Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методика організації естетичного виховання учнів (Н.І. Зеленкова)

ВСТУП. Ще з давніх часів вважалось, що красота врятує світ. Оскільки в сучасному суспільстві підвищується роль та значення духовних цінностей і підсилюються моральні витоки у життя людини, зростає значущість естетичної культури людини як важливої характеристики її вихованості та освіченості.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК

Естетична культура – це соціально обумовлений рівень розвитку естетичних основ особистості, що забезпечує їй готовність до діяльності у сфері естетики та мистецтва. Формування естетичної культури здійснюється у процесі естетичного виховання, яке призване перетворити естетичні цінності суспільства на естетичну культуру особистості.

Естетичне виховання – це цілеспрямований організований процес формування здатності відчувати, усвідомлювати, оцінювати прекрасне у природі, мистецтві, суспільному житті, творити життя за законами красоти.

Серед завдань естетичного виховання розрізняють:

· розвиток естетичних почуттів;

· розвиток естетичного смаку;

· формування образного мислення;

· розвиток художніх здібностей, емоціональної сфери, фантазії та уявлення;

· вироблення естетичного ставлення до дійсності і формування готовності творити прекрасне, вносити красу у оточуючу дійсність.

Естетичне виховання, впливаючи на почуття, свідомість дитини, сприяє формуванню естетичних поглядів та переконань, що складають основу її естетичного світогляду. Разом з тим, воно забезпечує умови для розвитку психічних якостей людини, що характеризують її емоціональну сферу, уяву та фантазію. При раціональній організації естетичне виховання забезпечує формування естетичних смаків, уявлень, ідеалів, потреб нести прекрасне в життя до спроможності розвивати його на основі законів краси.

Естетичне виховання є цілеспрямованим процесом формування творчо активної особистості, яка здібна сприймати, почувати, оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, потворне у житті та мистецтві, жити і творити «за законами краси». Естетичне виховання включає в себе естетичний розвиток – організований процес становлення у дитині природних сутнісних сил, що забезпечують активність естетичного сприйняття, відчуття, творчої уяви, емоціонального переживання, образного мислення, а також формування духовних потреб. Естетичне виховання та розвиток дітей здійснюється за допомогою системи естетичного виховання. Її серцевиною є вплив засобами мистецтва, на цій основі здійснюється художнє виховання, освіта і розвиток учнів.

Художнє виховання – цілеспрямований процес формування у дітей здібності сприймати, відчувати, переживати, любити, оцінювати мистецтво, насолоджуватись ним і створювати художні цінності.

Художня освіта – процес засвоєння школярами сукупності мистецтвознавчих знань, умінь, навичок, формування у них художньо творчого світогляду. Художньо-творчий розвиток є цілеспрямованим формуванням здібностей та обдарувань у дітей у різних галузях мистецтва.

У теорії естетичного виховання є положення про ведучу роль організованого педагогічного впливу по відношенню до спонтанного розвитку дітей у їх естетичному становленні. Тільки цілеспрямоване залучення школярів в різноманітну творчу художню діяльність спроможне оптимально розвинути їх природні сили, забезпечити глибоке осягнення естетичних явищ, підняти до розуміння справжнього мистецтва та красоти дійсності.

Друге теоретичне вихідне положення теорії естетичного виховання полягає у визнанні нескінченного значення і духовної цінності для людини величного, прекрасного, вишуканого.

Третє теоретико-методичне положення полягає у необхідності гармонічного вирішення комплексу завдань у процесі викладання мистецтва дітям: художньо-естетичного та ідейно-морального виховання; навчання вмінням та навичкам, що забезпечують можливість залучення учнів в активну художньо-творчу діяльність; розвиток фізичних і духовних сутнісних і творчих здібностей. У художньому образі як формі мислення зосереджується багата інформація про природу, суспільство, суспільні відносини та свідомість. За допомогою художніх образів людина мислить, приходить до нових узагальнень та висновків, зберігає ідейно багату інформацію.

Мета естетичного виховання – формування у школярів морально-естетичного гуманістичного ідеалу всебічного розвитку особистості, вміння бачити, відчувати, розуміти і творити красу. Досягнення цієї мети забезпечує художньо-естетичний розвиток дітей, становлення їх справжнього художнього смаку, продуктивного образного мислення.

Естетичне виховання дітей здійснюється шляхом вирішення об’єктивних протиріч та суб’єктивних невідповідностей. Основне протиріччя обумовлене тим, що природа від народження закладає у дитину завдатки розуміння краси, естетичного ставлення до дійсності та мистецтва. Разом з тим ці завдатки і можливості у повній мірі можуть бути реалізовані тільки в умовах цілеспрямованого, організованого художньо-естетичного виховання та освіти. Зневага до цілеспрямованого естетичного розвитку дітей залишає їх глухими до справжніх художньо-естетичних цінностей. Потік художньо-естетичної, а разом з нею і антихудожньої інформації поглинає неосвічених молодих людей. Вони виявляються нездібними розібратись у якості цієї інформації, зробити її критичний аналіз та дати правильну оцінку. Одночасно розкривається невідповідність між необхідністю здійснення загального естетичного виховання та слабкістю матеріальних і кадрових можливостей школи.

