовідносин власності на перший план виступає можливість здійснення дій самим власником (володіти, користуватися, розпоряджатися майном), то вирішальне значення для юридичного змісту зобов'язань набуває надана управомоченому суб'єктові можливість вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи. Саме тому в зобов'язальних правовідносинах суб'єктивне право дістало назву права вимоги, а обов'язок — боргу. Управомочена особа називається кредитором, а зобов'язана — боржником.

4. СТОРОНИ В ЗОБОВ’ЯЗАННІ. ТРЕТЯ ОСОБА В ЗОБОВ’ЯЗАННІ. ЗАМІНА КРЕДИТОРА І БОРЖНИКА В ЗОБОВ’ЯЗАННІ.

Сторони в зобов’язанні - це кредитор та боржник.

Кредитор – це особа, уповноважена вимагати від боржника виконання певних дій або утриматися від виконання таких дій.

Боржник – це особа, яка зобов’язана вчинити на користь кредитора певні дії, або утримання від вчинення певної дії.

Сторонами можуть бути: фізичні і юридичні особи, держава й інші публічні утворення.

Зобов’язання не може створювати обов’язків для третіх осіб, які не є його учасниками. В окремих випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати певні права для третіх осіб (укладання договору на користь третьої особи – така особа може вимагати виконання договору від боржника).

Зобов’язання на користь третьої особи – це зобов’язання, виконання за якими боржник повинен здійснити не кредитору, а іншій (третій) особі, яка має право вимагати його виконання та висловила намір скористатися своїм правом.

Приклад: є договір банківського вкладу на користь третьої особи.

Зобов’язання, що виконуються третьою особою – ті, виконання обов’язку за якими покладено боржником на іншу особу.

За загальним правилом зобов’язання повинні виконуватися тими особами, які були кредитором і боржником під час їх виникнення. Але в законодавстві передбачена можливість заміни осіб при збереження предмета і змісту зобов’язання – один суб’єкт вибуває, а його права та обов’язки переходять до особи, яка його замінює.

Заміна сторони в зобов’язанні може бути 2 видів:

1. заміна кредитора (цесія) - уступка права вимоги.

2. Заміна боржника - переведення боргу

Заміна кредитора може відбуватися з таких підстав:

- Відступлення права вимоги (цесія) – відбувається за двостороннім правочином (договором), який укладається між первісним кредитором (цедентом) та новим кредитором (цесіонарієм) . даний договір може бути: оплатним чи безоплатним, реальним чи консенсуальним, абстрактним чи казуальним. Договір повинен бути вчинений у тій самій формі, що і договір, на підставі якого виникло зобов’язання.

- На підставі закону за наявності встановлених ним юридичних фактів - відбувається у разі універсального правонаступництва (злиття, поділ, приєднання, спадкування); виконання обов’язку боржника поручителем чи заставодавцем чи виконання обов’язку боржника третьою особою

ü У зобов’язаннях нерозривно пов’язаних з особою кредитора (відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи смертю) – дані зобов’язання нерозривно пов’язані з особою кредитора, а платежі , які має здійснювати боржник мають суто цільовий характер

ü У зобов’язанні, яке передбачене законом або договором (договір факторингу)

Порядок заміни кредитора:

· Первісний кредитор повинен передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, оскільки боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання йому доказів переходу прав до нового кредитора

· Первісний кредитор несе відповідальність перед новим тільки за недійсність переданої йому вимоги (якщо боржник з будь-яких причин не виконує свого обов’язку новому кредиторові, то первісний кредитор за це відповідальності не несе)

· Згода боржника не потрібна

· Боржника потрібно письмово повідомити про заміну кредитора – якщо боржник не був повідомлений про таку заміну, то він має право виконати зобов’язання первісному кредиторові і таке виконання буде належним

· Після письмового повідомлення боржник має право висувати всі свої заперечення проти первісного кредитора новому кредитору

Заміна боржника:

§ Первісний боржник вибуває з зобов’язання і замінюється новим боржником – переведення боргу на нового боржника

§ Потрібна згода нового боржника

§ Потрібна згода кредитора

§ Підставою для заміни є багатосторонній договір, сторонами якого є первісний боржник новий боржник та кредитор.

§ Договір укладається у тій самій формі,що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання

§ Новий боржник має право висувати до кредитора всі заперечення . на які мав право первісний боржник

§ Внаслідок переведення боргу припиняється порука та застава, якщо поручитель чи заставодавець не погоджуються забезпечити виконання зобов’язання новим боржником

Відповідно до ст..524 ЦКУ зобов’язання має бути виражене в національній валюті. Іноземна валюта може використовуватися лише у випадках встановлених законом (зовнішньоекономічна діяльність).

Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Приклад 1: замовник має право у будь-який час відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки завдані розірванням договору. Приклад 2: банк має право змінити розмір відсотків, які виплачуються на вимогу, якщо інше не встановлено договором

5. ПОНЯТТЯ РЕГРЕСНОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ.

Регресне зобов’язання – це зобов’язання за яким одна особа (кредитор) має право вимагати від другої особи (боржника) передачі відповідної грошової суми або майна , переданих (сплачених) замість нього чи з його вини кредитору за основним зобов’язанням.

Особливості регресного зобов’язання:

a) Саме виникнення регресного зобов’язання обумовлене виконанням основного зобов’язання

b) Обсяг регресного зобов’язання не може перевищувати суми, сплаченої за основним зобов’язанням

c) Перебіг позовної давності за регрес ним зобов’язанням починається з моменту виконання основного зобов’язання

d) Є правом регресної вимоги,коли боржник за основним зобов’язанням виконує його замість третьої особи або через її вину

e) Право регресної вимоги має також особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою

6. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ФУНКЦІЇ ДОГОВОРУ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ.

Договір - це домовленість двох чи більше осіб, яка спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків .

Ознаки договору:

1. в договорі виявляється воля не однієї особи (сторони), а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом повинно збігатися і відповідати одне одному;

2. договір — це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Значення договору:

Впливає на динаміку цивільних відносин

Визначає зміст конкретних прав та обов’язків учасників договірного зобов’язання

Є формою опосередкування товарно-грошових відносин

В договірному порядку створюються певні комерційні структури: господарські товариства, спільні підприємства (установчий договір)

Визначає умови і порядок розподілу між засновниками прибутку та збитків, управління діяльністю юридичної особи, виходу засновників з її складу

Класифікацію функцій цивільно-правового договору :

1. Ініціативна функція - як результат погодження волі сторін договір є водночас актом вияву ініціативи і реалізації диспозитивності учасників договору.

2. Програмно-координаційна функція - з одного боку, що договір є своєрідною програмою поведінки його учасників один щодо одного, а з другого засобом координації цієї поведінки сторін на засадах рівності, диспозитивності та ініціативи.

3. Інформаційна функція - завдяки чітко сформульованим умовам договір містить певну інформацію щодо наявних прав та обов'язків у сторін, яка в разі спору може бути врахована і юрисдикційним органом для правильної кваліфікації взаємовідносин сторін і прийняття законного та обґрунтованого рішення з цього спору.

4. Гарантійна функціязводиться до залучення для стимулювання належного виконання зобов'язань системи забезпечувальних засобів, які також набувають договірної форми (застави, завдатку, гарантії, поруки, неустойки тощо).

5. захисна функція- завдяки договору включається в дію механізм захисту порушених прав шляхом примусу до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, застосування заходів оперативного впливу тощо.

6. регулятивна функція - правовий засіб регулювання правовірної поведінки учасників цивільних правовідносин.

7. СИСТЕМА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ДОГОВОРІВ.

Класифікація договорів:

1. консенсуальні та реальні,

2. сплатні та безоплатні,

3. абстрактні та казуальні тощо.

4. За ознакою розподілу прав та обов'язків між сторонами у зобов'язанні, що виникло з договору, виділяють

односторонні - одна сторона (особа) бере на себе обов'язок перед другою стороною (особою) вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Наприклад, за договором позики одна сторона (позикодавець) має право вимагати повернення переданих другій стороні (позичальнику) у власність грошей або речей, визначених родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку саму суму або рівну кількість речей того самого роду і якості Односторонніми є договори дарування, безоплатного користування майном тощо.

Двостороннім - договір, за яким права та обов'язки покладено на обидві сторони зобов'язання, що виникло з цього договору. Переважна більшість договорів у цивільному праві є двосторонніми (купівля-продаж, оренда, комісія тощо).

5. Залежно від послідовності (етапності) досягнення цілей, які ставлять перед собою сторони, вступаючи у договірні зв'язки,

5.1. попередні - сторони зобов'язуються у певний строк укласти в майбутньому договір на умовах, передбачених попереднім договором. У цьому договорі визначається й порядок погодження істотних умов майбутнього договору, які не передбачені попереднім договором.

