Соціальна структура та типологія особистості.

Особистість як сукупність соціальних властивостей має цілісність та характеризується структурою. Основними елементами структури особистості є соціальні статуси та ролі, спрямованість, соціальна активність (потреби, цінності тощо).

Соціальна структура особистості:

· Інтегрованість особистості у соціальне середовище(статус, ролі);

· Спрямованість особистості як її домінуюче соціально зумовлене ставлення до соціальної дійсності, що оточує людину;

· Соціальна активність особистості та її здатність до саморегуляції поведінки, життєвий контроль.

Джерелом активності людини є ї потреби – внутрішній психологічний стан людини, відчуття нестачі чогось. Цей стан регулює активність, стимулює діяльність, спрямовану на здобуття того, чого не вистачає. Задовольняючи власні потреби, людина створює нові умови , які убомовлюють виникнення нових потреб.

Отже, потреби є засобом розгортання діяльності людини. Потреби людини утворюють систему, що має ієрархічну будову. Американський соціолог А.Маслоу виділив такі потреби:

· Потреби в їжі, воді, повітрі, теплі, сексі тощо;

· Потреби у захисті від фізичної і психологічної небезпеки;

· Потреби відчувати причетність до подій (соціальні);

· Потреби поваги з боку оточення, визнання, самоповаги;

· Потреби у реалізації своїх можливостей (самовираження).

Потреби людини бувають усвідомленими(їх називають потягами) та усвідомленими. У процесі усвідомлення потреб у людини формується інтерес до діяльності, який трансформується у мотив з врахуванням ціннісних орієнтацій особистості.

Найвищою потребою людини є потреба у самовираженні, у реалізації її потенціалу.

Цінності особистості – це відносно стійке та соціально обумовлене ставлення особистості до об'єктів духовного та матеріального світу, уявлення людини про найбільш значущі, важливі цілі життя та діяльності, а також засоби їх досягнення.

Ціннісні орієнтації – соціальні цінності які спрямовують діяльність та соціальну поведінку в особистості і поділяються нею.

Як суб'єкт соціальних відносин особистість характеризуєтся соціальною аактивністю, здатністю впливати на оточення, змінюючи його і себе. Причому активна діяльність особистості лише тоді є продуктивною, коли вона узгоджується з культурними надбаннями суспільства.

Соціальний тип особистості — результат взаємодії історико-культурних і соціально-економічних умов життєдіяльності людини, сукупність повторюваних якостей людини як істоти соціальної.

Соціологія виокремлює такі типи особистості:

— ідеальний — втілює в собі особливості соціального ідеалу певного суспільства;

— нормативний — репрезентує сукупність якостей особистості, необхідних для розвитку даного суспільства;

— реально існуючий, або модальний — переважаючий тип особистості на певному етапі розвитку суспільства, який може суттєво відрізнятися від нормативного, а тим більше ідеального типів.

Інша типологія особистості побудована на уявній трикомпонентній структурі: гармонійний, традиційний, технократичний типи. Вона може бути корисна під час аналізу сучасних тенденцій розвитку українського суспільства.

Важливими компонентами структури особистості є пам'ять, культура і діяльність.

Пам'ять – система знань, засвоєних особистістю в процесі її життєдіяльності. Її різновидом є соціальна пам'ять, що стосується не окремої особистості, а групи, спільноти. Наприклад, історична пам'ять соціальної групи – відтворення ціннісно значущих певних історичних подій, бачення певних історичних постатей.

Культура особистості – сукупність соціальних норм і цінностей, якими особистість керується в процесі практичної діяльності. Виявляється вона у процесі реалізації потреб та інтересів індивіда, визначає особливості, взаємодії суб’єктів соціального процесу.

Діяльність – цілеспрямований вплив суб’єкта на об’єкт. Поза відносинами суб’єкта і об’єкта діяльність неможлива. Вона завжди пов’язана з активністю суб’єкта, яким є людина, спільнота. Об'єктом діяльності можуть бути людина, матеріальні або духовні умови життя.

Особистість є соціально-історичною цінністю, її структурні елементи, взаємодіючи і розвиваючись, утворюють систему. Результатом цієї взаємодії є переконання — стандарт, за допомогою якого людина виявляє свої соціальні якості. Ці стандарти називають ще стереотипами (тривалі, повторювані). У свідомості людей вони постають як емоційно окреслені образи, що поєднують в собі елементи опису, оцінки; як спрощений, стандартизований образ будь-якого явища дійсності і як схема, що фіксує деякі риси явищ, інколи неіснуючі, приписувані цьому явищу суб'єктивно.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особистість як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин.	\|	Сутність процесу соціалізації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.