Щодо функцій, то пріоритет належить особистому фактору.

Функціонуванню і взаємодії факторів виробництва передує їхнєпоєднання. Процес виробництва передбачає об’єднання людей певним чином між собою та з відповідними речовими факторами виробництва. Характер і спосіб поєднання факторів виробництва – це одно порядкові, але нетотожні категорії. У характері поєднання факторів виробництва відображає сукупність важливих соціально – економічних рис тієї чи іншої економічної системи, її виробничих відносин, а у способі поєднання їх – конкретно – історична комбінація засобів виробництва та робочої сили, порядок їх застосування, тобто особливості продуктивних сил.

У характері відбивається соціальне – економічне, а у способі – організаційно – трудове поєднання факторів виробництва. Першому відповідають економічні відносини (виробництво, розподіл, обмін, споживання), в основі яких знаходяться відносини власності або майнові; другому – організаційно – трудові відносини (спеціалізації, кооперації, наукової організації праці, дисципліни, ресурсного забезпечення, реалізації результатів праці, управління стандартами, якістю тощо), які походять з відносин організації безпосереднього використання факторів виробництва як елементів продуктивних сил.

Поєднання факторів виробництва – це не застигла система, а динамічне явище. Серед проблем, які виникають у процесі факторів виробництва, виділяють такі:

Ø забезпечення збалансованого розвитку засобів виробництва і трудових ресурсів, їхньої взаємної якісної та кількісної відповідності;

Ø формування і підтримка мотивації до впровадження більш прогресивних засобів виробництва;

Ø забезпечення заміни ручної, малокваліфікованої праці на технічно і технологічно оснащену, що дає змогу значно зменшити витрати всіх ресурсів на одиницю створеного продукту;

Ø досягнення доцільних пропорцій при формуванні техніко – технологічної бази виробництва і підготовці сучасного працівника;

Ø пошук і впровадження нових, прогресивних форм включення працівників у виробничий процес;

Ø створення і утримання на належному рівні механізму економічного управління процесом поєднання і використання факторів виробництва, за якого б досягався найбільший результат при найменших витратах.

Найперспективнішим шляхом удосконалення факторів виробництва є впровадження досягнень науково – технічного прогресу. Проте й традиційну техніку та технологію можна застосувати по-різному. Зростання рівня використання можливостей наявної техніки та технології – не менш важливий напрям інтенсифікації виробництва. При цьому інтенсифікація виробництва зумовлена темпами створення нової техніки та технології, їхнього масового застосування.

Сам по собі технічний прогрес автоматично не приводить до зростання інтенсифікації виробництва. Недостатнє або некомплексне використання нової техніки та технології не лише не підвищує рівень інтенсифікації та ефективності виробництва, а навпаки, знижує його.

Отже, між технічним прогресом та інтенсифікацією виробництва об’єктивно існує така важлива ланка, як використання факторів виробництва, що дає змогу перетворити можливості першого у динаміку другого. Найкращим є варіант, коли в процесі виробництва використовуються фактори, які відповідають сучасним техніко – технологічним і кваліфікаційно – професійним вимогам і до того ж повноцінно використовується.

Якщо в суспільстві укорінюються утриманства, соціальної байдужості, зрівнялівки в оплаті праці, порушення соціальної справедливості в розподілі вироблю вальних благ, це означає, що в характері поєднання факторів виробництва закладене відчуження робітника від засобів виробництва, яке не дає достатньої мотивації до їхнього інтенсивного використання.

Окрема людина, підприємство, суспільство за умов відносної обмеженості ресурсів повинні постійно робити вибір із наявних можливостей, шукати альтернативні варіанти їх використання.

Застосування ресурсів в одних цілях ( напр.., на будівництво житла) виключає можливість їх використання в інших ( напр.., на розвиток с/г).

Напр., на ділянці землі можна вирощувати різні с/г культури, урожай яких з 1 га неоднаковий. Різна й ціна цих продуктів на ринку. Якщо, напр.., посіяно горох замість пшениці, то до затрат на його вирощування слід дождати величину недоотриманого прибутку при вирощуванні пшениці.

Альтернативні витрати– витрати на виробництво певного товару або послуги, обсяг яких визначається втраченими можливостями використання тих самих ресурсів на інші цілі.

На підставі висновку про мінімізацію витрат вирішується перше з трьох конкретних ключових питань, які стоять перед економікою : що виготовляти.

Ва інших питання – як виробляти( з використанням яких техніки і технології) і для кого виробляти ( для якої групи споживачів, що буде спроможною її купити).

Оскільки процес суспільного виробництва відображає два різних типи відносин ( взаємодію людини з природою і взаємини між людьми), то критеріїв мінімізації альтернативних витрат або максимізації прибутку недостатньо для найбільш раціонального використання обмежених ресурсів.

Найефективніше комбінування ресурсів можливе за умови їх повної зайнятості та повних обсягів виробництва.

Похідним від поняття «економічна ефективність» є поняття « зрівняльна перевага», т.б. здатність товаровиробника виготовляти товари з меншими альтернативними витратами. Підприємець повинен віднайти такий вид діяльності у певній галузі, де він мав би зрівняльну перевагу.

Напр., Якщо ресурси використовуються для будівництва лікарень, шкіл, то їх вартісна оцінка складається із витрат на матеріали, робочу силу, оренду або купівлю землі. Альтернативними витратами щодо них є витрати на будівництво готелів, офісів, які м.б. збудовані за рахунок тих самих ресурсів. Уряд може спрямувати всі ресурси на будівництво лікарень або частку цих коштів – на будівництво готелів. Це означає, що обсяг будівництва названих різних об’єктів є не лише альтернативними, а й взаємо доповнюваними.

Щоб чіткіші уявити значення альтернативних можливостей об’єктів, побудуємо графік меж виробничих можливостей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Споживання являє собою використання створених благ. Воно буває 2х видів: виробниче й особисте.	\|	Лекція. Тема 3. Економічні потреби суспільства і роль виробництва в їх задоволенні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.