Протиріччя і невідповідності знімаються у результаті всебічної організації та здійснення системи естетичного виховання. Основними механізмами, що приводять у дію цю систему, є розвинуте естетичне сприйняття та пізнання художньо-естетичних явищ; духовне спілкування на підставі творів мистецтва; художньо-творча діяльність, що розвиває здібності дітей і формує у них художнє бачення світу.

В основі організації системи естетичного виховання лежить ряд принципів. Загальність естетичного виховання та художня освіта обумовлені тим, що дорослі і діти постійно взаємодіють з естетичними явищами у духовному житті, повсякденній праці, у побуті та міжособистісному спілкуванні. Усюди і завжди їх супроводжує краса та потворність, трагічне та комічне. Тому, не може бути всебічно гармонійно розвинутої людини без естетичної грамоти, ідеалів, естетичного розвитку і художньої освіченості, без уміння в роботі доводити якість продукції до естетичної досконалості. Тому загальність та обов’язковість естетичного виховання і розвитку буквально всіх дітей є найважливішою умовою формування соціально активної особистості у дитячому віці, її підготовки до духовного життя та праці.

Організація системи естетичного виховання ґрунтується також на принципі комплексного підходу до всієї справи виховання. В естетичному вихованні школярів усілякі види мистецтва взаємодіють між собою, комплексно впливають на дитину. Ця взаємодія здійснюється у результаті тісних міжпредметних зв’язків у викладанні літератури, образотворчого мистецтва, музики. Естетичне виховання здійснюється комплексно також за рахунок розкриття краси науки, праці, фізичної культури, естетики стосунків і побуту.

Система естетичного виховання спирається на принцип органічного зв’язку усієї художньо-естетичної діяльності дітей з життям, практикою оновлення суспільства, з процесом формування світогляду та моральності школярів. Демократизація суспільства - джерело краси та моральності. Естетичні явища справжнього людського життя і високого мистецтва, органічно пов’язані з перетвореннями у житті, формують естетичне ставлення до дійсності. Принципом системи естетичного виховання є ідея поєднання класних, позашкільних занять, різних форм впливу мистецтвом через засоби масової інформації.

Органічний взаємозв’язок естетичного і загального становлення особистості дитини обумовлює необхідність принципу єдності художнього і загального психічного розвитку дітей. Художньо-естетична діяльність школярів забезпечує інтенсивний розвиток їх уяви, емоціональної сфери, образної і логічної пам’яті, мовлення, мислення. У свою чергу здібності, які учні набувають у суспільно корисній, розумовій, фізичній роботі, широко використовуються у художньо-естетичній галузі.

Дієвість естетичного виховання прямо залежить від дотримання принципу художньо-творчої діяльності і самодіяльності дітей. Хорові співи, народні танці, гра на інструментах, складання пісень, віршів, оповідань, рецензій знайомить дітей з творами мистецтва, шліфує виконавчі навички, стає змістом духовного життя, засобом художнього розвитку, індивідуальної і колективної творчості, самовираження дітей. Це досягається тоді, коли художня самодіяльність є не репродуктивною, не імітацією західним зразкам, а тісно пов’язаною з активною художньою творчістю на народній основі.

Принцип естетики всього дитячого життя потребує організації стосунків, діяльності, спілкування школярів за законами краси, що приносить їм радість. Для дитини все має значення: оздоблення помешкання, охайність вбрання, форма особистих відношень і спілкування з товаришами та дорослими, умови праці і характер розваг. При цьому важливо залучити всіх дітей в активну діяльність з творення та збереження краси власного життя. Красота, в творенні якої дитина бере участь, здається їй особливо привабливою, стає відчутною, робить дитину її затятим захисником і пропагандистом.

Система естетичного виховання учнів загальноосвітньої школи будується на підставі принципу урахування вікових психолого-педагогічних особливостей дітей.

Важливу роль в системі естетичного виховання відіграє праця. Органічна взаємодія праці і краси, виробництва і споживання вимагає залучення школярів у працю, яка б відповідала сучасним естетичним критеріям. В такому труді здійснюється художньо-естетичне виховання майбутнього учасника ринкового виробництва, споживача товарів і духовно-естетично розвинутого члена суспільства.

Значне місце в естетичному вихованні школярів займає краса природи. Зацікавлене ставлення до неї з’являється у дітей, коли вони набувають спроможність милуватись і зачаровуватись її красою. У процесі естетичного переживання діти глибоко віддаються цьому дивному стану захоплення.

Великий вплив на духовний світ школяра має література. У системі мистецтва вона займає ведуче положення. Слово як засіб літературно-художньої творчості спроможне утворювати яскраві образи і аналізувати явища життя.

