Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Бюджетна класифікація

Велике практичне значення класифікації публічних видатків та доходів усвідомлювалося фінансистами-практиками вже у ХІХ ст. Необхідність класифікувати видатки та доходи на самому початку пов’язувалася з тим, що певні доходні джерела закріплялися за певними видами видатків, які необхідно було фінансувати. Згодом це призвело спочатку до утворення цільових фондів коштів для фінансування видатків певного напрямку, а потім до формування централізованих фондів коштів у вигляді бюджету. Поступове значне ускладнення видів та збільшення обсягів видатків посилило розуміння необхідності класифікації доходів та видатків з метою підвищення ефективності управління та використання коштів державної казни.

Вже у середині ХІХ ст. Міністерство фінансів царської Росії вперше побачило тісний зв’язок між різними варіантами класифікації звичайних і надзвичайних публічних видатків і доходів у державі, з одного боку, та показниками балансу бюджетних розписів країни – з другого. Так, переводячи певні види видатків та доходів з одних категорій балансу розпису держави у інші Міністерство фінансів побачило значне покращення підсумкового показника балансу державного розпису [Нечай А. А. Правові проблеми регулювання публічних видатків у державі: дис. доктора юрид. наук:].

Згодом розуміння теоретичного та практичного значення класифікації публічних видатків посилювалося в усіх державах. Тому пошуки більш вдалих варіантів проведення класифікації, які розпочалися в країнах ще у ХІХ ст. продовжуються й у наш час.

В сучасній юридичній літературі України та країн СНД розглядається лише бюджетна класифікація. Під бюджетною класифікацією розуміється групування доходів та видатків бюджетів всіх рівнів за однорідними ознаками з наданням об’єктам класифікації кодів таких угрупувань.

Сучасні вчені та практики у сфері економіки, фінансів і фінансового права в Україні, Росії та інших країнах СНД майже однаково визначають практичне значення класифікації видатків та доходів держави і місцевого самоврядування. Вони вбачають його у застосуванні бюджетної класифікації для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів суб’єктів федерації (коли йдеться про країни з федеральним устроєм), органів місцевого самоврядування всіх видів, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного статистичного аналізу в розрізі видатків та доходів, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників [Нечай А. А. Правові проблеми регулювання публічних видатків у державі: дис. доктора юрид. наук:].

В Україні поняття та призначення бюджетної класифікації має законодавче визначення. Згідно ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація є єдиним систематизованим згрупуванням доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за економічною сутністю, функціональною діяльністю, організаційним устроєм та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Стаття 8 Бюджетного кодексу України встановлює, що бюджетна класифікація України використовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Тому з метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв’язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов’язковому порядку Верховну Раду України.

Бюджетна класифікація є основою для складання проектів і виконання бюджетів: на її підставі здійснюють розподіл доходів і видатків, фінансування бюджетів, визначають права та обов’язки розпорядників бюджетних коштів та ін. Окрім того, бюджетну класифікацію застосовують для здійснення фінансового контролю за своєчасністю та в повному обсязі надходження коштів до бюджетів, їх цільовим використанням; для загальнодержавного та міжнародного порівняння бюджетних показників; для адресного виділення коштів, економічного аналізу видатків, тобто зведення всіх витрат, незалежно від їх спрямування, в єдині економічні категорії.

Застосування бюджетної класифікації сприяє більш чіткій організації роботи зі складання і виконання бюджету, здійснення контролю за виконанням дохідної частини бюджету, за кожним джерелом і за витрачанням бюджетних коштів відповідно до їх призначення. У цьому полягає організаційне значення бюджетної класифікації.

Через те, що у межах бюджетної класифікації здійснюються повноваження представницьких та виконавчих органів усіх рівнів в галузі бюджетного планування та виконання бюджету, то бюджетна класифікація має правове значення.[Дмитрик, О.Ч., с. 29]

Бюджетну класифікацію затверджує міністр фінансів України, про що обов’язково інформує Верховну Раду України (це забезпечує досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків, взаємозв’язок між функціональними призначеннями та економічним характером видатків бюджету). Зміни до неї також затверджує міністр фінансів.

