Правовий режим майна підприємницьких товариств

із тим, запровадження терміна «власник підприємства» спричинить плутанину в об'єктному та суб'єктному складі правовідносин власності.

Говорять також про те, що акціонери є власниками капіталу, бо саме з їх капіталу було утворено AT і вони продовжують виступати як такі з економічного погляду, завдяки чому створюють «організацію власників капіталу». Іноді висловлюються по-іншому: «акціонер має права власності на частину статутного капіталу». Існує і такий вираз: «акціонери є власниками вартості акціонерного капіталу» в його речово-грошовому вираженні, а сам цей капітал належить AT як юридичній особі. Або такий: «юридичним власником є тільки та особа, яка є власником споживчої вартості капіталу, тобто AT».

Подібні висловлювання складно сприймаються, оскільки суперечним є поняття «власник вартості», адже воно викликає правомірне запитання: вартості чого — речей, прав? Вартість, як відомо, є економічною категорією і притаманна лише якомусь об'єкту. Якщо говорити, що цей об'єкт — майно AT, то подібне твердження суперечить висновку про власність AT на своє майно, який є безперечним. Якщо ж під цим розуміти сумарну вартість усіх акцій, то це нічого не дасть для відповіді на поставлене запитання, тому що подібна сукупність має значення тільки щодо створення статутного капіталу.

Для розмежування правових категорій «акціонер як власник» і «AT як власник» передусім слід зважати на те, що акціонер і майно, яке належить AT, не пов'язані між собою. Акціонер не є власником майна, бо майно належить на праві власності AT. Акціонер є власником акції.

Важливо розуміти й вплив порядку формування корпоративної власності на ті відносини, що складаються після створення корпорації. При цьому формування власності в AT істотно відрізняється від формування власності в інших господарських товариствах. Це знаходить свій прояв у тому, що акціонери по суті не об'єднуються, вносячи свій капітал, який у сукупності становить корпоративну власність.

На відміну від акціонерів, учасники інших господарських товариств об'єднують свої вклади.

Високий ступінь концентрації капіталу та залучення численних осіб для його формування в AT спричинили відділення власності від контролю, що був фокусом боротьби за корпоративне

управління. Про таке не можна стверджувати стосовно інших господарських товариств, в яких, як правило, учасники здійснюють постійний контроль за діяльністю виконавчого органу (ТОВ/ТДВ) або самостійно управляють капіталом (у повних та командитних товариствах), що робить зайвим окремий контроль. В AT управляють капіталом не акціонери, а сторонні особи — менеджери, які мають досвід саме в цій сфері¹. Між тим, не виключається й те, що управлятимуть і акціонери, яких оберуть до відповідних органів AT.

Усе це свідчить про істотні відмінності корпоративної власності від того звичайного поняття, яким оперує цивілістика, — приватної власності. І ці відмінності стають зрозумілими, якщо розглянути суб'єктний склад відносин власності, об'єкти та зміст.

Процес створення великого капіталу невідривно пов'язаний із змінами правового регулювання власності на нього. Об'єднана власність, що виникає внаслідок придбання особами акцій або шляхом вкладення (об'єднання) коштів та/або майна з формуванням статутного капіталу, не є власністю цих осіб, а абстрагується створенням для них і в їх інтересах нової юридичної особи. Остання наділяється правом власності на капітал, переданий їй особами, які її створили або вступили до кола учасників у подальшому. Створюване акціонерами як первісними власниками капіталу, внесеного в оплату акцій, AT як юридична особа привласнює і капітал, і результати його використання, здійснює повноваження з володіння, користування і розпорядження цим капіталому своїх інтересах. Таким чином, правовласності акціонерів з моменту набуття ними такого статусу стосовно майна(капіталу) AT опосередковане правом власності останнього.Можна говорити про синтез індивідуальних капіталів акціонеріву капітал AT.

Отже, при переданні майна в оплату акцій або як вкладуакціонер/учасник позбавляється права власності на нього, яке,відповідно, виникає в корпорації. П. Писемський зауважував,що права акціонерів із переходом майна у власність компанії неприпиняються, але перебувають у стані спокою. Після того,як відносини, які зумовлють цей стан, припинилися,право не ви-

¹ Очевидною є наявність різних термінів: управління замість традиційних правомочностей власника з володіння, користування і розпорядження майном. Це й не дивовижно, адже не будучи власниками, менеджери здійснюють немов би ті ж три правомочності, але зовсім на інших засадах.