Спілкування як вид діяльності містить у собі виховні можливості. Засобами спілкування виступають слово (усне та письмове), міміка, жести, практичні дії. Вони і є джерелом естетичного сприйняття школярів. Але засоби спілкування повинні відповідати потребам естетики.

Науково-пізнавальний процес також містить у собі немалий потенціал естетичного виховання школярів. Проникаючи в сутність пізнавальних предметів, процесів і явищ школяр сприймає притаманні їм естетичні властивості. Сам процес пізнання об’єктивної реальності починається з живого спостереження, почуттєвого сприйняття. Пошук істини завжди забарвлений емоціональними переживаннями.

Виховний ефект засобів естетичного виховання значно підвищується при їх взаємодії. Однак вирішальним фактором розвитку учнів є не засоби самі по собі, а творчо активне ставлення учнів до них.

МЕТОДИКА ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП

Навчальний процес закладає основи розуміння дітьми краси дійсності і мистецтва, формування естетичного ставлення до життя. Творча художня діяльність учнів отримує подальший розвиток у процесі позакласної та позашкільної роботи. У позаурочний час, на підставі добровільного вибору занять за інтересами, продовжується поглиблене формування у дітей естетичного ставлення до мистецтва та дійсності.

Існують різні методики естетичного виховання, що обумовлені різноманітністю інтересів та обдарувань учнів. Це творчі конкурси, музично-літературні вітальні, розважальні вечори, дискотеки, екскурсії, подорожі, вікторини тощо. Розглянемо деякі з них.

Методика проведення творчих конкурсів

Заходи, у яких є елементи змагання, видовища та ушанування переможців, називають конкурсами. Вони можуть бути найрізноманітнішими. Наприклад: «Конкурс акторської майстерності», «Конкурс вітражистів», «Аукціон талантів», «Конкурс частівок», «Конкурс рекламного плакату», «Конкурс танцювальної імпровізації», «Стара казка на новий лад».

Для організації будь-якого творчого конкурсу необхідно пам’ятати про десять головних компонентів успіху:

ü Цікаві завдання.

ü Гарне оформлення.

ü Матеріальне забезпечення.

ü Музичне супроводження.

ü Кмітливий ведучий.

ü Компонентне журі.

ü Емоційні глядачі.

ü Старанні помічники.

ü Підготовча команда.

ü Призи для переможців.

Наведемо приклади окремих конкурсів.

КОНКУРС «РОМАШКА». Так його назвали тому, що для його організації потрібна вирізана з паперу квітка ромашки. На зворотній стороні пелюстків пишуться завдання творчого характеру, які треба виконати дітям. Вони відривають пелюстку, знайомляться з завданням і демонструють його виконання.

КОНКУРС ІНСЦЕНОВАНОЇ КОЛИСКОВОЇ ПІСНІ.

Завдання: інсценувати одну з колискових пісень. Спочатку згадаємо, які хто знає колискові пісні; вибираємо, які з них будемо інсценувати. Потім показуємо їх в образах та діях. Краще такий конкурс проводити тоді, коли діти принишклі, сонні. Він дозволяє підбадьорити їх, розігнати нудьгу. В цьому конкурсі можна навіть обійтися без нагород, бо нагородою всім будуть підвищений настрій, посмішки, сміх.

КОНКУРС МАЛЬОВАНИХ ФІЛЬМІВ.

Завдання: намалювати та озвучити фільм. Клас розподіляють на групи. Кожна група перетворюється у кіностудію. Кіностудія вибирає тему і придумує назву майбутнього фільму. Тема може відображати деякі епізоди з життя колективу, а може бути присвячена подіям нереальним, казковим, фантастичним (наприклад: «Наш клас у їдальні» або «Висадка десанту на Місяці»). В кожній групі можна вибрати своїх фахівців – режисерів, сценаристів, операторів, художників тощо, але можна працювати і всім разом. Після того як визначені теми фільмів, сценаристи придумують сюжети та тексти, художники малюють кадри (кількість кадрів у груп повинно бути рівним), звукооператори та актори вирішують, як вони будуть розповідати (грати) зміст фільму на худраді, режисери здійснюють загальне керівництво, координує дії всіх. На підготовку всім дається однаковий час. Перегляд фільмів та їх оцінка проходять на худраді, у яку можуть входити справжні фахівці або просто запрошені дорослі – «кінокритики». Кращому фільму присуджується премія. Можна присудити премії по номінаціях: «За кращий сценарій», «За краще художнє втілення ідеї», «За краще звукове рішення» тощо.

КОНКУРС ВІДЕОКЛЯПІВ. Відеокляп – це той же відіокліп, але несерйозний, грайливий. Для кожної групи учнів вибирається одна з найпопулярніших пісень. Треба придумати смішні рухи і дії для кожного рядка пісні. Соліст або група пародіювати справжнього виконавця, а всі інші – весело інсценувати сюжет пісні. Для цього конкурсу потрібен магнітофон з записом всіх пісень, що пропонуються на конкурс. У журі запросити вигаданих «зірок естради», які у антракті будуть розповідати про свої «творчі плани». Конкурс треба почати з веселого представлення журі, а закінчити врученням веселих призів творцям кращих відеокляпів.

