Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ОБЛІК ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ

Основні терміни і поняття:

бюджетне асигнування, бюджетне зобов’язання, бюджетне призначення, розпорядники бюджетних коштів, доходи, видатки, загальний фонд, спеціальний фонд, касові видатки, фактичні видатки, відомча класифікація видатків, функціональна класифікація видатків, еконо-
мічна класифікація видатків, реєстраційні рахунки, особові рахунки, зведені особові рахунки, спеціальні реєстраційні рахунки.

2.1. Розпорядники бюджетних коштів,
їхні права та обов’язки

Доходи бюджетних установ тісно пов’язані з поняттям розпорядника коштів, за допомогою якого схема фінансових відносин бюджетної установи унаочнюється і стає зрозумілішою. Так, бюджетні установи в особі їхніх керівників, яких уповноважено на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету, називають розпорядниками бюджетних коштів (далі — розпорядники).

За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на
головних розпорядників коштів (ГРК)бюджету (розпорядни-
ки 1 ступеня) та розпорядників бюджетних коштів нижчого
рівня.

Повноваження, що надаються головному розпорядникові бюджетних коштів Бюджетним кодексом України і Законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні й часові обмеження і дозволяє надавати бюджет-
ні асигнування, називають бюджетним призначенням.

Головний розпорядник коштівдержавного бюджету (далі — головний розпорядник) — це розпорядник, якому в Державному бюджеті України визначаються бюджетні призначення з правом витрачання їх на утримання апарату управління установи, яку він очолює, і на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою, та який має право розподіляти затверджені бюджетні асигнування розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, а також затверджувати їхні кошториси та плани асиг-
нувань.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть
бути:

1) за бюджетними призначеннями, передбаченими Законом про Державний бюджет України, — органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їхню діяльність, в особі їхніх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, в особі їхніх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим, — уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їхніх керів-
ників;

3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, — керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їхніх секретарів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Розпорядники коштів державного бюджету нижчого рівня (далі — розпорядники нижчого рівня) — це розпорядники, які в своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпорядникові вищого рівня та (або) діяльність яких координується через нього.

Розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня поділяють на розпорядників коштів ІІ ступеня і ІІІ ступеня. Розпорядники коштів ІІ ступеня — це бюджетні установи в особі їхніх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу розпорядникам ІІІ ступеня.

Розпорядники коштів ІІІ ступеня — бюджетні установи в особі їхніх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, взяття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи.

Відповідно до визначених функцій щодо формування доходів і здійснення видатків найбільші права та обов’язки має Головний розпорядник коштів бюджету, який, згідно із Бюджетним кодексом:

· розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

· розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити (документ, що містить пропозиції із відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період) і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;

· отримує бюджетні призначення затвердженням їх у Законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня відомості щодо обсягів асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

· затверджує кошториси розпорядників коштів нижчого
рівня;

· здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками коштів нижчого рівня, і витрачанням ними бюджетних коштів;

· отримує звіти про використання коштів від розпорядників коштів і аналізує ефективність їх використання.

Розпорядники коштів нижчого рівня, відповідно до визначених функцій, наділені такими правами й обов’язками щодо формування доходів і здійснення видатків:

· готують запити щодо обсягів видатків до проекту Державного бюджету України та подають їх відповідному головному розпорядникові;

· отримують від головного розпорядника відомості щодо обсягів асигнувань, у встановленому порядку складають кошторис доходів і видатків установи, подають його на затвердження вищому за рівнем розпорядникові і повідомляють про це місцевий орган Державного казначейства;

· проводять видатки шляхом оплати рахунків та отримання готівкових коштів через органи Державного казначейства;

· подають звіт про використання коштів вищому за рівнем розпорядникові та органу Державного казначейства;

· вирішують із вищим за рівнем розпорядником усі питання, пов’язані з виділенням асигнувань.

Отже, бюджетні установи є складовою бюджетної системи країни, беруть участь у виконанні як дохідної, так і видаткової частини бюджету. Основними завданнями бухгалтерського обліку доходів і видатків бюджетних установ як розпорядників коштів є:

· контроль за повним і своєчасним надходженням бюджетних коштів (загального і спеціального фондів);

· забезпечення контролю за витрачанням бюджетних коштів згідно із затвердженим кошторисом доходів і видатків;

· забезпечення всіх рівнів управління інформацією про рух і використання бюджетних коштів.

