МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
Хронічна хвороба нирок: хронічний пієлонефрит, хронічний гломерулонефритХронічна хвороба нирок (ХХН).З огляду на те, що з розвитком хронічної ниркової недостатності причина, яка обумовила незворотну втрату функції нирок вже не має суттєвого значення, поняття нозологічної форми змінюють діагнозом “хронічної хвороби нирок”, який є інтегральним. ХХН – це захворювання, яке характеризується тривалими (не менше 3 місяців), структурними та/або функціональними нирковими змінами за даними клінічних, лабораторних, інструментальних, морфологічних досліджень, які водночас дають підставу для виключення гострого характеру патологічного процесу в нирках (Внутрішні хвороби: Т. 1 / За ред. проф. Глушка Л. В. – ІФДМА, 2004. – с. 316). Отже, критеріями визначення ХХН є дані про ураження нирок тривалістю понад 3 місяці, які проявляються структурними чи функціональними порушеннями органу з наявністю/відсутністю зменшення швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). Ураження маніфестує патоморфологічними змінами ниркової тканини або змінами в крові чи сечі. ШКФ < 60мл/хв/1,73м2 тривалістю 3 місяці і більше за відсутності інших ознак ураження нирок є ознакою ХХН. ТАБЛИЦЯ 33 Залежно від ШКФ виділяють 5 стадій ХХН (UKF, USA):
Швидкість клубочкової фільтрації (кліренс) – основний показник для означення функції нирок. Кліренс будь-якої речовини (Cl) є мірою об’єму плазми, з якої ця речовина повністю виводиться за одиницю часу. Тобто Cl = UV/P, де U – концентрація речовини в сечі, V – об’єм сечі за одиницю часу, P – концентрація речовини в плазмі. У клініці ШКФ адекватно оцінюють за кліренсом ендогенного креатиніну. Проведення розрахунків проводять за формулою: Для жінок розраховані значення множать на 0,85. Нормою для чоловіків вважають значення, яке становить 97 – 137 мл/хв на 1,73м2, а для жінок – 88 – 128 мл/хв на 1,73м2. Після 45 – 50 річного віку ШКФ поступово знижується на 6,5мл/хв за 10 років. За стадіями хронічної хвороби нирок визначають необхідність проведення органопротекції або замісної терапії, яку рекомендують починати за рівня ШКФ нижче 60мл/хв. Ренопротекція передбачає проведення заходів супутньої терапії, яка сприяє збереженню залишкової функції нирок (інгібіторів АПФ і антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ). При встановленні терміну початку діалізу виходять з того факту, що у випадку його раннього проведення (при ШКФ 12 – 15мл/хв) якість життя хворих вища, ніж у тих, яким він початий пізніше (при ШКФ < 7,5мл/хв). Адекватне лікування хворих на хронічну хворобу нирок дає змогу майже вдвічі продовжити додіалізний період. Хронічний пієлонефрит (ХПН)– це хронічний неспецифічний інфекційно-запальний процес з переважним і першочерговим ураженням інтерстиціальної тканини, чашечко-лоханкової системи і канальців нирок з наступним включенням клубочків і судин нирок. Діагностичні критерії: 1. Фаза активного запалення: клінічна картина, дані лабораторних та інструментальних методів дослідження, аналогічні змінам при гострому пієлонефриті. 2. Фаза латентного запалення: а) Загальноклінічні симптоми: характерні пітливість, субфебрилітет, «безпричинне» позноблювання, особливо у нічний час, нудота, надмірна втомлюваність, головний біль, сухість шкіри, артеріальна гіпертензія. б) Місцеві симптоми: на біль у попереку скаржиться більшість хворих. Двобічні, ниючі, без іррадіації больові відчуття притаманні для первинного хронічного пієлонефриту. У разі вторинного процесу характерні асиметрія болю, його висока інтенсивність. Спостерігається дизурія, ніктурія, полакіурія. в) Загальний аналіз крові: лейкоцитоз, можливе зміщення лейкоцитарної формули вліво; прискорення ШОЕ, але не більше 12мм/год. г) Лабораторне дослідження сечі: помірна лейкоцитурія – до 2500 лейкоцитів в 1мл сечі; протеїнурія зазвичай не перевищує 1г/л, величина її корелює з тяжкістю перебігу хронічної ниркової недостатності і артеріальної гіпертензії; зрідка циліндрурія, наявність якої підтверджує ниркове походження протеїнурії; можлива еритроцитурія; лужна реакція сечі, яка є ознакою її застою, інфікування або порушення кислотовидільної функції нирок; велика кількість епітеліальних клітин в осаді сечі. Приховані лейкоцитурію, еритроцитурію та циліндрурію виявляють за допомогою кількісних проб (Нечипоренка, Амбурже, Аддіса-Каковського). д) Бактеріологічне дослідження сечі: бактеріурія відсутня або ж становить >102 – 107 КУО/мл. е) Біохімічний аналіз крові: часто змін не виявляють, можливий підвищений рівень креатиніну та сечовини. є) Ультразвукове дослідження нирок: асиметрія розмірів нирок, розширення і деформація чашково-мискової системи, зменшення нирки (нирок) у розмірі, дифузна акустична неоднорідність ниркової паренхіми, відсутнє чітке диференціювання синуса від паренхіми, ущільнення сосочків нирок, тіні в мисках (пісок, дрібні камені, склероз сосочків), нерівність контурів нирок, іноді зменшення товщини паренхіми. ж) Екскреторна урографія: розширення та деформація чашечок, мисок та сечоводів; асиметрія розмірів нирок; зміни показників рено-кортикального індексу. 3.Фаза ремісії: наступає після загострення хронічного пієлонефриту, де клініко-лабораторні показники затихають. Хронічний гломерулонефрит(ХГН)– гетерогенне за походженням та патоморфологією захворювання, що характеризується імунно-запальним ураженням клубочків, канальців та інтерстицію обох нирок і прогресуючим перебігом, в результаті чого розвиваються нефросклероз і ХНН. Етіологія. Найбільш частою причиною розвитку ХГН є перенесений гострий. Проте, може і не спостерігатися причинно-наслідкового зв’язку між гострим і хронічним перебігом захворювання. Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
|