5.2. Основним - договір, укладення якого передбачене попереднім договором. Хоч істотні умови основного договору названі у попередньому договорі, але вони мають бути узгоджені сторонами при укладенні основного договору. Сторона, яка обґрунтовано ухиляється від укладення основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, зумовлені простроченням, якщо інше не передбачено попереднім договором або законодавчими актами. Зобов'язання, передбачені попереднім договором, припиняються, якщо до закінчення строку, протягом якого має бути укладений основний договір, цей договір не буде укладений або жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

6. Залежно від того, на чию користь обумовлено виконання зобов'язань за договором, --на користь сторін за договором чи третіх осіб, які не беруть участі в укладенні договорів,

7. за ознаками, які характеризують юридичні наслідки укладення окремих договорів.

7.1. договори про передачу майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління (купівля-продаж, поставка, контрактація, позика, міна, дарування, постачання енергетичних ресурсів тощо);

7.2. договори про передачу майна у тимчасове користування (майновий найм, оренда, житловий найм, побутовий прокат, безоплатне користування майном, лізинг тощо);

7.3. договори про виконання робіт (побутовий підряд, підряд на капітальне будівництво, на виконання проектних і розвідувальних робіт, на виконання аудиторських робіт тощо);

7.4. договори про передачу результатів творчої діяльності (авторські, ліцензійні договори, договори про передачу науково-технічної продукції тощо);

7.5. договори про надання послуг (перевезення, страхування, доручення, комісія, схов, про посередницькі послуги, довічне утримання, кредитний договір тощо);

7.6. договори про спільну діяльність (установчий договір, угоди про науково-технічне співробітництво тощо).

8. господарським (підприємницьким) – такий цивільно-правовий договір, в якому обома сторонами або хоч би однією з них є юридичні чи фізичні особи — підприємці і за яким передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або для інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням..

9. біржові угоди (договори), їх ще називають біржовими операціями. - угода, яка відповідає сукупності таких умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку або обмін товарів, допущених до обороту на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації і зареєстрована на біржі не пізніше наступного за її вчиненням дня.

9.1. Форвардний контракт — це двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив (товари, цінні папери тощо) у певний час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін під час укладання форвардного контракту.

9.2. Ф'ючерсний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) базовий актив у певний час і на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

9.3. Опціон — стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) базовий актив на певних умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту

9.4. Угоди з гарантією, за якими один контрагент виплачує другому в момент їх укладення наперед визначену суму, що гарантує виконання ним своїх обов'язків. Якщо суму, що гарантує угоду, вносить покупець, вона оформляється як "угода з гарантією на покупку", а якщо цю суму вносить продавець, — як "угода з гарантією на продаж".

9.5. Угоди з кредитом — це угоди, за якими товар набувається брокером (брокерською конторою) за рахунок банківського кредиту з наступною реалізацією його в порядку біржового торгу.

9.6. Угоди з премією — це угоди, за якими сторони наперед обумовлюють доплату до купівельної ціни або знижки з продажної ціни.

9.7. Угоди з правом продавця або покупця змінити кількість товару, який продається (поставляється), тобто вдвічі або в кілька разів збільшити обсяг порівняно з кількістю, зазначеною в угоді тощо.

10. Типові, або зразкові, договориє передусім уніфікованим засобом (взірцем), що забезпечує однакове оформлення конкретних договірних відносин, це своєрідний нормативно-правовий акт, який заповнює правове регулювання певної сфери господарських відносин через недостатнє врегулювання їх актами вищої юридичної сили.

11. Публічнимвизнається договір, у якому однією зі сторін є підприємець, що взяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звертається. При цьому ціна товарів (робіт, послуг) та інші умови публічного договору встановлюються однакові для всіх споживачів, крім випадків, коли законодавчими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів. Підприємець не повинен надавати переваги одній особі над іншою щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Відмова підприємця від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надати споживачеві відповідні товари або послуги не допускається

12. Договором про приєднаннявизнається договір, умови якого визначені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і можуть бути прийняті другою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Сторона, яка приєдналася до договору, може вимагати розірвання або зміни договору, якщо договір про приєднання, хоч і не суперечить законодавчим актам, але позбавляє цю сторону звично надаваних їй прав, виключає або обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язань або містить інші явно обтяжливі умови для сторони, яка приєдналася до договору. При цьому вважається, що сторона, яка приєдналася, виходячи зі своїх розумних інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимоги щодо зміни або розірвання договору пред'явила сторона, що приєдналася до договору у зв'язку зі здійсненням своєї підприємницької діяльності, сторона, яка надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або повинна була знати, на яких умовах укладає договір

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ.	\|	ЗМІСТ, ТЛУМАЧЕННЯ ТА СВОБОДА ДОГОВОРУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.