Методика проведення літературно-музичної вітальні

Літературно-музична вітальня – це форма організації дозвілля старшокласників у позаурочний час. Вона може проводитися як у класі, так і для учнів кількох класів. Організація та проведення вітальні здійснюється творчою групою учнів під керівництвом класного керівника або вчителя літератури, музики.

Мета – формування естетичних смаків учнів, знайомство з історією виникнення літературно-музичних віталень у минулому і відродження їх у наші дні, підвищення рівня емоційної та естетичної культури, формування умінь та навичок організації дозвілля, потреби у творчому пошуку самовираження через виконавську та організаторську діяльність.

Теми засідань віталень можуть бути присвячені ювілейним датам, святам тощо.

Етапи підготовки та проведення: підготовчий етап, етап проведення, підбиття підсумків, рефлексія.

Підготовчий етап містить у собі 1) вибір теми, 2) визначення і конкретизацію цілей і завдань проведення, 3) створення творчої групи (сценаристи, режисери, художній та музичний оформлювачі, ведучі, виконавці, організатори), 4) розподіл обов’язків, 5) запрошення гостей тощо.

План проведення вітальні:

· Вступне слово ведучої (про історію виникнення салонів, літературних і музичних віталень).

· Представлення хазяйки вітальні і гостей – учасників (у залежності від цілей та завдань, сценарію представлення учасників може проводитись протягом всього засідання поступово).

· Прослуховування музичних і літературних творів, повідомлень, цікавих фактів з життя їх авторів.

· Обговорення новинок літератури, музики, культури.

· Знайомство з новими іменами, виконавцями, художниками.

· Знаменні дати, ювілеї місяця.

· Танцювальна програма.

· Заключне слово ведучих, хазяйки. Прощання з гостями.

Рефлексія – аналіз проведення вітальні та узагальнення результатів.

Музична швидка допомога

Це – форма організації групової і індивідуальної психологічної допомоги учням. Широке застосування музики для релаксації призвело до появи музичної терапії. Значення музики для здоров’я людини стало підставою для розробки та впровадження у практику роботи психологічної служби школи.

Завданнями музичної швидкої допомоги є:

· привити любов до культури сприйняття музики;

· сформувати вміння і навички релаксації за допомогою музики;

· розвити прагнення до усвідомлення істинного значення музики у духовному житті людини;

· пробудити потребу у самовдосконаленні, пропаганді музики.

При цьому слід використовувати музичні твори, що знімають нервову напругу, утому та підвищують працездатність.

Методика проведення вікторин.

Проведення вікторин, як правило, має пізнавальну мету. Суть її в виявленні знань учнів та у надбанні нових знань. Вікторина може бути тематичною або ж загально-пізнавальною у залежності від змісту питань, які пропонуються до відповідей.

Приклад проведення тематичної вікторини:

· Хто був той італійський малюк, котрий завдяки своєму красивому голосу потрапив з Флоренції до Парижу і пройшов шлях від «хлопчика на побігеньках» до першого композитора Франції? (Люллі).

· Який геніальний німецький композитор, що залишився рано сиротою і жив у домі брата, таємно від останнього переписував під місячним сяйвом ноти, які йому подобались? (Бах).

· Який хлопчик, будучи сином цирульника, випадково знайшов на горищі свого будинку клавікорд і вночі, таємно від рідних грав на ньому? (Гендель).

· Хто з великих композиторів, будучи 13-річним підлітком, опинився у Сікстинській капелі у Римі і, вперше почувши складний твір, ноти якого ретельно охоронялися от будь-кого, записав його повністю напам’ять? (Моцарт).

· Який 12-річний вундеркінд, якого згодом називали «царем всіх піаністів», написав оперу, що з успіхом була поставлена у Парижі? (Лист).

· Який геніальний німецький композитор у віці 17 років склав один із своїх самих відомих творів за комедією Шекспіра? (Мендельсон).

· Хто з видатних композиторів мріяв у юності про кар’єру піаніста, але переграв руку і став у майбутньому автором багатьох творів-шедеврів для фортепіано? (Шуман).

· Хто в дитячому віці ще, звісно, не підозрюючи, що він прославить Італію і стане найвеличнішим оперним композитором, покинув батьківський дім і пішов за шарманщиком, який проходив через його рідне село? (Верді).

· Який радянський композитор почав серйозно займатися музикою, коли йому виповнилось 18 років? (Хачатурян).

Методика організації і проведення дискотеки

Дискотека – одна з форм організації дозвілля учнів, розвитку їх самодіяльної творчості, цікавості до музики, задоволення духовних потреб. Дискотека сприяє формуванню навичок самостійного знайомства з музикою, музичній самоосвіті і вихованню, розвитку навичок спілкування, формуванню активної життєвої позиції.

