Школа Роже Кузіне

До найбільш яскравих сторінок нового етапу розвитку руху альтернативних шкіл належить досвід французького педагога, інспектора початкових шкіл, а пізніше (з 1941р.) викладача педагогіки і психології у СорбонніРоже Кузіне. Ним був розроблений метод "вільної роботи у групах", згідно з яким учні початкової школи з 8-9 річного віку об'єднувалися з навчальною метою у групи по 5-6 чоловік (дозволялись переходи з групи у групу).

Кожна група обирала для себе послідовність, шляхи вивчення запропонованих на тиждень завдань і тем: робота з гуманітарних і природничо-математичних дисциплін, ручна праця, колективне написання повісті або розповіді, складання колекцій, постановка вистави тощо. У самій групі часто здійснювалась індивідуальна спеціалізація учнів. Група виконувала завдання самостійно. Учитель, як правило, виступав як консультант і контролер.

Вивчення теми починалось, по можливості, зі знайомства з предметами матеріальної культури. Подальша робота передбачала заповнювання навчальних карток, в яких містились ключові питання, виготовлення макетів, карт, розігрування п'єс, рольові ігри. На уроках математики, наприклад, грали у продавців і покупців, навчаючись вести фінансову документацію. Замість традиційної лінійної побудови тем навчального матеріалу Кузіне пропонував свою послідовність, яка, на його думку, враховувала "нелогічність" дитячого мислення. Такий підхід був зумовлений відмовою від пояснювально-ілюстративного навчання, сприяв розвитку навичок колективної навчальної діяльності, розвитку взаємодопомоги учнів [7, 91].

У Німеччині 20-3 0-х років найцікавішими взірцями експериментальних шкіл були заклади П.Петерсена, Г.Шаррельмана, Р.Штейнера. "Ієна-план" Петера Петерсена

Школа професора педагогікиПетера Петерсена була відкрита у 1924 році при Ієнському університеті. В основу теоретичної концепції цієї школи був покладений досвід нових шкіл Європи, критика гербартіанської школи. В цій концепції синтезовано елементи ігрового методу, комплексного навчання, роботи у групах, досвіду діяльності вільних шкільних громад [23].

П.Петерсен запропонував як нові форми організації навчального процесу, так і спосіб організації життєдіяльності школи в цілому. Провідними новаціями, що складають основу Ієна-плану, є:

• організація навчання у формі постійних різновікових груп;

• проведення навчально-виховної роботи за тижневими планами;

• пристосування навчального інтер'єру до умов швидкої зміни навчальної ситуації, яка потребує трансформації навчального простору;

• якісно нові форми оцінювання успішності;

• постійні міцні контакти школи з батьками, громадськістю.

Первинна навчальна група об'єднувала учнів трьох вікових рівнів:

молодша група - учні 1-3 років навчання; середня група - 4-6 років навчання; старша група - учні 7-9 років навчання; починаючи з 10 класу -юнацька група.

Тижневі завдання розроблялись учителем і враховували досвід учнів певної групи. Для виконання завдання спочатку визначався план, хід, допоміжна література. Про результати роботи звітувала вся група. Особлива увага приділялася самостійності учнів у виконанні завдань, розвитку навичок самоконтролю і самоперевірки, відповідальності за себе і за інших [19].

Згідно з "Ієна-планом" зміст навчання поділявся на обов'язкові і вибіркові курси. Протягом перших чотирьох років відбувалось обов'язкове комплексне навчання, що мало на меті сформувати різнобічні уявлення за тематикою, що вивчалась (Петерсен відмовився від викладання, побудованого на основі традиційних предметних програм, замінивши їх спеціально розробленими курсами). У наступні роки зростала кількість курсів, обраних відповідно до індивідуальних нахилів, а потім і професійних інтересів учнів.

Залежно від ступеня навчання провідними видами діяльності були:

на молодшому етапі - ігрова; на середньому - засвоєння навчальних прийомів, які формували вміння самостійно працювати; навчання на старшому етапі повинно було сприяти "вільному розвитку особистості".

До провідних рис Ієна-плану відносять поєднання уваги до забезпечення індивідуалізації навчального процесу з розвитком багатосторонніх міжособових контактів з метою розвитку у дітей позитивного самопочуття на основі загальної підтримки.

Школа П.Петерсена працювала у тісному контакті з батьками: вони керували заняттями у майстернях, приймали участь у проведенні свят, удосконаленні шкільного інтер'єру тощо. Такий підхід сприяв тому, що світ перетворювався для дитини у єдину сім'ю зі спільними інтересами.

Положення Ієна-плану широко застосовуються у цілому ряді альтернативних шкіл. Реалізуються вони і у сучасних школах ФРН. У кінці 80-х років XX століття у ФРН нараховувалось близько 30 шкіл, а у Нідерландах - близько 200 шкіл. що працювали на основі концепції '.І.Петерсена. В сучасних умовах в центрі уваги вчителів виховні аспекти концепції німецького педагога, передусім - виховання в дусі гуманізму і толерантності. Однією з причин такої зацікавленості є необхідність розв'язання педагогічних і соціальних проблем великих міст, що полягають у переобтяженості дітей неврозами, труднощами повсякденного життя (мова йде про дітей іноземних найманих робітників).

У 1980 році у м.Гісен (ФРН) відкрито науковий центр з дослідження і впровадження в практику педагогічних поглядів Петерсена [2, 25-27].

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
А)нові школи	\|	Вальдорфські школи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.