2.2. Склад і класифікація доходів

Як уже зазначалося, бюджетні установи є складовою бюджетної системи. Згідно з Бюджетним кодексом України доходи бюджету й бюджетних установ поділяють на доходи загального фонду та доходи спеціального фонду. Розподіл бюджету на загальний і спеціальний фонди визначає закон про Державний бюджет України. Загальний фонд бюджетуохоплює всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду. Доходи загального фонду поділяють на доходи, отримані із загального фонду державного бюджету, й отримані з місцевого бюджету. На рівні бюджетних установ до доходів загального фонду належать кошти, що надходять із загального фонду бюджету для виконання бюджетними установами своїх основних функцій.

До доходів спеціального фонду бюджетуналежать власні надходження бюджетних установ, які виконують доповнювальну функцію бюджетних асигнувань і забезпечують виконання основних завдань бюджетних установ щодо непокриття доходами загального фонду. Спеціальний фонд бюджетної установи — це кошти, що надходять з конкретною метою і використовуються на відповідні видатки за рахунок цих надходжень. Доходи спеціального фонду бюджетної установи складаються із власних надходжень бюджетних установ і доходів за іншими надходженнями спеціального фонду. З метою вдосконалення системи власних надходжень бюджетних установ Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 р. № 659 затверджено «Перелік власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання».

Власні надходження бюджетних установ — це кошти, одержані бюджетними установами від надання послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи здійснення іншої діяльності, з виконання окремих доручень, а також як гранти і дарунки (благодійні внески).

Власні надходження бюджетних установ поділяють на дві групи, кожна з яких формується за підгрупами.

1. Плата за послуги, що надаються бюджетними установами. Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Вони мають постійний характер і обов’язково плануються в надходженнях бюджету. Група містить такі підгрупи.

1.1. Плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із функціональними повноваженнями.

Сюди належать кошти бюджетних установ, що надійшли як плата за послуги, надання яких пов’язане з виконанням основних функцій і завдань бюджетної установи, наприклад плата за навчання у вищих навчальних закладах; плата за надання інформаційних, рекламних та поліграфічних послуг; вхідна плата до музеїв, виставок, картинних галерей, планетаріїв, заповідників; кошти, отримані установами ветеринарної медицини від проведення терапевтичних, хірургічних, акушерсько-гінекологічних, протиепізоотичних, санітарно-гігієнічних заходів; плата за медичне обслуговування осіб у спеціалізованих прийомних відділеннях закладів охорони здоров’я тощо.

1.2. Кошти, що отримуються бюджетними установами від господарської чи виробничої діяльності.

Сюди належать, наприклад, надходження від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств і господарств, що відповідають профілю роботи установи й передбачені положенням про цю установу; кошти, отримані згідно із договорами на виконання науково-дослідних, до-
слідно-конструкторських та спеціальних робіт; кошти, що надійшли до установи від підприємств, організацій та фізичних осіб за виконану їхнім контингентом роботу (хворими, студентами тощо) та від працевикористання спецконтингенту, а також за роботу в майстернях цих установ, і які залишаються в установах згідно із законодавством; кошти установ соціального забезпечення, що надходять від діяльності допоміжних сільських господарств і лікувально-виробничих майстерень при будинках-інтернатах для літніх людей та інвалідів, квартирна плата й плата за гуртожиток
тощо.

1.3. Плата за оренду майна бюджетних установ.

Бюджетні установи отримують у повному обсязі орендну плату від експлуатації будівель і приміщень, основних засобів, що безпосередньо їм належать.

1.4. Кошти, що їх отримують бюджетні установи від реалізації майна.

Це — кошти бюджетних установ, отримані від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей (зокрема списаних), за здані у вигляді брухту й відходів чорні, кольорові метали, дорогоцінні метали (зокрема відходи від використання фотоматеріалів і кіноплівки), дорогоцінне каміння в розмірах, які, згідно із законодавством, залишаються в бюджетній установі.

Надходження перших двох підгруп формуються за видами, визначеними в переліках платних послуг, що затверджуються Кабінетом Міністрів України у відповідній галузі.

