Педагогіка як наука про виховання

ПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА. МЕТОДИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

ЛЕКЦІЯ 1

План лекції.

1. Педагогіка як наука про виховання.

2. Предмет педагогіки, її основні категорії.

3. Функції та завдання педагогіки.

4. Система педагогічних наук.

5. Зв’язок педагогіки з іншими науками.

6. Етапи і методи науково-педагогічного дослідження

Кожна наука як одна із форм людської свідомості має свою історію і визначений аспект природних і суспільних явищ, які вона вивчає. (Наука – галузь людської діяльності, результатом якої є нові знання) Педагогічна галузь знань є чи не найдавнішою і по суті невід’ємною від розвитку суспільства. Щоб це положення стало більш зрозумілим, слід звернути увагу на одну істотну деталь. Педагогічні знання відносяться до тієї специфічної сфери людської діяльності, яка пов’язана з підготовкою підростаючих поколінь до життя, або вихованням.

Термін «педагогіка» виник у стародавній Греції. Назва походить від давньогрецьких слів «paidos» - дитя і «ago» – вести. У дослівному перекладі означає «провідник дітей». Педагогом у Давній Греції називали раба, який супроводжував дитину свого господаря до школи. Поступово слово «педагогіка» стало вживатися для позначення мистецтва «вести дитину по життю», тобто виховувати її, спрямовувати духовний та тілесний розвиток. З часом накопичення знань привело до виникнення особливої науки про виховання дітей – педагогіки. З середини ХХ століття людство зрозуміло, що кваліфікованого виховання потребують не лише діти, а й дорослі. Педагогіка розширила свої межі й охопила виховання людини в цілому.

Найкоротше, загальне і разом з тим відносно точне визначення сучасної педагогіки - це наука про виховання людини.

Поняття «виховання» тут вживається у найширшому значенні, включаючи навчання, освіту, розвиток. Головне призначення виховання в широкому розумінні цього слова – забезпечення спадкоємного зв’язку між поколіннями у виробництві та інших сферах суспільного життя, формування у молодих поколінь нових якостей, яких вимагає хід розвитку суспільства. Наука педагогіка виникла із практичної потреби суспільства у вивченні, узагальненні і передачі раніше накопичених історичних цінностей підростаючим поколінням.

Педагогіці довелося тривалий час бути частиною філософії. Поступове накопичення знань про процес виховання привело до виділення із філософії самостійної науки – педагогіки. Вона вперше була виділена із системи філософських знань на початку ХVІІ століття і зобов’язана своєму оформленню чеському педагогу Яну Амосу Коменському. Значний внесок у розробку наукових основ педагогіки внесли Ж.Ж.Руссо, І. Песталоцці, А.Дістерверг, К.Д.Ушинський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський та інші.

Таким чином, педагогіка пройшла довгий шлях розвитку. Можна виділити такі етапи:

1. Донауковий. Педагогічні знання цього етапу систематизовані на основі набутого емпіричного досвіду виховання і освіти у формі народної мудрості. Система цих знань відноситься до народної педагогіки у вигляді висновків, порад, рекомендацій, викладених у народні й творчості (прислів’я, приказки, казки тощо).

2. Зародження педагогічних ідей в рамках філософської науки.

3. Формування педагогічних поглядів і теорій в рамках філософсько-педагогічних творів.

4. Розвиток педагогічної науки, як системи. Перехід від гіпотетичних і утопічних теорій до концепцій, заснованих на педагогічній практиці та експерименті.

Педагогіка швидко прогресує, виправдовуючи своє визначення як діалектичної, мінливої науки. В останні десятиліття досягнуті суттєві успіхи в ряді її галузей, насамперед у розробці нових технологій навчання. Сучасні комп’ютери, обладнані якісними навчальними програмами, полегшують управління навчальним процесом, дозволяють досягати високих результатів із меншими витратами енергії і часу як педагогів, так і учнів. Намітився прогрес і в створенні більш досконалих методик виховання, технологій самоосвіту і самовиховання. У шкільній практиці використовуються нові наукові розробки. Науково-виробничі комплекси, авторські школи, експериментальні майданчики - усе це помітні віхи на шляху позитивних змін.

Джерелами розвитку педагогіки є:

- Народна педагогіка, як багатовіковий практичний досвід виховання підростаючих поколінь закріплений у способі життя, традиціях, звичаях людей. Хранителем народної мудрості є усна народна творчість (казки, прислів’я, приказки, легенди, пісні, звичаї, обряди, традиції, ігри, загадки, міфи тощо).

- Педагогічні теорії і вчення видатних педагогів минулого(Я.А. Коменського, Дж. Локка, Ж.Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, А. Дістервега, Л. Толстого, К.Д. Ушинського, А.С. Макаренка, В.О.Сухомлинського та ін.).

- сучасна світова і вітчизняна практика виховання;

- дані спеціально організованих педагогічних досліджень та суміжних з педагогікою наук.

- досвід педагогів-новаторів, що пропонують оригінальні ідеї і системи виховання в сучасних швидкоплинних умовах;

- державні документи з питань освіти і виховання;

Джерелами практичної педагогіки є художні твори про дитинство, школу, вчителів, що належать перу класиків літератури, але ці твори без наукової систематики висвітлюють внутрішній світ дитини або підлітка.

Частково до джерел педагогіки можна віднести статті в пресі, де здебільшого розглядаються важливі проблеми школи, педагогічної теорії і практики.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура світового фінансового ринку	\|	Предмет педагогіки, її основні категорії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.