• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Харків 2012

Методичні рекомендації

до виконання вправ з дисципліни “Основи композиції та проектної графіки”

4 семестр

для студентів II курсу “Інтер’єр і обладнання” спеціальності “Дизайн”

(денне та заочне відділення)

Затверджено

кафедрою “Інтер’єр та обладнання”

Протокол № від . . 2012 р.

Харків 2012

Методичні рекомендації до виконання вправ з дисципліни «Основи композиції та проектної графіки» для студентів 2 курсу денного і заочного відділень спеціалізації “Інтер’єр і обладнання” напрям підготовки “Дизайн”. - Харків: ХДАДМ, 2012. - 37 с. (укр. мовою)

Упорядник: Лещенко Тетяна Іванівна

Рецензенти: БатаженкоВ.І., доцент Харківської державної академії міського господарства

Соловйова О.С., кандидат архітектури, доцент Харківської

державної академії міського господарства

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри “Інтер’єр та обладнання” ХДАДМ

Протокол № від 2012 р.

Розглянуто і схвалено на засіданні науково-методичної ради ХДАДМ

Протокол № від 20 р.

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Дані методичні рекомендації розроблені для студентів II курсу спеціальності «Дизайн», спеціалізації «Інтер’єр і обладнання» відповідно робочої програми з дисципліни “Основи композиції та проектної графіки”.

Дані методичні рекомендації спрямована на підвищення якості методології та методики викладання дисципліни «Основи композиції» на IІ курсі навчання в ІV семестрі

Методологічною основою дисципліни “Основи композиції та проектної графіки” є метод модулювання архітектурно-художньо­го образу. Один з напрямків, по якому повинен розвиватися цей ме­тод є введення в навчальний процес завдань та вправ, які стимулюють творчі імпульси, виховують почуття уявлення.

Дисципліна “Основи композиції та проектної графіки” має прикладний характер, тому знання та вміння, отримані студентами, повинні бути втілені у вико­нанні курсового та дипломного проектування.

Практичні завдання знайомлять студентів з основними зако­номірностями композиції, прищеплюють професійні навички роботи з кольором та фактурою, виявляють та розвивають індивідуальні творчі здібності кожного студента.

Для виконання завдань з дисципліни «Основи композиції» студентам необхідні знання, одержані в результаті засвоєння на І курсі допоміжних дисциплін, таких як: «Рисунок», «Живопис», «Основи композиції і проектної графіки», «Кольорознавство», «Нарисна геометрія», «Обробні матеріали», «Типи будівель та архітектурні конструкції», «Історія мистецтв» та інші дисципліни, що формують мислення студентів.

Знання та вміння, одержані в результаті вивчення перелічених вище дисциплін, є основою для вирішення творчих задач..

Виконуючи завдання, слід додержуватись даних методичних рекомендацій у відношенні методології і методики виконання, вимог до вправ, обсягу задач, характеру графічного виконання та макетування.

Необхідні ілюстрації наведені в додатку.

I. Вимоги до виконання завдань:

«Рішення вхідної зони…»

та

«Ескізне рішення торгівельного майданчику з продажу…»

Набуття знань та вмінь в галузі композиції є одною з головних задач підготовки дизайнерів просторового середовища, які нав­чаються на спеціалізації “Інтер'єр і обладнання”.

Виконання завдань розвивають уявлення та образне мислення, надають знання з архітектурного планування, начатки ландшафтного дизайну, тренують прийоми відображення, виховують почуття форми та кольору, збуджують творчі імпульси, які допомагають знайти нові рішення, що в подальшому можуть знайти безпосереднє використання в ути­літарній практиці.

Мета виконання завдань - на основі теоретичних знань з ар­хітектурної композиції, використовуючи нестандартні прийоми ві­дображення, форми та кольору - знайти оригінальне рішення гли­бино - просторової композиції, навчити методу образного мислен­ня. Завдання з вирішення вхідної зони виконується на планшетах розміром 40x60см. Техніка виконання - макетування в поєднанні з графічними засоба­ми, креслення прилеглої території та виконання ортогональних видів ( спереду, збоку та зверху). Завдання може бути виконано в ахроматичних або хроматич­них тонах.