2. Інші джерела власних надходжень бюджетних установ.Цю групу утворюють надходження бюджетних установ на виконання окремих доручень, а також гранти, дарунки (благодійні внески). Вони не мають постійного характеру й плануються у випадках, що попередньо обумовлені (або за вже укладеними угодами, зокрема міжнародними планами проведення централізованих заходів тощо).

Ця група містить такі підгрупи.

2.1. Благодійні внески, гранти і дарунки.

До грантів належать фінансові ресурси, що надаються на безповоротній основі й спрямовуються на реалізацію цілей, визначених програмою надання гранту, проектом міжнародної технічної допомоги. Це дарунки, благодійні внески від спонсорів і меценатів, а також усілякі пожертви.

Порядок отримання гуманітарної допомоги та благодійних (добровільних) внесків і пожертвувань від юридичних і фізичних осіб регулює Закон України «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.1999 р. № 1192 і Порядок отримання благодійних внесків і пожертв від юридичних і фізичних осіб бюджетними установами та закладами освіти, охорони здоров’я, культури, науки, спорту і фізичного виховання для потреб їх фінансування, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4.08.2000 р. № 1122.

2.2. Кошти, що їх отримують на виконання окремих доручень від підприємств, організацій чи фізичних осіб, інших бюджетних установ. Це, наприклад, кошти для розрахунків із молодими фахівцями, на виплату стипендій студентам, матеріаль-
ної допомоги та доплат до державних стипендій за рахунок замовників, на придбання методичної літератури й навчальних посібників для студентів заочної форми навчання; кошти на придбання замовлених у централізованому порядку бланків документації з бухгалтерського обліку, звітності, статистики; добровільні компенсації хворих за надані їм медичні послуги лікувально- та санітарно-профілактичними закладами; кошти, отри-
мані закладами охорони здоров’я за медичну допомогу громадянам, надану відповідно до договору добровільного медичного страхування; отримання страхових сум у разі настання страхового випадку; інші кошти, що їх установи отримують від підприємств, установ, організацій і приватних осіб для виконання окремих доручень.

Сюди також належать інвестиції, що їх, згідно із чинним законодавством, отримують бюджетні установи, зокрема на будівництво житла.

2.3. Кошти, отримані від інших бюджетних установ. Це — кошти, які, відповідно до рішень Уряду або календарних планів проведення централізованих заходів (чи інших документів), переказуються однією бюджетною установою до іншої бюджетної установи із певною метою із загального фонду до спеціального фонду бюджету (або в межах спеціального фонду).

3. Доходи за іншими власними надходженнями бюджетних установ.Цю групу утворюють кошти, які використовуються відповідно до Закону про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет за відповідними напрямами. Вони охоплюють надходження, що надійшли за розподілами головних розпорядників коштів з урахуванням грошових коштів у дорозі, а також коштів, які надходять безпосередньо на спеціальні реєстраційні рахунки бюджетних установ за іншими надходженнями спеціального фонду бюджету.

Схему класифікації доходів бюджетної установи наведено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Класифікація доходів бюджетних установ

2.3. Склад і класифікація видатків

Для облікового процесу бюджетних установ характерним є поняття видатків, що визначаються як суми коштів, витрачених бюджетними установами в процесі господарської діяльності у межах, встановлених кошторисом. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення внутрішніх резервів. Видатки бюджетних установ, здійснюваних ними у процесі надання нематеріальних послуг, за економічним змістом відрізняються від витрат госпрозрахункових підприємств та організацій. Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не ком-
пенсують фінансових вимог. Видатки — один із найважливі-
ших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ.

Бухгалтерський облік видатків здійснюють залежно від чинної класифікації їх (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Класифікація видатків бюджетних установ

Видатки, здійснювані за рахунок загального фонду бюджету, називають видатками загального фонду, а здійснювані за рахунок спеціального фонду — видатками спеціального фонду. Видатки загального і спеціального фонду планують у кошторисі, але бухгалтерський облік цих видатків ведуть на окремих рахунках. Видатки на утримання бюджетних установ є одним із основних напрямів видатків бюджету.

Касові та фактичні видатки на практиці найчастіше не збігаються в часі, оскільки в основу їх покладено різні принципи запису бухгалтерських операцій. Видатки на утримання установ не завжди збігаються з видатками бюджету. Наприклад, якщо розмір грошових коштів, переказаних постачальникам матеріалів, характеризує суму видатків бюджету, то для установи — це зміна складу активів (грошові кошти на рахунках — матеріали на складі) без реальних видатків коштів. З огляду на подвійний характер видатків бюджетних установ їх поділяють на касові та фактичні.

