Зовнішня балістика

Зовнішня балістика – це наука, яка вивчає рух кулі (гранати) після закінчення дії на неї порохових газів.

Вона вирішує завдання, під яким кутом до горизонту і з якою початковою швидкістю треба кидати кулю певної ваги та форми, щоб вона досягла цілі.

Вилетівши з каналу ствола під дією порохових газів, куля рухається за інерцією і при польоті в повітрі піддається дії двох сил: сили тяжіння і сили опору повітря (рис. 3.4). У результаті дії цих сил швидкість польоту кулі постійно зменшується, а її траєкторія нагадує за формою нерівномірно зігнуту криву лінію.

Рис. 3.4. Дія сили тяжіння та опору повітря на політ кулі

Крива лінія, що описує центр тяжіння кулі в польоті, називається траєкторією.

Опір повітря на політ кулі викликається тим, що повітря є пружним середовищем. Тому на рух у цьому середовищі витрачається частина енергії кулі. Сила опору повітря викликається трьома основними причинами: тертям повітря, утворенням завихрень та балістичної хвилі. Під дією початкових поштовхів у момент вильоту кулі з каналу ствола між віссю кулі та дотичною до траєкторії утворюється кут, тому сила опору повітря діє не вздовж осі кулі, а під кутом до неї, прагнучи не тільки сповільнити її рух, а й перекинути.

Для вивчення елементів траєкторії польоту кулі (гранати) прийняті наступні визначення (рис. 3.5).

Пряма лінія, яка є продовженням осі каналу ствола наведеної зброї, називається лінією піднесення.

Пряма лінія, яка є продовженням осі каналу ствола в момент вильоту кулі, називається лінією кидання.

Рис. 3.5. Траєкторія та її елементи

Кут, утворений лінією піднесення і лінією кидання, називається кутом вильоту (у).

Центр дулового зрізу ствола називається точкою вильоту. Точка вильоту є початком траєкторії.

Горизонтальна площина, яка проходить через точку вильоту, називається горизонтом зброї. Траєкторія двічі перетинає горизонт зброї: в точці вильоту та в точці падіння.

Вертикальна площина, яка проходить через лінію піднесення, називається площиною стрільби.

Кут, утворений лінією піднесення і горизонтом зброї, називається кутом піднесення (и). Якщо цей кут від’ємний (–), то він називається кутом схилення (зниження).

Кут, утворений лінією кидання і горизонтом зброї, називається кутом кидання (и₀).

Точка перетину траєкторії з горизонтом зброї називається точкою падіння.

Кут, утворений дотичною до траєкторії в точці падіння і горизонтом зброї, називається кутом падіння (и_с).

Відстань від точки вильоту до точки падіння називається повною горизонтальною дальністю (X).

Швидкість кулі в точці падіння називається кінцевою швидкістю (V_с).

Час руху кулі від точки вильоту до точки падіння називається повним часом польоту (Т).

Найвища точка траєкторії називається вершиною траєкторії.

Найкоротша відстань від вершини траєкторії до горизонту зброї називається висотою траєкторії (Y).

Частина траєкторії від точки вильоту до вершини називається висхідною гілкою, ачастина траєкторії від вершини до точки падіння називається низхідною гілкоютраєкторії.

Точка на цілі чи поза нею, в яку наводиться зброя, називається точкою прицілювання (наведення).

Пряма лінія, яка проходить від ока стрільця через середину прорізу прицілу (нарівні з його краями) та вершину мушки в точку прицілювання, називається лінією прицілювання.

Кут, утворений лінією піднесення і лінією прицілювання, називається кутом прицілювання (б).

Кут, утворений лінією прицілювання і горизонтом зброї, називається кутом місця цілі (е).Кут місця цілі вважається додатним (+), коли ціль вище горизонту зброї, і від’ємним (–), коли ціль нижче горизонту зброї.

Відстань від точки вильоту до перетину траєкторії з лінією прицілювання називається прицільною дальністю (Д_n).

Найкоротша відстань від будь-якої точки траєкторії до лінії прицілюван-ня називається перевищенням траєкторії над лінією прицілювання.

Точка перетину траєкторії з площиною цілі (землі, перешкоди) називається точкою зустрічі.

Форма траєкторії залежить від величини кута піднесення (рис. 3.6).

Рис. 3.6. Форми траєкторій

Із збільшенням кута піднесення висота траєкторії та повна горизонтальна дальність польоту кулі збільшується, але це відбувається до певної межі, за якою висота траєкторії продовжує збільшуватись, а повна горизонтальна дальність починає зменшуватись і, нарешті, при куті піднесення 90° вона буде рівною нулю.

Кут піднесення, при якому повна горизонтальна дальність польоту кулі стає найбільшою, називається кутом найбільшої дальності. Величина цього кута залежить від конструктивних особливостей кулі та зброї. Для різних куль стрілецької зброї кут найбільшої горизонтальної дальності коливається в межах від 30° до 35°.