II. Розподіл по годинам та видам завдань

III. Деякі терміни та поняття, які використовуються

в процесі виконання завдання

Асоціація - (лат.) зв'язок, який створюється при певних умовах поміж двома і більше психічними утвореннями (відчуття, сприй­няття, уявлення ідеями і таке інше).

Інтуїція - (лат.) /уважно дивитись/ - чуття, проникливість, безпосереднє досягнення істини без логічного обґрунтування, на ос­нові попереднього досвіду.

Композиція - слово має походження від латинського “compositiv” і переводиться, як “з'єднання”, “зв'язок”. Проблеми, пов'язані з функцією, конструкцією та художнім задумом, нерозділені в процесі створення композиції. Теорія композиції має прикладний характер, поєднуючи ідеї загальної теорії з методикою проектування і створює як би перехідну ступень від знань та вмінь до творчої майстерності.

Компоновка - (лат. “соmpono” - складую), процес пошуку най­кращого розподілу різних елементів композиції відносно один до од­ного.

Орнаментика - (лат. “оrnamentum” - прикраса) - різновид декору, сукупність елементів прикраси, які стилізовано (умовно, схе­матично) відтворюють природні (рослинні форми). Існує орнамен­тика на основі геометричного орнаменту.

Раппорт (франц. “rapport”) - повторення частини (мотиву).

Стиль в композиції.

Стійку спільність художніх ознак, таких як характер засобів та еле­ментів формування композиції, можна назвати стилем. Створення композиційного стилю, системи в умовах технічного прогресу, по­винно бути досить рухливим, визначаючи принципи формоутво­рення але не конкретні форми,

Художні засоби композиції.

Композиція визначає взаємодію художніх засобів, які використані у творі. Головними специфічними засобами художньої виразності є організація простору та технотоніка (технотоніка - художньо обмір­кований зовнішній вираз конструкції і роботи матеріалу).

До композиційних прийомів можна віднести: симетрію та асиметрію, нюанс та контраст, ритм, встановлення певних співвідношень та про­порцій поміж частинами та цілим, масштабність, колір, фактуру. Кожний з художніх засобів не має самостійної цінності і не може іс­нувати сам по собі - вони отримують значення тільки в системі ком­позиції, яка виражає багатовекторний зміст твору.

IV. Художньо - просторові одиниці структури композиції

та їх взаємозв'язок

Вміння фантазувати і перетворювати образи фантазії у вигляді графічних та об'ємних зображень є перша вимога до дизайнера середовища. Розвиток почуття просторового та образного, живої фантазії повинен пройти ‘‘червоною ниткою” під час навчання сту­дента. Один із засобів виховання цих рис є використання тих форм, які носять загальну назву “безпредметних”. Умовне розуміння без­предметності полягає в тому, що різні основні лінії, площини, по­верхні та об'єми можна злучати один з одним в не залежності від того, що уявляють вказані частини. Це означає, що сполучаючи ряд умов­них прямих ліній в результаті можна одержати композицію на певну тему, або комбінуючи поміж собою площинами та поверхнями для одержання певного враження. Завдяки використанню безпредмет­них побудов при виконанні завдання студент має можливість не об­межувати себе консервативними методами, одержуючи великий про­стір для фантазії.