Англійське слово «дискотека» означає «зібрання платівок». Існують різноманітні форми дискотек: дансинг – «танцюємо безперервно», тематичні, танцювальні і диско-театри (диско-клуби).

Методика підготовки і проведення дискотек багато в чому залежить від складу і підготовки учасників, кількості і якості елементів інформаційного фонду, наявності необхідної апаратури, відповідного обладнання і оформлення залу. Після необхідної підготовки визначається форма і тема дискотеки.

Можливо використати такі форми проведення дискотеки.

І. Танцювально-розважальна дискотека. Ця форма хоч і здається простою, але відрізняється певною складністю, бо потребує немало знань і таланту, якщо її проводити на високому рівні. При проведенні цієї дискотеки бажано враховувати необхідність наступного:

· створювати атмосферу розкутості, свята, живого спілкування;

· розвивати дискотеку за спіраллю, тобто поступове нарощувати темп дискотеки;

· подавати інформацію стисло, цікаво усім, а не тільки меломанам;

· центральною фігурою дискотеки є диск-жокей, який одночасно є й лідером і більшість молоді прийшли потанцювати, відпочити, поспілкуватись.

Дискотека може складатися з «блоків», так звані «блочні дискотеки». Блок програми – це завершена в тематичному відношенні частина тривалістю 15-20 хвилин, тобто програма в мініатюрі. Більшість блоків – взаємозамінювані. Вони можуть бути поставлені на початку, усередині, в кінці програми. В блок входять 8-10 композицій, збалансовані по темпу і вишикувані в необхідній послідовності. Частина блоків може проходити під постійною рубрикою, яка переходить з програми в програму, наприклад «Музичний музей», «Ретроспектива творчості музичних геніїв минулого», «Музичні новини» тощо. Між блоками можливе використання пауз – це перерва, переключення аудиторії на інший вид діяльності або сприйняття . Її задача – бути перепочинком між танцювальними блоками. Для проведення пауз можуть бути використані: фонограми для прослуховування, паузи-концерти, оригінальні танці, конкурс, інтерв’ю, номер диск-жокея, фільм, виступ цікавого гостя тощо.

Пауза готується заздалегідь, але в залежності від її змісту планується заключна частина попереднього блоку. Пауза дає можливість учасникам дискотеки відпочити, але в наступному після паузи блоці, як правило, звучить мелодія яскравого танцювального характеру.

Один із засобів, який може бути використаний при проведенні дискотеки, це «нон-стоп» (безперервна зміна музичних композицій). Застосовується, коли падає темп програми, були затримки, або ж наближається закінчення дискотеки і необхідно створити у учасників відчуття святковості і піднесення. Під час «нон-стопу» темп музики постійно зростає. Може бути використано 7-8 композицій.

Одним із різновидів «нон-стопу» є традиційна рубрика «диско-марафон» (2-3 композиції більшої довготривалості і приблизно одного темпу). Тривалість – 8-10 хвилин, є імпровізований старт і фініш, а також безперервний танцювальний забіг.

Друга форма дискотеки – дискотека-студія. В цю програму входить вся інформація, якою хотілося б поділитися зі слухачами. Це може бути розповідь про виконання, події в музичному житті, аналіз нового стилю, дискусія.

На дискотеках цього типу учасники не танцюють. Тут питають, слухають, сперечаються. Є можливість і для детального переказу, аналізу, підготовки і вивчення матеріалу. Текст зазвичай супроводжується фільмом. Така дискотека складається з двох частин: тематична і танцювальна.

Спочатку – це лекція про музику і явища, які пов’язані з нею, але трансформована на мову дискотеки з урахуванням її специфічних рис (контакт із залом, динамічність, насиченість технічними засобами). Тривалість 40-45 хвилин. Для тематичної частини заздалегідь розробляється сценарій і записується фонограма.

Після тематичної частини робиться невеличка перерва.

Танцювальна частина може складатися з окремих блоків або просто є композицією різних співаків і ансамблів. Кожна пісня або композиція коментуються. Музичні номери необхідно розподіляти таким чином: швидкі, ритмічні, повільні.

Ще одна форма дискотека – диско-театр. Має складну форму проведення. Сутність її міститься в розумінні музики засобами дискотеки. Дає можливість експериментувати, пропонує широке поле діяльності для творчості як у галузі техніки, так і в мистецтві.

Танцювальні вечори

В роботі з учнями середніх і старших класів можливе використання і такої форми виховної роботи, як танцювальні вечори на одну із запрограмованих тем, наприклад: вечір осіннього листя; вечір вальсу; вечір білого плаття та чорного костюму.

Викладені методики дозволяють проводити найрізноманітніші заходи виховної роботи з естетичного виховання учнів.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Сценарій виховного заходу на тему «Красота, мода, хороший смак».

Підготовку до проведення заходу здійснює велика група учнів під керівництвом вчителя. Кожний з учнів має своє завдання-роль по підготовці заходу: художники, модельєри, моделі, сценаристи, актори, реквізитори, ведучі.

