МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Економічна сутність системи ведення господарства
Для ефективного розвитку аграрного виробництва необхідне найбільш повне і раціональне використання виробничих ресурсів підприємства. Цьому сприяє впровадження науково обґрунтованої системи ведення господарства. Сутність системи ведення господарства полягає в тому, що вона являє собою сукупність економічних, організаційних, науково-технічних і технологічних принципів побудови та ведення виробництва для конкретних умов з метою забезпечення суспільства в сільськогосподарських продуктах з мінімальними затратами. Поняття науково-обгрунтованої системи господарства охоплює всі сторони аграрного виробництва: раціональне розміщення і спеціалізацію; правильне поєднання галузей і інтенсифікацію; найбільш ефективні напрями використання капітальних вкладень; впровадження прогресивних методів організації праці; вдосконалення форм управління і планування виробництва. В залежності від принципів побудови, системи ведення господарства класифікуються: за територіальним принципом - системи ведення господарства для країни, зони, області, району, підприємства); за галузевим принципом – система рослинництва, тваринництва, обслуговуючих і підсобних промислових виробництв); за факторно-технологічним принципом – системи машин, оплати праці, землеробства, добрив, годівлі тварин та ін.; за структурним принципом - виробнича, організаційна, соціальна структура підприємства. Чим нижче регіональний рівень, для якого розробляється система господарства, тим глибшим і конкретнішим повинно бути її розроблення. Обґрунтування системи ведення господарства здійснюється у такій послідовності: - проводиться аналіз виробничої діяльності підприємства і окремих його галузей за останні роки з метою виявлення рівня конкурентоспроможності продукції; - визначається напрям діяльності підприємства ( загальногосподарська і внутрішньогосподарська спеціалізація, рівень концентрації, інтеграції виробництва); - визначають виробничу, організаційну та управлінську структуру з урахуванням напряму діяльності на перспективу, а також конкретних природно-економічних умов підприємства; - з метою найефективнішого використання виробничих ресурсів та одержання максимального прибутку необхідно правильно організувати планування виробництва, яке охоплює різнобічну діяльність підприємства, показники розвитку на майбутнє і шляхи їх досягнення; - визначення економічної ефективності впровадження розробленої системи господарства ( обсяг виробництва(надання послуг) та реалізації продукції, розміру валового доходу, прибутку). До системи господарювання ставляться наступні основні вимоги: 1 – поглиблення спеціалізації, концентрації виробництва, яке забезпечує впровадження індустріальних методів, стійкість її ведення; 2 – оптимальний зв’язок та співвідношення виробничих підрозділів і галузей; 3 – повне та раціональне використання ресурсного потенціалу; 4 – подолання сезонності праці (рівномірна зайнятість трудових ресурсів на протязі року); 5 – утворення необхідних нагромаджень для розширеного відтворення, прискорення обороту вкладених коштів та рівномірне надходження коштів на протязі року. Основними складовими системи ведення господарства є: 1 – система рослинництва; 2 – система кормовиробництва; 3 – система тваринництва; 4 – система заходів механізації, електрифікації та автоматизації виробництва; 5 – система обслуговуючих і підсобних виробництв; 6 – система організації та оплати праці; 7 – система організаційної, виробничої структури і структури управління підприємством; 8 – система соціального розвитку колективу підприємства; 9 – система розвитку особистих підсобних господарств населення; 10– науково-виробничі системи. Обгрунтування системи ведення господарства в конкретному підприємстві пов’язане з проведенням певної аналітичної роботи та розробленням різних організаційно-економічних, технічних та технологічних заходів на перспективу. На формування системи господарювання впливають наступні фактори: 1 – природні (це клімат, грунт, рельєф місцевості та водний режим); 2 – економічні (це фінансова та інвестиційна політика держави, нормування попиту та ціни на сільськогосподарську продукцію); 3 – політичні (це світовий ринок, міжнародне становище та аграрна політика країни); 4 - науково-технічні (розвиток науки та наукове пояснення, розвиток техніки, енергетики, впровадження прогресивних технологій виробництва, зберігання та переробки продукції); 5 -соціально-демографічні (соціальна інфраструктура села, соціально-економічні умови); 6 - біологічні (це сільськогосподарські культури, сорти, види та породи тварин, захист рослин від шкідників та хвороб); 7 - ресурсного потенціалу (це якість та кількість земельних, трудових та матеріально-технічних ресурсів); 8 - організаційні (це трудова та технологічна дисципліна, удосконалення планування, прогнозування виробництва, удосконалення госпрозрахункового методу); 9 - територіальні (розвинення господарювання по території країни).
Читайте також:
|
||||||||
|