Методи розрахунку розмірних ланцюгів

Розв’язування задач з розмірними ланцюгами завжди складається з двох етапів: спочатку виявляють ланки, що входять у розмірний ланцюг і складають його умовну схему, а потім, вра ховуючи умову задачі, розв’язують її за допомогою математичних методів. Перший етап роботи може бути складним і неоднозначним, особливо для багатоланкових просторових розмірних ланцюгів, до складу яких входять не тільки лінійні розміри деталей, а й значення проміжків, натягів, ексцентриситетів, відхилень форми, взаємного розміщення поверхонь тощо. Складальні розмірні ланцюги здебільшого є складнішими від детальних і отримують їх на підставі даних, взятих з багатьох робочих креслень (загального вигляду з усіма необхідними кресленнями вузлів і деталей).

Оцінюючи складність розмірного ланцюга, конструктор (технолог, вимірювальник) часто з метою спрощення відповідальних розмірних ланцюгів вносить зміни у конструкції складових частин чи у способи позначення їх розмірів.

Як приклад для пошуку розмірних ланцюгів на рис 3.33 зображено загальний вигляд відносно простої конструкції зубчастого редуктора. Пошук ланок будь-якого розмірного ланцюга починають від замикальної ланки, задані розміри якої забезпечують за допомогою добору відповідних розмірів складальних ланок. Граничні значення розмірів замикальних ланок розраховують чи призначають відповідно до умов забезпечення якості виробу, тобто виконання ним встановлених функцій.

Як відомо, розмірний ланцюг є завжди замкненим колом, тому починаючи з будь-якого кінця розміру замикальної ланки послідовно шукають усі розміри, які впливають на її значення, поки не прийдуть до другого її кінця, тобто замкнуть коло розмірів. Наприклад, розмірний ланцюг із замикальною ланкою J_Δ (рис. 3.33) містить 12 ланок, а розмірний ланцюг із замикальною ланкою Н_Δ складається з 6 ланок. Зазначені розмірні ланцюги, хоча й утворені багатьма ланками, однак пошук їх нескладний. Дещо складнішим є пошук розмірних ланцюгів для замикальних ланок, що забезпечують сходження ділильних конусів конічних зубчастих коліс у одній точці по трьох взаємно перпендикулярних координатах, зміщення вершин ділильних конусів обох конічних коліс f_АМ_r відносно осей їх обертання, перетину цих осей, відхилень кута між осями ± Е_Σ, відстані між осями циліндричних зубчастих коліс, їх паралельності f_х , перекошування f_y тощо. Перелічені розмірні ланцюги складаються як з лінійних, так і з кутових розмірів і є просторовими, тому спроектувавши всі ланки на заданий напрямок (переважно — напрямок замикальної ланки), їх зводять до лінійних розмірних ланцюгів.

Вимоги до точності замикальних ланок визначають: для конструкторських розмірних ланцюгів за функціональним призначен ням виробів; для технологічних — за точністю технологічних операційних розмірів, а для вимірювальних — за заданою точністю вимірювання чи контролю.

Згідно зі стандартами розрізняють два типи задач: для задач першого типу за заданими значеннями складових ланок визначають замикальну, а для задач другого — за заданою замикальною визначають значення складових ланок. Ланку вважають заданою, якщо відомими є її номінальний розмір та обидва його відхилення (чи граничні розміри).

Рис. 3.33. Розмірні ланцюги зубчастого редуктора

Обидві задачі розв'язують двома методами: повної та неповної взаємозамінності. Метод повної взаємозамінностіпередбачає такий зв'язок між ланками розмірного ланцюга, що забезпечує отримання значень замикальної ланки у заданих межах незалежно від значень складових ланок у межах їх допускних відхилень, тобто гарантує повну взаємозамінність деталей у складнішому виробі. Метод неповної взаємозамінностіполягає у тому, що гарантованою є взаємозамінність тільки за умови виконання заданих додаткових умов. Наприклад, будь-який складний виріб може бути складеним тільки тоді, коли одна чи більше складових ланок матимуть лише встановлені розміри у межах їх допускних відхилень для кожного окремого комплекту решти складових деталей.

Задачі з розмірними ланцюгами розв'язують обома методами. Метод повної взаємозамінності (метод максимуму-мінімуму) полягає у застосуванні простих арифметичних дій, а метод неповної взаємозамінності — у застосуванні теорії ймовірності, способів регулювання, припасування, добирання розмірів складових ланок тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація розмірних ланцюгів	\|	Метод максимуму-мінімуму

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.