МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Зайнятість населення як форма зайнятості ресурсівЗайнятість населення як форма зайнятості ресурсів Тема 7 Зайнятість населення Оскільки робоча сила є специфічним видом ресурсів, що так чи інакше споживаються в процесі виробництва, зайнятість робочої сили необхідно розглядати в контексті зайнятості всіх видів ресурсів. Практично вся проблематика економічної науки, зокрема економіки ринку праці, охоплюється двома фундаментальними тезами: 1) потреби людей практично безмежні; 2) економічні, насамперед невідтворні, ресурси обмежені. При цьому під матеріальними потребами розуміється вся сукупність (в термінах теорії множин некінцева) товарів та послуг: предметів першої необхідності - харчі, житло, одяг - і предметів розкошу. Серед ресурсів вирізняються: земля, капітал і праця. Земля - це всі природні ресурси, всі дари природи, які використовуються в процесі виробництва: рілля, ліси, корисні копалини, нафта, водні ресурси тощо. Капітал або Інвестиційні ресурси, - всі вироблені засоби виробництва, що використовуються при виробництві товарів та послуг і доставці їх до кінцевого споживача (процес виробництва та накопичення цих засобів виробництва і є інвестування). Тобто, по-перше, інвестиційний капітал не може виступати в грошовій формі, він завжди є реальним (машини, інструменти тощо), а по-друге, на відміну від споживчих товарів інвестиційні задовольняють людські потреби не безпосередньо, а опосередковано, через сприяння виробництву цих товарів. Нарешті, праця - це сукупність всіх фізичних і розумових здібностей людей, що використовуються в процесі виробництва. Зрозуміло, що суспільство прагне використовувати свої обмежені ресурси максимально ефективно. Для цього необхідно забезпеч й іп: - повну зайнятість ресурсів; - повний обсяг виробництва. Повна зайнятість ресурсів - це використання всіх придатних для даного виробництва ресурсів: робоча сила не повинна примусово лишатися без робочого місця, а економіка має забезпечити зайняття (як правило, оплачуване) всім, хто хоче і може працювати. Те ж саме стосується й землі та інвестиційного капітала. Але використовуватися мають не всі, а тільки придатні ресурси. Наприклад, законодавство більшості країн і спеціальна конвенція МОП накладає жорсткі обмеження на використання дитячої праці (до 16 років). Повний обсяг виробництва означає ефективний розподіл ресурсів, тобто використання ресурсів з максимальним результатом: не варто працю астрофізиків використовувати на уборці картоплі, а грамотних інженерів - у парламенті. Стан економіки характеризується ступенем ефективності використання наявних ресурсів. Оскільки саме робоча сила є головним ресурсом економіки, відповідно і підтримка зайнятості є одним з найважливіших пріоритетів економічної політики. Обмеженість ресурсів зумовлює принципову неможливість забезпечення необмеженого випуску товарів та послуг економікою повної зайнятості і повного обсягу виробництва; необхідно постійно здійснювати вибір між виробництвом тих чи інших товарів, між відмовою чи принаймні скороченням обсягів виробництва третіх або четвертих. Обмеженість ресурсів означає обмеженість випуску, а суспільство не може одночасно переслідувати цілі, які виключають одна іншу. Тому й розробляється стратегія, що є чітко зорієнтованою в часі і просторі, має власну струкгуру пріорілетів. Те, що було слушним для США середини 80-х рр., зовсім не обов'язково стане в нагоді Франції середини 90-х. Тим більше обережними слід бути при адаптації досвіду економічно розвинених країн, де ринкова економіка і відповідна їй система соціального захисту формувалися протягом десятилігь, до країн з так званою перехідною економікою, де система соціального забезпечення населення завжди була достатньо комплексною і всео-хоплюючою, а економічні відносини, навпаки мали вельми архаїчну структуру. Читайте також:
|
||||||||
|