Розділ 8

никає знов, але пробуджується до існування¹. А замість права власності на своє майно (кошти), передане AT, акціонер набуває акції і разом із ними — корпоративні права, втілені в акції. Внаслідок цього відносини власності з приводу майна (коштів) перетворюються на відносини власності на акції як інший об'єкт права. Будучи самостійним об'єктом права, акції як цінні папери «живуть» за своїми законами, які хоча і пов'язані з функціонуванням виробництва, забезпеченого капіталом, але характеризуються певною залежністю, мають свої права вимоги, зміст правовідносин, в яких вони існують, тощо.

Усе це свідчить про опосередкований зв'язок акціонерів із своїм капіталом через структуру AT, а наявність акцій абстрагує їх від капіталу. В цьому і полягає сутність співвідношення прав акціонера як власника акцій і права власності AT. Дійсно: єдине, власниками чого є акціонери, це їхні акції. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 195 ЦК, ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» акція засвідчує участь у статутному капіталі, одночасно будучи об'єктом права власності, однак вона не є правоустанов-чим документом, що засвідчує право власності на майно. На підставі визначення цінного папера (ст. 194 ЦК) і, зокрема, акції можна стверджувати, що замість фізичних властивостей, притаманних тілесній речі, акціонер має набір прав, які прийнято йме-нувати корпоративними правами або правами з акції (п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону «Про акціонерні товариства»). Тобто річ, яка належить акціонеру (акція), не надає йому прав і обов'язків, традиційно пов'язаних із власністю. Його права немов би стосуються підприємства (майна AT), але водночас і ні, тому що мають відношення не до фізичних властивостей цього майна, а до абстрактного капіталу з його використанням не акціонером (акціонерами), а менеджерами. Акціонери не можуть виступати власниками майна AT як реального капіталу, оскільки акції безпосередньо не надають їм «можливості розпоряджатися цим капіталом. Його не можна вилучити. Ці титули дають тільки юридичне право на отримання доданої вартості, яка повинна бути привласнена цим капіталом»².

¹ Пенцов Д. А. Сущность акции / Д. А. Пенцов // Правоведение. — 1992. —
№ 4. - С. 43.

² Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения: в 30 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. —
2-е изд. - М.: Госполитиздат, 1961. - Т. 25. - Ч. II. - С. 19.

Правовий режим майна підприємницьких товариств 233

Акціонерне товариство як власник майна с гас власником і його приросту, а акціонери одержують дивіденди як частину цього приросту. Акціонери безпосередньо не набувають ні прана на отримання частини цього майна, ні частини прибутку — дивідендів, їх права щодо зазначених об'єктів залежать від управління цими об'єктами, здійснюваного самими акціонерами.

Отже, акціонери мають відношення до власності AT через свої акції, придбання яких і надає можливість сформувати капітал (майно) AT. Водночас акції (пакет акцій) можуть бути відчужені його власником, що не вплине ні на право власності AT, ні на склад його майна. Хоча вже інша особа (покупець акцій) набуде прав, які надаються акцією (корпоративних прав), і саме вона братиме участь в управлінні корпорацією і через це — її капіталом, саме вона привласнюватиме частину прибутку від діяльності корпорації тощо.

Поява акцій як самостійних об'єктів права зі своїм правовим режимом покликана сприяти зниженню ризику від використання капіталу як у внутрішніх, так і у зовнішніх правовідносинах за участю AT. Стаючи власником переданого йому акціонерами майна, AT настільки прагне відокремитися від матеріальних прав акціонерів на це майно, що своєю конструкцією не тільки не допускає можливості матеріальної форми виділу майна, а й такого виділу у фінансовій формі. Це означає, що акціонер у жодному разі не може претендувати на виділення йому частини майна AT (у грошовому або майновому вираженні), як це має місце в інших господарських товариствах. Максимум, на що вінможе претендувати, — це викупу в нього акцій за наявності умов,передбачених ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства».На акціонерів також не впливають наслідки ЗОВНІШНІХправовідносин AT: якщо AT не зможе розрахуватися З» СВОЇМИборгами, акціонери не повинні погашати заборгованість За рахуноксвого особистого майна. Однак форма AT, ПОЗбаВЛЯЮЧИакціонерів названих ризиків, породжує інші.

Із наведеного вище випливає висновок про те,ЩО В економічному розумінні право на один і той самий капітал маютьрізні особи — AT і акціонери. Проте юридичні механізми, щозакріплюють їх економічні відносини власності, відрізняються. В. М. Корецький доволі умовно говорить про активний, організуючий капітал AT і його пасивний капітал, що твердістю і визначеністю своєї організації викликає довіру в діловому обо-

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.