Траєкторії, отримані при кутах піднесення, менших за кут найбільшої дальності, називаються настильними.

Траєкторії, отримані при кутах піднесення, більших за кут найбільшої дальності, називаються навісними.

При стрільбі з однієї й тієї ж зброї (при однакових початкових швидкостях) можна отримати дві траєкторії – настильну і навісну, з однаковою дальністю. Траєкторії, що мають однакову горизонтальну дальність, при різних кутах піднесення називають спряженими.

При стрільбі зі стрілецької зброї використовуються лише настильні траєкторії. Чим настильніше траєкторія, тим на більшій протяжності місцевості ціль може бути уражена з однією установкою прицілу (тим менший вплив на результати стрільби мають помилки у визначенні установок прицілу). В цьому полягає практичне значення настильності траєкторії.

Настильність траєкторії характеризується її перевищенням над лінією прицілювання. При визначеній дальності траєкторія вважається більш настильною, чим менше вона підіймається над лінією прицілювання. Про настильність траєкторії можна судити і за величиною кута падіння: траєкторія більш настильна, чим менше кут падіння.

Настильність траєкторії впливає на такі бойові характеристики стрілецької зброї: величину дальності прямого пострілу, уражуваного, прикритого і мертвого простору.

Постріл, при якому траєкторія не підіймається над лінією прицілювання вище за ціль на всій своїй довжині, називається прямим пострілом (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Прямий постріл

Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі та настильності траєкторії. Чим вища ціль і чим настильніше траєкторія, тим більша дальність прямого пострілу і тим на більшій протяжності місцевості ціль може бути уражена з однією установкою прицілу.

У межах дальності прямого пострілу в напружені моменти бою стрільба може вестись без перестановки прицілу. При цьому точка прицілювання за висотою, як правило, вибирається на нижньому краю цілі.

При стрільбі у цілі, які розташовані на відстані, більшій за дальність прямого пострілу, траєкторія поблизу її вершини підіймається вище за ціль і ціль на якійсь ділянці не буде уражатися при тій самій установці прицілу. Але біля цілі буде такий простір (відстань), на якому траєкторія не підіймається вище за ціль і ціль буде уражатися.

Відстань на місцевості, вздовж якої низхідна гілка траєкторії не пере-вищує висоти цілі, називається уражуваним простором (глибиною уражуваного простору) (рис. 3.8).

Рис. 3.8. Прикритий, мертвий та уражуваний простір

Глибина уражуваного простору залежить: від висоти цілі (вона буде тим більше, чим вища ціль); від настильності траєкторії (вона буде тим більша, чим настильніша траєкторія) і від кута нахилу місцевості (на передньому схилі вона зменшується, на протилежному схилі – збільшується).

Простір за укриттям, яке не пробивається кулею, від його гребеня до точки зустрічі, називається прикритим простором.Прикритий простір буде тим більшим, чим більша висота укриття і чим настильніша траєкторія.

Частина прикритого простору, де ціль не може бути уражена при даній траєкторії, назнається мертвим (неуражуваним) простором.Значення величини прикритого та мертвого простору дозволяє правильно використати укриття для захисту від вогню супротивника, а також вжити заходів длязменшення мертвих просторів шляхом правильного вибору вогневих позицій та обстрілу цілей зі зброї з найбільшою навісною траєкторією.

Цикл перезаряджання складається з таких операцій: відкривання каналу ствола; відхід затвора від ствола; витягання стріляної гільзи з патронника; вилучення (відбій) гільзи зі зброї; зведення курка та постановка його на бойовий звід; захоплення і досилання чергового патрона в патронник; замикання каналу ствола затвором. Для завершення циклу автоматики необхідно його доповнити операцією виконання пострілу.

Зброю, в якій за рахунок енергії порохових газів здійснюється тільки перезаряджання, називають самозарядною, а зброю, в якій здійснюється повний цикл автоматики, називають автоматичною.
Читайте також:
Балістика пошкодженьдосліджує дії основного і додаткового факторів пострілу.
Внутрішня балістика
Внутрішня і зовнішня полатика Франції у 70-90-ті роки
Внутрішня і зовнішня політика Директорії. Посилення громадянської війни в Україні, боротьба проти її окупантів
Внутрішня і зовнішня політика Київської держави.
Внутрішня і зовнішня політика укр. держави П. Скоропадського.
Внутрішня та зовнішня політика Директорії.
Внутрішня та зовнішня політика Індії в 50-70-х роках.
Внутрішня та зовнішня політика Японії в 30-х роках.
Гетьман Іван Мазепа: його внутрішня і зовнішня політика.
Гетьманський режим: його внутрішня і зовнішня політика
Глобалістика: підходи до визначення, її риси та ознаки як самостійної науки.

Переглядів: 4378

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Внутрішня балістика | Приціли

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.