Структура бюджетної класифікації України визначена постановою Верховної ради України «Про структуру бюджетної класифікації України» від 12 липня 1996 р. № 327[«Про структуру бюджетної]та наказом Мінфіну України «Про бюджетну класифікацію» від 14 січня 2011 р. [«Про бюджетну класифікацію]

Складовими бюджетної класифікації є:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Відповідно до розділу І Бюджетної класифікації «Класифікація доходів бюджету» до податкових надходжень належать:

¾ податки на доходи, прибуток, збільшення ринкової вартості (податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств);

¾ податки на власність (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; збір за першу реєстрацію транспортних засобів);

¾ збори за спеціальне використання природних ресурсів (збір за спеціальне використання лісових ресурсів; збір за спеціальне використання води; плата за користування надрами; плата за землю);

¾ внутрішні податки на товари і послуги (податок на додану вартість; акцизний податок; плата за ліцензії на окремі види господарської діяльності; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності);

¾ податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне та вивізне мито; кошти, отримані за здійснення консульських дій; інші надходження);

¾ інші податки (місцеві податки та збори; плата за надання послуг з оформлення документів на право виїзду за кордон; податки, що не віднесені до інших категорій; фіксований сільськогосподарський податок; єдиний податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства).

Неподатковими надходженнями є такі:

¾ доходи від власності та підприємницької діяльності (надходження від перевищення валових доходів над витратами Національного банку України; надходження від грошово-речових лотерей; надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів; дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств; рентна плата; інші надходження; надходження коштів, отриманих від продажу акцій відкритих акціонерних товариств за компенсаційні сертифікати; надходження коштів від відшкодування збитків сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва);

¾ адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (плата за утримання дітей у школах-інтернатах; плата за утримання вихованців шкіл, профтехучилищ соціальної реабілітації; плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна; державне мито; митні збори; єдиний збір, що стягується в пунктах пропуску через державний кордон України);

¾ надходження від штрафів і фінансових санкцій (суми, стягнуті з осіб, що винні за шкоду, завдану підприємству, установі, організації; перерахування підприємцями частини вартості виготовленої нестандартної продукції за дозволом на тимчасове невиконання вимог відповідних стандартів; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження сум штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки);

¾ інші неподаткові надходження (суми різниці в ціні на природний газ; відрахування від сум перевищення розрахункового розміру фонду оплати праці; пеня за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та невиконання зобов’язань; доходи від операцій з кредитування та надання гарантій; власні надходження бюджетних установ; плата за послуги, що надаються бюджетними установами, інші джерела власних надходжень бюджетних установ; додаткові збори на сплату пенсій).

Доходи від операцій з капіталом визначають, акумулюючи:

¾ надходження від продажу основного капіталу (кошти від реалізації безгосподарного майна, скарбів тощо; надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння; надходження від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, перебуває в комунальній власності);

¾ надходження від реалізації державних запасів товарів (матеріальних цінностей державного резерву та розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву);

¾ надходження від продажу землі та нематеріальних активів;

¾ податки на фінансові операції та операції з капіталом.

До офіційних трансфертів Бюджетною класифікацією віднесено:

¾ офіційні трансферти від органів державного управління (кошти, що надходять з інших бюджетів; дотації; субвенції);

¾ кошти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій (надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту в миротворчих операціях; гранти; дари);

¾ з іншої частини бюджету (із загального фонду бюджету в бюджет розвитку).

Класифікація видатків бюджету здійснюється за ознаками: функціональними; економічними; відомчими; програмними.

Класифікація видатків бюджету за функціональними ознаками дає змогу визначити пріоритети в діяльності держави; за допомогою бюджетного фінансування забезпечити виконання державою всіх завдань і функцій та має такі рівні деталізації:

¾ розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної республіки Крим чи органів місцевого самоврядування;

¾ підрозділи і групи, в яких конкретизуються напрями витрачання бюджетних коштів на здійснення функцій держави, Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування.

Така класифікація передбачає видатки на:

¾ загальнодержавні функції (утримання вищих органів державного управління, органів місцевої влади та місцевого самоврядування; фінансову й зовнішньоекономічну діяльність; економічну допомогу зарубіжним країнам; інші функції державного управління; фундаментальні дослідження; дослідження та розроблення в галузі державного управління; проведення виборів і референдумів; обслуговування боргу; міжбюджетні трансферти);

¾ оборону (військова й цивільна оборона; військова допомога зарубіжним країнам; військова освіта; дослідження й розроблення в галузі оборони; інша діяльність у галузі оборони);

¾ громадський порядок і судову владу (діяльність, пов’язана із забезпеченням громадського порядку; боротьба зі злочинністю та охорона державного кордону; протипожежний захист та рятування; судова влада; діяльність у сфері безпеки держави; утримання кримінально-виконавчої системи; представницькі функції в суді; дослідження та розроблення в галузі громадського порядку, безпеки і судової влади; інша діяльність у сфері громадського порядку, безпеки та судової влади);

¾ економічну діяльність (загальна економічна, торгова і трудова діяльність; лісове й сільське господарство, полювання, рибне господарство; паливно-енергетичний комплекс; інші види промисловості та будівництво; транспорт; зв’язок, телекомунікації та інформатика; інші галузі економіки; інша економічна діяльність);