Касовими видатками вважаються всі виплати, здійснені з реєстраційних рахунків як готівкою, так і шляхом безготівкових переказів. Повернення грошових коштів на рахунки сприяє відновленню, тобто зменшенню касових видатків. Основним завданням обліку касових видатків є забезпечення контролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів відповідно до кошторисних асигнувань. Фактичні видатки — це реальні, кінцеві видатки установи, оформлені відповідними документами, разом із видатками за неоплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою і стипен-
діями.

Ці видатки відображають фактичне виконання норм, затверджених кошторисом, вони є показником кінцевого виконання кошторису установи, тому в разі виконання планового обсягу робіт вони мають відповідати сумам асигнувань за кошторисом.

Приклади касових і фактичних видатків: переказані кошти з рахунка лікарні постачальникові за продукти харчування — касові видатки, а вартість продуктів харчування, витрачених на харчування хворих, — фактичні видатки; отримання готівки з рахунків у банку чи казначействі до каси для виплати заробітної плати — касові видатки, а сума нарахованої заробітної плати — фактичні видатки.

Фактичні видатки, як правило, не завжди збігаються з касовими в часі, у сумі, оскільки в основу їх покладено різні принципи запису бухгалтерських операцій:

· касовий метод — коли запис доходів і видатків здійснюється в момент отримання коштів незалежно від періоду, до якого вони належать;

· метод нарахувань — запис бюджетних операцій відбувається в момент їх здійснення. Наприклад, якщо частина грошових коштів на рахунках установи в казначействі спрямована на поповнення запасів матеріалів, перебуває у розрахунках (дебіторська заборгованість), залишається невитраченою у вигляді підзвітних сум і готівки в касі або використовується на погашення кредиторської заборгованості, що виникла раніше, то фактичні видатки менші за касові. Якщо установа має у своєму розпорядженні запаси матеріалів, то фактичні видатки на здійснення планового обсягу робіт можуть перевищувати касові, бо витрата матеріалів не спричинюється до зменшення грошових коштів на рахунках.

Якщо кошти, отримані з банку чи казначейства, витрачено за прямим призначенням відповідно до кошторису, наприклад видатки за електроенергію, газ, воду, телефон, поточний ремонт та інші послуги, то фактичні видатки збігаються з касовими. Такі видатки називають прямими.

Взаємозв’язок касових і фактичних видатків ілюструє рис. 2.3.

Рис. 2.3. Взаємозв’язок касових
і фактичних видатків

Касові й фактичні видатки є окремими етапами руху бюджетних коштів та об’єктами бухгалтерського обліку. У бюджетних установах касові й фактичні видатки планують і обліковують за єдиною номенклатурою видатків. Бюджетну класифі-
кацію видатків покладено в основу планування видатків, їх синтетичного й аналітичного обліку. Вона являє собою єдине систематизоване групування видатків бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційної побу-
дови та іншими ознаками і застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу за організаційними, функціональними й економічними категоріями видатків, забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних показників. Ця класифікація істотно впливає на всю організацію бухгалтерського обліку та звітності бюджетних установ.

Видатки бюджету згідно з бюджетною класифікацією, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р. № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» та наказу Державного казначейства України від 4.11.2004 р. № 194 «Про затвердження Роз’яснень щодо застосування класифікації видатків бюджету» класифікують за:

1) функціями, із виконанням яких пов’язані видатки — функціональна класифікація видатків;

2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів — відомча класифікація видатків;

3) економічною характеристикою операцій, під час проведення яких здійснюються ці видатки, — економічна класифікація видатків;

4) програмно-цільовим методом формування бюджету.

Функціональна класифікація видатків має два рівні деталізації:

· розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

· підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Важливою особливістю бюджетної класифікації є розмежування видатків за економічними ознаками. Вона багаторівнева, має не статті, а багаторівневі коди. Завдяки такій побудові досягається доволі повне розмежування витрат, уможливлюється чіткий розподіл витрат за економічними ознаками із подальшим розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, всі види господарської діяльності, виплати населенню, що їх визначають як трансферти населенню, та інші категорії). Такий розподіл дає можливість виокремити захищені статті бюджету й забезпечити єдиний підхід до всіх отримувачів у плані виконання бюджету. Видатки зведено в єдині економічні категорії, що відображають розподіл коштів на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення. Кожній категорії присвоєно чотирицифровий код. Класифікацію видатків бюджету за економічним змістом наведено на рис. 2.4.