Захід проводиться в класі, або у актовому залі з низькою сценою (кращий варіант) або у великій залі. На сцені (або у місці, що її імітує) в вільному порядку розставлені двосторонні банери (рекламні щити), на яких зображено моделі у нарядах та з аксесуарами відомих дизайнерів. У разі неможливості розставити банери, можна повісити плакати на сцені. На стінах залу у полі зору глядачів висять плакати з зображенням посуду та інших предметів, виготовлених відомими світовими фірмами та дизайнерами, а також відомі твори живопису. Бажано ненав’язливо зі смаком розставити вази з квітами і без, дзеркала, драпіровки з тканин тощо. Одночасно на столах навкруги глядачів лежать предмети побуту, посуд та інший «страшний ширпотреб», який можна було знайти у магазинах або принесений з дому. У першому ряді, спиною до глядачів тихо сидять «моделі»-учні, одягнені у сучасний одяг, але у дусі поганого смаку, тобто різностильові, різнокольорові немодні одяг, взуття та аксесуари. Вони займають ці місця раніше, ніж пускають публіку, тому публіка до певного часу не звертає увагу на цих учнів.

Після розміщення у залі глядачів на сцену виходять три учня (стать не має значення), одягнені у охайні шкільні форми з ретельно підібраними сорочками, краватками, взуттям, шкарпетками (колготками), зачісками тощо. Це – ведучі. Звучить тиха спокійна музика. Ведучі ведуть програму у манері розмови між собою, але їх обличчя повернуті до залу.

І ведучий: Старий мудрець, помираючи, сказав трьом своїм дочкам: «Я бідний і не можу нічого залишити вам у спадщину, крім доброї поради: будьте розумними, якщо зможете, будьте добрими, якщо захочете, але красивими будьте завжди».

ІІ ведучий: Красота є однією з найважливіших категорій естетики, яка відображає такі естетичні властивості речей та явищ як гармонійність, досконалість, упорядженість, відповідність форми змісту.

ІІІ ведучий: Термін «красота» може бути застосований до оцінки зовнішнього та внутрішнього вигляду людини, її вчинків, змісту та форми творів мистецтва, явищ природи, предметів побуту, дизайну будь-якої речі тощо.

І ведучий: Простіше кажучи, красота – це сукупність якостей будь-чого, що дають насолоду очам, слуху, смаку та викликають у людини позитивні почуття. Красота це універсальна мова, на якій говорить весь світ і розуміє один одного.

ІІ ведучий: Уявлення про красоту є історично мінливі. Крім того, в один і той же час можуть бути різні ідеали красоти, наприклад: у різних верств населення, у різних вікових груп тощо у залежності від їх світосприйняття.

Після цих слів по сцені проходять декілька учнів у костюмах минулих епох, які можна позичити або у театрі або у драматичному гуртку.

ІІІ ведучий: Кажуть краса в очах того, хто дивиться. А ще: люди на людину дивляться так, як вона сама дивиться на себе.

І ведучий: Від чого залежить вигляд людини? Від її обличчя, постави, одягу, поводження і ще деяких ознак і рис, які впливають на перше враження.

ІІ ведучий: Турбота про красу й привабливість має 1000-літню традицію. Прагнення людини виглядати якомога краще – логічне продовження подобатись, виділятись з натовпу.

ІІІ ведучий: Чи звертали ви увагу на те, що перш, ніж вступити в якість стосунки з невідомою вам особою, і вимовити до неї одне слово, у вас вже починає складатись про неї певна думка (як і в неї про вас).

І ведучий: Уявіть собі, що на вулиці вас переймає чоловік з довгим нечесаним волоссям, з розкуйовдженою бородою, у брудному одязі і з грубими жестами. Не встиг він ще рота розкрити, як у вас про нього вже склалося неприємне враження.

При цих словах перед глядачами мовчки проходить учень, що має вигляд, відповідний до описаного І-ведучим.

ІІ ведучий: Зауважте, що перше враження часто буває вирішальним, змінити його потім дуже нелегко, в той час як відповідно приведена в порядок зовнішність завжди і на всіх діє добре.

ІІІ ведучий: Саме бажання бути оригінальним породило таке явище як мода.

І ведучий: Мода – це поняття як естетичне, так і комерційне. Мода естетична – це тимчасове планування естетичного смаку у відношенні до естетичних об’єктів, а також до естетичних аспектів різних явищ, речей, діяльності тощо. Мода проявляється у створенні та оцінці творів мистецтва, предметів побуту, аксесуарів, нарядів.

ІІ ведучий: Але що личить одному – не обов’язково пасує іншому. Кожен має знати, що йому найбільш підходить (барви, фасон, тканини). Це свого роду наука, яка прибудь-якій моді скеровує свої зусилля на те, щоб підкреслити всі позитивні риси людини й приховати незугарності. Де можна почерпнути цю науку? Звичайно, в модних журналах, у кравчинь, у подруг, які мають добрий смак. Треба приглядатися, що носять люди вашого типу, і що їм до лиця.

