Визначення і характерні ознаки багатонаціональних підприємств, їхні

відмінності від інших суб'єктів міжнародного бізнесу

Провідну роль у міжнародному бізнесі відіграють транснаціональні корпорації (ТНК), або багатонаціональні підприємства (БНП). Нині не існує жодного загальноприйнятого визначення БНП, зокрема деякі економісти вважають, що це великі, домінуючі у своїй галузі фірми, які займаються міжнародною діяльністю, інші переконують, що ТНК — лише фірми, які мають власність у більш ніж одній країні. Розрізняють також поняття "транснаціональна корпорація" (ТНК — transnational corporation) і "багатонаціональна корпорація" (БНК — multinational corporation) — за критерієм походження (ТНК — з однієї країни, БНК — кількох). Як бачимо, навіть назва викликає суперечки.

У сучасній науковій літературі напойширенішою є точка зору "класиків" міжнародного менеджменту Р. Вернона і Л. Уеллса, які розкрили поняття БНП (multinational enterprise — MNE) досить чітко. На їхню думку, БНП — це компанії, "утворені з групи філіалів, які розташовані в різних країнах і мають такі ознаки: об'єднані відносинами спільної власності, засновані на спільному використанні ресурсів, таких як гроші і кредит, інформаційна система, торговельна марка та патенти, підпорядковуються певній спільній стратегії".

Відповідно, БНП можуть мати приватну або державну форму власності; бути великими або малими за розмірами та обсягами операцій; їхня власність може утворюватися інвесторами будь-якої кількості країн; вони можуть провадити будь-яку діяльність у міжнародному бізнесі, доки володіють філіалами у двох і більше країнах.

Це визначення можна назвати функціональним визначенням БНП, оскільки воно фокусується на діяльності фірми, а не на структурі власності чи інших характеристиках (обсягах і частці в загальних прибутках закордонної діяльності та ін.). Єдиною необхідною функцією для БНП є прямі закордонні інвестиції (ПЗІ), завдяки яким фірма створює філіали, як мінімум, у трьох країнах.

Існує й інше загальновідоме визначення БНП за критеріями розміру і значення фірми на ринку. БНП — це фірма, "яка контролює активи, як мінімум, у шести країнах; отримує понад 25 % річних прибутків від іноземної діяльності, а обсяги її закордонного продажу перевищують 100 млн дол."

Якщо за першим визначенням до цих підприємств можна віднести тисячі підприємств у світовій економіці, то за другим коло звужується до 500 (так званий "список Fortune 500"). Щоб дещо обмежити їхній список, слід увести додаткові критерії, які показують, наскільки ефективно діє фірма на міжнародному ринку. Як правило, БНП проводять широкомасштабну політику наукомісткого виробництва (частка затрат на науково-технічні розробки у них значно вища за середню); число їхніх філіалів значно переважає необхідне за визначеннями. Для того, щоб оцінити їхню діяльність, доцільно теоретично викласти їх суть та значення для світового господарства в цілому і переваг міжнародних фірм у конкурентній боротьбі.

Теорія конкурентних перевагу стратегії транснаціональних корпорацій.Теорія конкурентних переваг (її розробником на мікро- і макроекономічному рівнях вважається М. Портер) визначає перспективи стратегії бізнесу й окремих країн у міжнародному розподілі праці. За цією теорією, стратегія фірми є процесом, у якому вона має:

— виявити свої конкурентні переваги і недоліки, а також проаналізувати значення кожного з них у конкуренції зі своїми суперниками на ринку;

— визначити способи досягнення своїх переваг у конкретному конкурентному середовищі (а також, яким чином зменшити вплив тих недоліків, які неможливо усунути);

— вирішити, як розвивати конкурентні переваги у міжнародній діяльності, такої як експорт, прямі закордонні інвестиції чи стратегічний союз.

Історично багатонаціональні підприємства у XX ст. почали розвиватися в основному в добувних галузях економіки. Вони конкурували між собою на основі доступу до постачальників сировини і ринків збуту. Після Другої світової війни більшість цих переваг зникли, а фірми почали змагатися, опираючись на підтримку урядів держав. Аналіз конкурентних переваг великих фірм ґрунтувався на ідеї "подолання перешкод для проникнення" на основі:

— абсолютних переваг у витратах, таких як власна технологія і контроль над обмеженими ресурсами;

— переваг у диференціації продукту, тобто встановленні власної торговельної марки чи патентування продукту;

— економії масштабів у сфері виробництва, доставки, фінансування, маркетингу завдяки зростанню фірми і обсягів її діяльності;

— урядової протекції, яка давала б змогу фірмі отримувати тимчасовий або постійний захист від конкурентів з боку держави (пільги в оподаткуванні, державні замовлення та ін.);

— управління людськими ресурсами, що дає змогу менеджерам створити робочу атмосферу, яка стимулює продуктивність праці і підвищує якість продукції.