Рис. 2.4. Економічна класифікація видатків бюджету

Розглянемо склад статей економічної класифікації видатків:

Поточні видатки (код 1000)

Видатки на товари та послуги (код 1100)

Оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110).Ця категорія охоплює оплату праці всіх працівників бюджетних установ, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького скла-
ду (в тому числі відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), органів внутрішніх справ, органів і установ відбування покарань, податкової міліції у зв’язку із виконанням обов’язків і несенням служби згідно з установленими посадо-
вими окладами, ставками або розцінками, матеріальну допомогу, включно із видатками на премії та інші види заохочень чи винагород (у грошовій чи матеріальній формі), матеріальну одноразову допомогу в зв’язку із виходом на пенсію або у відставку.

Ця категорія містить:

· код 1111 «Заробітна плата» — заробітну плату за встановленими окладами, ставками або розцінками всіх штатних працівників: надбавку за вислугу років, доплату за ранг, оплату праці за трудовими угодами, надбавки й доплати обов’язкового характеру (оплата нічних змін, позаурочних годин, за науковий ступінь, за використання в роботі знання іноземної мови), надбавки, що мають стимулювальний характер; премії (усі види преміальних виплат у грошовій та/або матеріальній формі); матеріальну допомогу, зокрема у разі нещасного випадку, хвороби, на оздоровлення та в інших випадках за рішенням адміністрації установи відповідно до чинного законодавства. За зазначеним кодом також проводять виплати з тимчасової непрацездатності за перші п’ять робочих днів непрацездатності працівників;

· код 1112 «Грошове утримання військовослужбовців», зокрема основні та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців та осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ; відшкодування податку з доходів фізичних осіб.

Нарахування на заробітну плату (код 1120).За цим кодом здійснюють нарахування бюджетними установами на фонд оплати праці, в тому числі збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та інші види страхування, передбачені законодавством у розмірах, встановлених чинними нормативно-правовими актами.

Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки (код 1130).До цієї категорії належать оплата поточних видатків, оплата послуг, придбання всіх предметів і матеріалів, термін експлуатації яких не перевищує 365 календарних днів або вартість яких без податку на додану вартість не перевищує 1000 грн. Сюди також належать видатки на придбання товарів і послуг, що надаються безкоштовно або за заниженими цінами як у звичайному порядку, так і за особливих обставин (наприклад після стихійного лиха) відповідно до чинного законодавства.

Ця категорія містить:

· Код 1131 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар». До цієї статті належать видатки на:

— придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, включно з канцелярським, креслярським, письмовим приладдям і матеріалами;

— виготовлення та придбання бухгалтерських, статистичних бланків, відомостей, а також класних журналів, бланків дипломів, свідоцтв, медалей, нагрудних знаків, грамот та іншої документації для навчальних закладів;

— придбання чи передплату періодичних, довідкових, інформаційних видань, підручників (крім бібліотечних фондів);

— придбання матеріалів та інвентарю для господарських цілей: щіток, мастики, мийних засобів, електричних лампочок тощо; видатки на прання і санітарно-гігієнічне обслуговування контингенту, який обслуговується медичними, соціально-реабілітаційними установами, військовослужбовців строкової служби;

— придбання аптечок та поповнення їх, якщо в цій установі немає медичного кабінету чи пункту.

За зазначеним кодом здійснюється оплата таких видатків:

ü з придбання матеріалів, комплектуючих і дрібних деталей для ремонту виробничого і невиробничого обладнання та для проведення інших господарських робіт власними силами установи;

ü з придбання малоцінних предметів (фізкультурний і спортивний інвентар, калькулятори, іграшки для дитячих установ тощо);

ü з придбання розрізнених меблів (столів, стільців, шаф, тумбочок тощо);

ü з придбання витратних та інших матеріалів до комп’ютерної техніки й оргтехніки;

ü з придбання матеріалів і предметів для науково-дослідних робіт, випробувань, навчальних цілей, реактивів, хімікатів, спеціального посуду, дрібного обладнання, тканин, насіння тощо;