ІІІ ведучий: Одягатися модно і красиво – не значить мати переповнений гардероб. Треба зі смаком підібрати основні елементи одягу, які своїм стилем і поєднанням барв дали б можливість робити безліч комбінацій.

І ведучий: Придбаваючи речі для свого гардеробу, зупиняйте свій вибір на простих моделях, які легко комплектуються з іншими речами. Моделі, які перевантажені декоративними елементами, різноманітними деталями випускаються виробниками масового недорогого одягу у надії привабити покупця до своїх виробів. Дизайнери ж високого рівня добре знають, що для того, щоб визначити стиль моделі, зробити її цікавою, досить однієї, максимум двох «стилестворюючих» деталей. Значно важливішим, ніж декорування є чистота лінії, точність пропорцій, хороший силует та якість технологічної обробки.

ІІ ведучий: Кожна епоха містить свої життєві умови, і вигляд, який сприймається нами як ідеальний, повинен максимально відповідати цим умовам. Мода завжди відображає ідеал епохи. Це стосується як зовнішнього вигляду, так і мистецтва, манери поведінки, технологічних досягнень («мобілки». комп’ютери) тощо.

При цих словах на сцену виходить сучасно вдягнений учень, що розмовляє по мобільному телефону щось своє, не звертаючи уваги на присутніх. Розмовляє якусь хвилину, при цьому всі мовчки спостерігають його. Тут він наче отямлюється, дивиться здивовано на присутніх «куди це я попав?» і йде зі сцени.

ІІІ ведучий: (з доброзичливою усмішкою показуючи на учня, що йде зі сцени): Чутливим виразником своєї епохи, носієм «іміджу часу» є модель. Що недивно, бо молоді люди хочуть заявити про себе як про нове покоління, вони швидко схвачують реалії часу і не завантажені укоріненими звичками, стереотипами і догмами.

І ведучий: Так, але мода більш зверхньо характеризує явища, ніж стиль чи манера. За будь-якої моди дотримання стилю вважається за особливий талант, яким володіють не так багато людей. Але саме вони творять моду, засновують бренди, стають учасниками відокремлених клубів, шкіл, спілок, залишаючись при цьому індивідуальностями.

ІІ ведучий: Сенсом їх життя стає – творити красу і нести її людям. Можна сказати, що вся історія людства – це історія появи та зникнення стилів у мистецтві, архітектурі, одязі, поведінці і таке інше. Історія знає чимало таких людей. Рафаель, Жорж Санд, Коко Шанель, Діор, Сартр, Марлен Дитріх, Далі – це лише одиниці з них.

ІІІ ведучий: Стиль – це людина. Він створюється характером, темпераментом, поведінкою та оточенням, а також особливим сприйняття і відображенням дійсності

І ведучий: Стиль – це характерний вигляд, різновид чого-небудь, що виявляється в особливих ознаках, властивостях художнього оформлення.

ІІ ведучий: Однак, моду можна використовувати і для розповсюдження низькопробних речей та витворів. Це робиться у чисто комерційних цілях і слугує зручним засобом збуту морально застарілих або позбавлених хорошого смаку речей.

ІІІ ведучий: То що ж таки той смак? Коли він хороший, а коли поганий? Найперші градації смаку – це: подобається – не подобається, красиво – некрасиво. Але ця імпульсивна реакція має тенденцію поступово ускладнюватись.

І ведучий: Хороший смак – то почуття міри в усьому, з чого складається життя людини. Почуття міри пов’язано зі здібностями людини найбільш адекватно сприймати конкретну ситуацію і діяти, враховуючи її сутність.

ІІ ведучий: Багато в становленні та формуванні смаку залежить від індивідуальних особливостей самої людини, її здатності відчувати справжню цінність художнього твору, художнього досвіду, особистості, її приналежності до певної соціальної групи, характеру потреб та інтересів, професійних занять. Філософ Мануїл Кант визначав смак як здібність судити про красу.

ІІІ ведучий: Але в історії мистецтв траплялись випадки, коли одні художники не сприймали творчість інших через різницю ідейно-художніх позицій. Історія знає різні підходи до формування смаків, наприклад, коли питання про цінність художнього твору вирішувався «більшістю» голосів, що характерно для суспільства, в якому панує диктатура якогось одного класу, або коли смак аристократичного класу є вирішальним у визначенні цінності мистецького твору.

І ведучий: отож, смаки бувають добрі й погані, і люди праві, коли про них спорять.

ІІ ведучий: Але при цьому, в боротьбі за хороший смак слід пам’ятати про культуру спору, і з повагою відноситись до смаку та особистості тих, хто сперечається.

ІІІ ведучий: Формування естетичного смаку здійснюється через постійне, таке, що вже стало потребою спілкування особистості з різними видами та формами мистецтва.

І ведучий: Французи кажуть, що хороший смак – найкраща прикраса жінки. Вони називають це елегантність, яка є мистецтвом і наукою одночасно.

