ПСИХОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА У ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

У плануванні та здійсненні цього напряму роботи практичний психолог дошкільного навчального закладу керується Положенням про психологічну службу системи освіти України, Положенням про експертизу психологічного та соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах. Психологічна діагностика дитини здійснюється за згодою батьків чи осіб, що їх замінюють, за такими напрямами:

- вивчення адаптації під час адаптації до дошкільного закладу;

- вивчення рівня розвитку пізнавальної сфери;

- вивчення особистості та емоційно-вольової сфери;

- вивчення комунікативної сфери;

- вивчення стилів сімейного виховання;

- вивчення інтересів, нахилів, здібностей;

- вивчення емоційних станів.

Обираючи методику дослідження, практичний психолог дошкільного навчального закладу обов’язково повинен звертати увагу на її відповідність віку дитини та меті діагностичного обстеження. Важливою умовою проведення діагностичного обстеження є емоційний стан дитини під час діагностики та створення доброзичливої атмосфери, налагодження контакту психолога з дитиною.

За результатами психодіагностичних досліджень практичний психолог зобов’язаний вести відповідну документацію і статистичну звітність: протоколи діагностичних досліджень, аналітичні довідки, індивідуальні картки психологічного супроводу дитини.

Під час проведення діагностики необхідно запам’ятати декілька основних правил, слідування яким зробить роботу психолога успішнішою.

1) Необхідно використовувати лише апробовані методики, в яких психолог обізнаний. У разі використання нових, неперевірених або недостатньо знайомих методик, ротрібно попереджати про це замовника (вихователя чи батьків).

2) Кожна методика спрямована на вимірювання дуже вузької, спеціальної якості — певного виду уваги, пам’яті, мислення дитини. Немає методик, які б вимірювали всі якості відразу. Немає методик, на підставі яких можна було б зрозуміти все про особистість дитини і надати загальну характеристику її особистісним якостям, здібностям, особливостям спілкування чи стилю діяльності, пізнавальним процесам. Тому для складання психологічної характеристики дитини необхідно використовувати не менше ніж 5 різних тестів та методик.

3) Слід обов’язково звертати увагу на інструкцію, яка додається до кожної методики. Неправильно сформульована інструкція може цілком змінити зміст завдання і, отже, отриманий результат.

4) Не можна забувати про те, що кожна методика розрахована на дитину відповідного віку. Тому необхідно уважно стежити за тим, щоб вік досліджуваної дитини відповідав віку, для якого складено методику, яка застосовується. Існують методи, які можна використовувати для дітей різних вікових груп. У таких випадках слід звертати увагу на інструкцію і спосіб подання матеріалу.

5) Отримані результати також не можуть бути однаковими для дітей різного віку. Тому варто бути уважним під час інтерпретації результатів, обов’язково звіряти їх із результатами, типовими для дітей такого віку. Необхідно пам’ятати і про те, що за результатами дослідження тільки за однією методикою, якщо результати дитини нижчі за норму або вищі, не можна робити висновок про її відставання або відсталість, так само як і про обдарованість. Такий висновок можна зробити якщо результати всіх інтелектуальних тестів (або більшості з них) нижчі або вищі за норму.

6) Багато методик вимагають спеціального «стимульного матеріалу», тобто карток, текстів, малюнків, що пропонуються дитині. Не можна забувати про те, що всі інструкції про порядок пред’явлення і спосіб подання такого матеріалу обов’язкові для виконання: якщо не дотримуватись їх або замінювати матеріал, можна одержати зовсім інший результат.

7) Існують так звані суб’єктивні й об’єктивні методики, способи аналізування отриманих результатів. Одні з них мають ключі і розрахвані за балами варіанти відповідей, інші — вимагають не кількісної, а якісної інтерпретації. Хоча працювати з такими методиками важче, вони часто дають найважливіші дані про психічний стан дитини. Проте під час роботи з ними треба бути особливо уважним і звіряти отримані результати з показниками, отриманими за іншими тестами.

8) Якщо під час діагностики з’ясовуються проблеми, що відносяться до компетенції лікаря, дефектолога або логопеда, психолог допомагає батькам встановити контакт з відповідним спеціалістом.

9) Ніколи не варто тиснути на дитину, тобто працювати з нею без її на те бажання! Ігнорування дитиною ситуації обстеження може порушити весь процес діагностики, що призведе до хибних результатів. Не потрібно підкреслювати, що дитину перевіряють, ніби екзаменують її. Це може викликати напруження, скутість і зашкодити об’єктивності отриманих результатів. Можна включити обстеження в процес будь-якої спільної діяльності, навіть ігрової, але тільки у випадку, якщо дитина може й у процесі цієї гри зосередитися, сприйняти завдання, а не припинити його виконання на півдорозі, якщо воно здаватиметься їй нудним або важким. Словом, необхідно зацікавити дитину цією діяльністю і домогтися уважного ставлення до неї.

10) Варто також звести до мінімуму ризик негативного впливу обстеження на дитину. Для того щоб сам факт обстеження не сприймався дитиною або групою дітей як ознака неблагополуччя, доцільно продумати, як запрошувати дітей, надати формі запрошення характер випадковості, гри («хто бажає?», «у кого сьогодні зелененька сорочка?»), планомірності («хто тут у мене за списком наступний?»). Для того щоб дитина не бентежилась, не відчувала безпорадності як під час обстеження, так і після його завершення, потрібно подбати, щоб у неї виникло приємне почуття від успішно виконаного завдання й того, що вона навчилась нового (викладати за порядком, знаходити круглі або зелені предмети, розв’язувати задачі тощо), навіть якщо все доводиться виконувати психологу.

11) Поглиблене психологічне обстеження дитини проводиться за зверненням або за згодою батьків. Результати його є конфіденційними.

12) Замовниками психологічного обстеження дитини найчастіше виступають батьки. Проте, ознайомлюючи батьків з результатами діагн-стичного обстеження, психолог повинен довести до них інформацію таким чином, щоб не завдати шкоди ані батькам, ані дитині.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В ДНЗ	\|	КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНА РОБОТА ПСИХОЛОГА ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.