ü з придбання квіткової продукції для участі в урочистих подіях, державних святах, для ритуальних послуг, сувенірів, новорічних дитячих подарунків;

ü з придбання мінеральної води (крім мінеральної води для лікувальних цілей);

ü з придбання ґрунту для клумб, однолітніх зелених насаджень, рослин, квітів для оформлення клумб, які не передбачають придбання необоротних активів;

ü з придбання фарби, лаків, вапна, гіпсу, піску, бітуму, щебеня, технічної солі для благоустрою територій міст, сіл, селищ, районів;

ü з придбання багаторічних насаджень;

ü з придбання тварин для вирощування та відгодівлі;

ü з придбання тварин та кормів для них для станцій переливання крові і науково-дослідних установ ;

ü з придбання і виготовлення рекламних буклетів, візитних карток, разових запрошень (наприклад для організації виставок, конференцій), інших матеріалів і предметів.

· Код 1132 «Медикаменти і перев’язувальні матеріали». До цієї статті належать видатки на:

— придбання медикаментів, медиковідновлювальних засобів, бактеріологічних препаратів, ендропротезів, перев’язувальних матеріалів для лікувально-профілактичних і лікувально-ветеринарних установ, аптечки (зокрема й дорожні);

— проведення діагностичних тестів;

— придбання вітамінів, вакцин, сироватки, дезінфікаційних засобів, плівок для рентгенівських знімків, матеріалів для проведення аналізів;

— оплату донорів;

— придбання крові для переливання;

— придбання дрібного медичного інвентарю (термометри, ланцети, пінцети, голки тощо);

— придбання ліків, що відпускаються безкоштовно.

· Код 1133 «Продукти харчування». До цієї статті належать видатки на придбання продуктів харчування у лікувально-профілактичних установах, будинках-інтернатах, загальноосвітніх навчальних закладах, дитячих будинках, дитячих дошкільних установах, профтехучилищах, вищих навчальних закладах та інших установах і організаціях, а також видатки на безкоштовне дитяче харчування дітей віком до 2-х років із малозабезпечених сімей. До цієї статті належать також видатки на спеціальне харчування осіб, які працюють у шкідливих умовах праці, на продуктові пайки й компенсації за продуктові пайки.

· Код 1134 «М’який інвентар та обмундирування». Ця стаття передбачає видатки на придбання постільної білизни, спецодягу, одягу, обмундирування, спортивного одягу та взуття, захисного одягу, захисного і спеціального взуття, штор і занавісок, а також видатки на компенсацію за речове забезпечення відповідно до затверджених нормативів. До цього ж коду належать одяг і м’який інвентар (або компенсація за нього) дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування.

· Код 1135 «Оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів». До цієї статті належать видатки на:

— утримання транспортних засобів і оплату транспортних послуг (зокрема видатки на утримання транспорту, придбання паливно-мастильних матеріалів, капітальний і поточний ремонт автомобілів і транспортних засобів, планово-технічне обслуговування, придбання запасних частин, придбання та встановлення охоронної сигналізації, придбання чохлів для автомобілів, державних номерних знаків);

— страхування автомобіля, оплату дорожнього збору, проїзд платними шляхами (тунелями), оформлення прав водіїв, технічний догляд транспортного засобу. Видатки з найму транспорту для будівельних робіт і капітального ремонту будинків належать до капітального будівництва і капітального ремонту;

— видатки з доставки працівників на роботу власним та орендованим транспортом, учнів загальноосвітніх шкіл на навчання, перевезення військовослужбовців строкової служби;

— оплата проїзду платними шляхами, плата за стоянки, інші збори, передбачені нормативними й законодавчими актами, плата збору за забруднення навколишнього середовища.

· Код 1136 «Оренда та експлуатаційні послуги». До цієї статті належать видатки, пов’язані з оплатою орендної плати за орендоване приміщення, обладнання тощо як для тривалого, так і короткострокового користування.

· Код 1137 «Поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель; технічне обслуговування обладнання». До цієї статті належать видатки, пов’язані з проведенням поточного ремонту обладнання, інвентарю, будинків, споруд, приміщень, які перебувають на балансі, та орендованих, з технічним обслуговуванням комп’ютерної, розмножувальної й медичної техніки, а також видатки, пов’язані з придбанням будівельних матеріалів для поточного ремонту приміщень. Послуги з ремонту локальної мережі (в тому числі придбання пасивного мережевого обладнання — монтажних шаф, монтажних коробів, кабелів тощо, якщо воно є частиною зазначених послуг).