ІІ ведучий: Тепер вже доведено, що некрасивих жінок не буває. Багато знаменитих спокусниць мали великі вади. Так, Нефертіті мала занадто довгу шию, витягнуте «коняче» обличчя, впалі груди та шкіру жовтуватого відтінку. Анна Болейн, любові якої Генріх УШ добивався понад десять років, мала пухлину на шиї, а з рота в неї виступав один клик. Фаворитка Людовика ХІУ мадемуазель де Лавальєр була кульгава. Але все це не заважало їм бути найпривабливішами жінками.

ІІІ ведучий: У світі є маса не зовсім красивих жінок, які так чудово пристосували свій одяг, пластику тіла та звучання голосу до своєї зовнішності, що навіть самий прискіпливий критик вважатиме їх елегантними.

І ведучий: Але нерідко можна зустріти і інших, на вигляд дуже красивих жінок, вдягнених у дорогий одяг. Та відсутність смаку щодо підбору окремих елементів гардеробу, аксесуарів і манери рухів, поведінки – зводять нанівець усі її витрати.

Після цих слів з першого ряду встають учні, що сиділи там «приховані» від публіки і мовчки починають демонструвати позбавлені смаку одяг та поведінку.

ІІ ведучий (під час цієї демонстрації, але через якусь хвилину після її початку, якщо публіка мовчить, а якщо публіка сміється, то після затихання сміху): Навіть у Голівуді щороку проводять рейтинг на визначення актриси, яка хоч би раз протягом року з’являлась на публіці у вбранні, що порушував уявлення про хороший смак. Серед переможець у такому рейтингу побували Мадонна, Барбара Стрейзанд, Шер, Елізабет Тейлор, Джулія Робертс, Кім Бейсінджер і , навіть королева Англії Єлизавета ІІ.

ІІІ ведучий: Мораль: хороший смак – це набагато цінніше, ніж просто красота. Елегантною можна бути з будь-якою зовнішністю, але цьому треба навчитися.

І ведучий: Навіть спеціальні костюми можна виготовити красиво та зі смаком. Наприклад, костюм для контрольної роботи.

На сцену виходить заклопотаний учень у костюмі, до якого пришито багато кишень. Він зупиняється і починає з усіх кишень витягувати шпаргалки, перекладати їх у інші кишені, поступово виходить.

ІІ ведучий: А ще зі смаком можна зробити костюм з підручних матеріалів.

На сцену виходить зухвалий учень у костюмі з використанням, наприклад, пляшок з кока-коли.

ІІІ ведучий (звертаючись до публіки): Шановні, вважаємо, що наш спектакль допоможе вам визначитись у виборі вашого вигляду та смаків.

Ведучі кланяються на публіку і ідуть зі сцени.

Кінець.

Розгорнутий план бесіди на тему: «Як дивитись картину»

І. Історична довідка про художника:

· коротка біографія художника;

· коротка характеристика часу та оточення художника;

· характеристика особистості художника.

ІІ. Естетичний ідеал художника:

· естетична парадигма суспільства, в якому творив художник;

· особливості сприйняття художником дійсності;

· естетичні прагнення художника.

ІІІ. Художній напрям, у якому написана картина:

· поняття напрямку та його види;

· характерні риси найбільш популярних напрямків: ренесанс, бароко, реалізм, класицизм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм, абстракціонізм, сюрреалізм, поп-арт тощо;

· визначення напрямку, в якому написана картина, що розглядається.

ІУ. Жанр картини:

· поняття жанру та його види;

· характерні риси окремих жанрів: пейзаж, портрет, баталія, марина, натюрморт, пастораль, тощо;

· визначення жанру, в якому написана конкретна картина.

У. Стиль написання картини:

· поняття стилю;

· коротка характеристика окремих стилів: національних, історичних, творчих періодів, шкіл, течій, індивідуальних тощо;

· визначення стилю написання конкретної картини.

УІ. Сюжет картини:

· поняття сюжету;

· розкриття сюжету конкретної картини;

· головна ідея картини.

УІІ. План картини:

· центральний (головний) план картини;

· периферійні плани.

УІІІ. Дійові особи картини:

· головні дійові особи картини;

· побічні дійові особи.

ІХ. Колористика картини:

· кольорова гама картини;

· основні кольори картини;

· додаткові кольори.

Х. Техніка виконання картини:

· поняття техніки живопису;

· коротка характеристика окремих технік живопису: акварель,

· олія, темпера, сангіна, вугілля, олівець тощо;

· визначення техніки виконання конкретної картини.

ХІ. Матеріал, на якому написана картина;

· коротка характеристика матеріалів, на яких пишуться картини;

· визначення матеріалу, на якому написана конкретна картина.

ХІІ. Художнє значення (цінність) картини:

· історичне значення картини;

· естетична цінність картини;

· виховне та інше значення картини.

Лаврентьєва Олена Олександрівна

Друзь Зінаїда Василівна

Зеленкова Наталія Іванівна

Щербіна Світлана Миколаївна

Долгая Наталія Володимирівна

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ДОДАТКИ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.