Ці переваги можуть використовуватися як на міжнародному, так і національному рівнях. Проте існують специфічні конкурентні переваги, притаманні саме багатонаціональним підприємствам, хоча деякі з них можуть використовувати національні фірми, які контактують з іноземними. Основні види конкурентних переваг подано в табл. 7.1.

Найбільш важливішою є багатонаціональна маркетингова можливість, яка дає змогу просувати цим підприємствам свою продукцію одночасно на багатьох національних ринках. Завдяки існуванню широкої мережі філіалів, які збирають інформацію про попит на ринку, умови регулювання та інші знання бізнесу, фірма має можливість реагувати на зміни ринку при продажу продукції. Чим ширша мережа філіалів фірми, тим більші її можливості максимізувати доходи. З іншого боку, короткострокове падіння попиту в одній країні може бути нейтралізоване надлишковим попитом в іншій, де філіали не встигають його забезпечувати (таку стратегію, наприклад, використовує фірма "Нестле").

Іншою фундаментальною перевагою БНП є міжнародний доступ до ресурсів, який дає змогу звести до мінімуму виробничі витрати завдяки використанню потужностей країн з дешевшими чинниками виробництва. Така перевага дозволяє цим підприємствам успішно конкурувати навіть з місцевими виробниками у будь-якій країні (наприклад, на аграрному ринку України). Інколи вони реалізують цю перевагу, укладаючи контракти з місцевими фірмами про складання або переробку без ПЗІ (закупки хмелю, олії, цукру та ін).

Третьою за важливістю перевагою БНП є обмеження ризику діяльності завдяки міжнародній диверсифікації. Більшість підприємств використовують потужності кількох країн для виробництва певного продукту для різних ринків. Подібним чином вони намагаються отримати багатосторонній доступ до сировини та інших ресурсів, таких як праця, з метою позбутися залежності від постачальників з однієї країни. Отже, оперуючи багатогранними ресурсними й маркетинговими можливостями, фірма обмежує ризик своєї діяльності (наприклад, підприємства "Фольксваген"в Іспанії, Чехії).

Четвертою за важливістю конкурентною перевагою БНП є досвід управління у кількох країнах, який є ноу-хау функціонування бізнесу в різних культурних середовищах. Ця перевага допомагає підприємствам, які володіють технологією менеджменту, здебільшого випередити суперників, які не мають в штаті організації досвідчених менеджерів. "Гонитва за головами" дає можливість випереджати навіть місцеві фірми у країнах, де розміщуються їхні філіали, оскільки навички у міжнародному менеджменті самі по собі є дефіцитним чинником виробництва. Фірми, менеджери яких мають міжнародний досвід, отримують переваги порівняно з тими, які таких спеціалістів не мають (до речі, більшість висококваліфікованих спеціалістів в Україні є об'єктами підвищеної уваги з боку менеджерів-ба-гатонаціоналів).

Отже, діяч (суб'єкт) міжнародного бізнесу (ДМБ) — це будь-яка фірма, яка здійснює міжнародну діяльність, починаючи з експортерів та імпортерів і закінчуючи менеджментом і ПЗІ. Багатонаціональні підприємства — це фірми, які мають ПЗІ (тобто — філіали), принаймні у трьох країнах. Багатонаціональні підприємства є однією з форм суб'єктів

міжнародного бізнесу, проте, не єдиною. Навіть невеликі експортери можуть бути задіяними у стратегічних союзах та інших формах бізнесу, які перетинають кордони, не будучи такими великими, як "Exxon", або поширеними у світі, як "Procter&Gambler", що особливо актуально для українських підприємств, які прагнуть до транснаціоналізації. Отже, головною відмінністю БНП від інших ДМБ є ПЗІ. Тому доцільно проаналізувати значення ролі закордонного інвестування у стратегіях багатонаціональних підприємствв та їхнього впливу на національні економіки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ	\|	Прямі закордонні інвестиції у стратегіях багатонаціональних підприємств

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.