· Код 1138 «Послуги зв’язку». До цієї статті належать видатки, пов’язані з оплатою послуг зв’язку (абонентська плата за телефон, міжміські та міжнародні розмови, факсимільний зв’язок, електронну пошту), оплата різноманітних поштових відправлень (телеграм, листів, бандеролей тощо), видатки на обслуговування й утримання внутрішнього телефонного зв’язку.

За зазначеним кодом здійснюються видатки за користування програмними або апаратними засобами захисту електронних платіжних документів, видатки на придбання стартових пакетів, карток Інтернету, користування мережею Інтернет, плата за користування каналами зв’язку.

· Код 1139 «Оплата інших послуг та інші видатки». Ця стаття охоплює:

— оплату з питань бухгалтерського обліку та аудиту, юридичних послуг, інформаційно-довідкових послуг, консультативних послуг, страхування власних і орендованих приміщень згідно із чинними законодавчими й нормативними актами, медичного страхування;

— видатки на відомчу і протипожежну охорону;

— видатки на проведення заходів з охорони праці та техніки безпеки;

— видатки, пов’язані з поліграфічними роботами (видання книжок, інформаційних бюлетенів, довідників тощо);

— послуги зі створення та розміщення рекламної й інформаційної продукції;

— оплату за отримання ліцензій та за акредитацію у встановлених законами України випадках;

— видатки з оплати послуг із розроблення нормативів, паспортів і дозволів на водокористування, установки лічильників води, природного газу, теплової енергії, підключення газових плит та котлів, надання дозволів на відведення земельних ділянок, експертних висновків, рекомендацій тощо;

— видатки з благоустрою міст, сіл, селищ, прилеглої території бюджетних установ;

— догляд за озеленювальними й декоративними насадженнями (косіння газону, полив з поливальної машини, формоване обрізання дерев, кущів, інших насаджень тощо), розмітка вулиць, встановлення огорожі, очищення озер;

— користування програмним забезпеченням та WEB-сторін-
ками, якщо право власності на програмне забезпечення залишається у розробника (постачальника), а замовникові надається право користування зазначеним програмним забезпеченням без прав передавання самого програмного забезпечення;

— створення і впровадження локальних мереж (у тому числі придбання пасивного мережевого обладнання — монтажних шаф, монтажних коробів, кабелів, колекторів-з’єднувачів, розеток, кріплень, комутаційних панелей, якщо зазначене обладнання є невід’ємною частиною послуг);

— подовження терміну гарантійного обслуговування й підтримки програмного забезпечення;

— представницькі видатки, норми й порядок використання коштів на які затверджено Міністерством фінансів України;

— оплата послуг експертів на час слідства;

— видатки на проїзд і проживання свідків і потерпілих під час судового розгляду;

— оплату послуг лікувальних, оздоровчих установ, підприємств побутового призначення, організацій харчування тощо;

— оплата послуг лікувальних, медичних закладів;

— обов’язкові платежі до бюджету (держмито, ввізне мито, пені, штрафи, що стягуються відповідно до чинного законодавства);

— оплата банківських послуг;

— оплата за послуги з бронювання квитків.

Видатки на відрядження (код 1140). До цієї категорії належать видатки, пов’язані з оплатою:

— проїзду, добових, квартирних на час службового відрядження;

— підйомних, проїзду, добових під час переміщення працівників;

— сесійних виїздів народних суддів; відряджень на курси і до навчальних закладів на сесію, семінари, наради, конференції та інші видатки на відрядження, які відшкодовуються за рахунок бюджетних коштів у випадках, передбачених законодавством, а також:

ü видатки на придбання службових проїзних квитків і оплату проїзду за маршрутними листками;

ü надбавки до заробітної плати, які виплачуються окремим категоріям працівників замість видатків на відрядження (добових, квартирних) у випадках, передбачених законодавством;

ü видатки на відрядження працівників бюджетних установ на сесії, наради, з’їзди наукового характеру, а також поїздки з на-
уковою метою, відрядження викладачів тощо;

ü оплата медичного страхування в разі виїзду за кордон.

Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення (код 1150).Ця категорія видатків містить витрати, пов’язані з придбанням товарів військового призначення, військової техніки, інвентарю як короткотермінового, так і тривалого використання; з військовим будівництвом (крім соціально-культурного), а також видатки на мобілізаційну підготовку народного господарства та інші видатки спеціального призначення. За цим кодом здійснюють видатки на капітальне будівництво, капітальний і поточний ремонт і реконструкцію будівель, споруд спеціального призначення військових частин, придбання обладнання спеціального призначення тривалого користування, придбання, ремонт та утримання транспортних засобів спеціального призначення, а також видатки на страхування транспортних засобів спеціального призначення, оплату зборів та податків із власників транспортних засобів спеціального призначення.

Оплата комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160). Ця категорія охоплює видатки, пов’язані з оплатою бюджетними установами комунальних послуг та енергоносіїв, включно з оплатою енергоносіїв для виробничих потреб:

· Код 1161 «Оплата теплопостачання»;

· Код 1162 «Оплата водопостачання і водовідведення»;

· Код 1163 «Оплата електроенергії»;

· Код 1164 «Оплата природного газу»;

· Код 1165 «Оплата інших комунальних послуг». За цим кодом здійснюється оплата (утримання в чистоті будівель, подвір’я, вивіз сміття, зимове утримання шляхів, прибирання парків, скверів, миття, утеплення, дезінсекція, дезінфекція та дератизація приміщень, обслуговування ескалаторів, ліфтів, сміттєпроводів, антен тощо);

· Код 1166 «Оплата інших енергоносіїв».

Дослідження і розробки, державні програми (код 1170). До цієї категорії належать видатки, пов’язані з виконанням геологорозвідувальних і топографічних робіт, виконанням робіт з типового й експериментального проектування, наданням послуг на-
уково-дослідними організаціями, проведенням виборів і референдумів, інші видатки згідно з укладеними угодами зі сторонніми установами й організаціями, до вартості яких входять витрати установи — надавача послуг.

Якщо розпорядник бюджетних коштів є безпосередньо виконавцем програм і заходів, то виплати здійснюються за відповідними кодами економічної класифікації залежно від виду витрат за сутністю платежу.

Крім того, за цим кодом здійснюються видатки вищих навчаль-
них закладів та наукових установ відповідно до чинних нормативних документів.

Ця категорія включає код 1171 дослідження і розробки, окремі заходи розвитку з реалізації державних (регіональних) програм:

— видатки, що забезпечують розвиток у певній галузі економіки;

— видатки на оплату послуг бюджетним, госпрозрахунковим, будь-яким іншим установам та організаціям за надані науково-дослідні послуги, прикладні розроблення, послуги з експериментального проектування тощо (на підставі укладених угод);

— видатки на виконання державних програм, оплата яких здійснюється на підставі укладених угод із виконавцями проектів програм, що забезпечують розвиток у певній галузі;

— витрати на геологорозвідувальні й топографо-геодезичні роботи, а також витрати, пов’язані з виконанням робіт з експериментального проектування та послуг науково-дослідних організацій.

Код 1172 «Окремі заходи з реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку», включає видатки, що не віднесені до витрат розвитку (не включені до позиції 1171).

До цієї категорії належать видатки на виконання окремих заходів відповідно до укладених угод із підприємствами (молодіжні програми і заходи державних органів у справі сім’ї та жінок, проведення навчально-тренувальних зборів і змагань, підготовка та участь національних збірних команд України в Олімпійських та Параолімпійських іграх, програми і заходи у сфері культури, мистецтва і засобів масової інформації, організація проведення окремих заходів, пов’язаних з організацією та проведенням виборів і референдумів, з’їздів та конференцій, офіційних державних заходів). Сюди належать також видатки, пов’язані з оплатою, згідно із чинним законодавством, післядипломної підготовки (перепідготовки) кадрів, підвищення кваліфікації за договорами, результатом яких є отримання посвідчення (сертифіката) встановленого зразка щодо набуття відповідних професійних навичок, підготовка студентів, аспірантів на базі іншого навчального закладу за умови, якщо зазначені видатки передбачені програмою підготовки, затвердженою в установленому порядку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Допоміжна	\|	Виплата відсотків (доходу) за зобов’язаннями (код 1200)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.033 сек.