¾ охорону навколишнього природного середовища (запобігання забрудненню навколишнього природного середовища та ліквідація його наслідків; збереження природно-заповідного фонду; дослідження й розроблення у сфері охорони навколишнього природного середовища; інша діяльність у цій галузі);

¾ житлово-комунальне господарство (житлове господарство; комунальне господарство; дослідження та розроблення у сфері житлово-комунального господарства; інша діяльність у цій галузі);

¾ охорону здоров’я (медична продукція і обладнання; поліклініки та амбулаторії, швидка допомога; лікарні й санаторно-курортні установи; санаторно-профілактичні та протиепідемічні дії та установи; дослідження і розроблення в галузі охорони здоров’я; інша діяльність у цій галузі);

¾ духовний і фізичний розвиток (фізична культура і спорт; культура та мистецтво; засоби масової інформації; дослідження й розроблення у сфері духовного та фізичного розвитку; інша діяльність у цій галузі);

¾ освіту (дошкільна освіта; загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; позашкільна освіта; програми матеріального забезпечення навчальних закладів; дослідження та розроблення у сфері освіти; інша діяльність у цій галузі);

¾ соціальний захист та соціальне забезпечення (соціальний захист на випадок непрацездатності; соціальний захист пенсіонерів; соціальний захист ветеранів війни і праці; соціальний захист сім’ї, дітей та молоді; соціальний захист безробітних; допомога у вирішенні житлових питань; .соціальний захист інших категорій населення; дослідження та розроблення у сфері соціального захисту; інша діяльність у цій сфері).

Економічна класифікація видатків бюджету уточнює використання бюджетних коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, оренда, капітальні витрати тощо), забезпечує єдиний підхід до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, дає змогу виділити захищені статті видатків бюджету. Видатки бюджету за такого типу класифікації групують в єдині блоки і визначають поточні видатки, нерозподілені видатки, кредитування за вирахуванням погашення.

До поточних видатків належать: витрати на товари та послуги; виплати відсотків (доходу) за зобов’язаннями; субсидії і поточні трансферти.

Капітальні видатки становлять: придбання основного капіталу; створення державних запасів та резервів; придбання землі та нематеріальних активів; капітальні трансферти.

Нерозподіленими є видатки з резервних фондів Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Склад їх визначається Законом про Державний бюджет України або рішенням відповідної місцевої ради.

Перелік видатків, пов’язаних із кредитуванням за вирахуванням погашення, визначає Міністерство фінансів України. До них належать: внутрішні кредити за вирахуванням погашення; зовнішні кредити за вирахуванням погашення.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає розподіл бюджетних призначень між головними розпорядниками бюджетних коштів, якими ст. 2 Бюджетного Кодексу визначає бюджетні установи в особі їх керівників, котрі відповідно до ст. 22 Кодексу набувають повноважень через установлення бюджетних призначень. На її підставі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр розпорядників бюджетних коштів.[БКУ]

До відомчої класифікації видатків Державного бюджету України належать видатки на фінансування Управління справами Верховної Ради України, Державного управління справами, господарського управління, секретаріату Кабінету Міністрів України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Конституційного Суду України, Генеральної прокуратури України, міністерств, державних комітетів, державних управлінь та комісій, обласних державних адміністрацій, тощо. Відомча класифікація видатків місцевих бюджетів визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет (ч. 3 ст. 22 Бюджетного кодексу).[БКУ]

Програмна класифікація видатків бюджету передбачає розподіл бюджетних призначень за бюджетними програмами. Відповідно до ст. 2 Кодексу бюджетна програма є систематизованим переліком заходів щодо досягнення єдиної мети та виконання завдань, які пропонує і здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Розроблення, аналіз та відбір програм на стадії планування, складання проекту здійснює головний розпорядник коштів, обґрунтовуючи свої пропозиції. Відповідно до загальних положень Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2002 p., метою його запровадження є встановлення безпосереднього зв’язку між виділенням коштів та результатами їх використання.[Концепція]

Якщо функціональна класифікація бюджетних видатків лише визначає загальний тип видатків із бюджету, то кожна програма має чітко відповідати її цілям, що відображено в структурі кодування програмної класифікації видатків Державного бюджету. Код програмної класифікації складається із семи знаків, якими кодується інформація про головного розпорядника, бюджетну програму, інституційні та інвестиційні проекти, резервний фонд, капітальні-вкладення, напрями виконання бюджетної програми. Код позначають цифрами від «1» до «9».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Бюджетне право як підгалузь фінансового права	\|	Бюджетна система України: поняття та принципи побудови

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.