4.1. Концепція (ідея)

Ознакою ідейного змісту композиції є те враження, яке вона справляє на глядача. Коли робота переконує глядача в тому приз­наченні, що вона несе в собі, то її можна назвати успішним втіленням ідеї. Дизайнерська діяльність, що спрямована на створення компози­ції, складається з декілька етапів. Першим етапом є визначення кон­цепції. Концептуальність - стрижень усякої творчості. Концепція ха­рактеризує професійно-ідеологічні особливості та творчі принципи дизайнера. Вони вбирають в себе концепцію структури композиції, її ідеальну модель. В концепції висловлюється цілісне уявлення ди­зайнера про необхідні засоби розробки об’єкта, про композиційні, стилістичні особливості та таке інше. Концепцію можна визначити як уявлену модель об'єкту, її задум. В ній визначаються проблеми, для чого потрібна глибока проробка матеріалів теми. В концепції об­мислюються головні ідеї, які використовуються у вигляді тексту зі структурними схемами і допоміжними ескізами, тобто визначаються питання за допомогою чого можна вирішити поставлені проблеми. Далі визначаються засоби, за допомогою яких будуються подані ідеї.

4.2. Пошуки рішення

Художня і навіть утилітарна цінність будь якого твору ви­мірюється ступенем раціонального винахідництва, виявленого авто­ром проекту. Завдяки постійним пошукам можливий прогрес, рух вперед, поновлення задумів. Отже, процес пошуку заслуговує пиль­ного до себе відношення.

Необхідно постійно вести експерименти в галузі проектування. Коли студент виявляє свої пошуки у зазда­легідь намічену форму тому, що не хоче втрачати час та енергію на по­шуки інших варіантів, це може привести по-більшості до простого запозичення та копіювання раніше спроектованих рішень. Такий засіб роботи можна назвати відмовленням від пошуків. Успішне вирішення задачі можливе тільки завдяки багатоваріантності пошуків. З технічної сторони пошуки можуть бути на площині та об'ємно-просторові.

Площинні - роботи, які виконуються на папері, але навіть вони відображають уявлення об'ємного характеру.

Об'ємно-просторові - роботи, які виконуються за допомогою величин (тіл) /моделювання/.

Корисно застосовувати як один, так і другий засіб, тому що часто один допомагає перевірити другий.

4.3. Моделювання

Модель сприяє перетворенню фантазійних пошуків в дещо реальне:

а) модель найкращим чином виражає наші уявлення;

б) модель дозволяє виявити усі недоліки, які з'являються при графічному виконанні;

в) виконання моделі сприяє розвитку у студента практичного аналізу свого твору;

г) вирішуються ритмічні зв'язки окремих частин;

д) при конструюванні моделі розвиваються образотворчі здіб­ності;

е) демонстрація об'ємних побудов завжди переконуюче діє на глядача.

4.4. Елементи, які беруть участь у побудові

безпредметних композицій

а) пряма лінія;

б) крива лінія;

в) площина, обмежена правильною фігурою прямолінійного характеру;

г) площина, обмежена фігурою криволінійного характеру;

д) поверхні оберту правильних тіл;

е) поверхні складнозгибаючих тіл;

ж) правильні тіла оберту;

з) правильні тіла прямолінійного обрису;

i) неправильні тіла;

и) криволінійні тіла;

к) складні тіла.

Окрім визначених вище елементів можна доповнити композиції без­предметних побудов деякими умовностями, які надають можливість ефекту поза залежності від основних законів композиції. До таких умовностей можна віднести:

¾ недодержання звичних законів рівноваги тіл;

¾ відмова від формальних правил проектування;

¾ свобода злучення;

¾ штучні прийоми передачі об'єму;

¾ штучну заміну об'ємних елементів площинними і навіть лінійними.

Ритм

Ритмом називають рівномірний або періодичний рух. Окрім зазначеного ритму можливий ритм іншого порядку, який складаєть­ся ні в чергуванні форм, ні повторною величиною, ні акцентами, що рівномірно чергуються і справляють враженнями на глядача. Цей ритм “вищого порядку”, обумовлений такими ритмічними спо­лученнями, які засновані на гармонії елементів, які складаються:

а) з співвідношення загальних мас;

б) з взаємовідношення ваги частин;

в) з доречності акцентів;

г) загального погодження елементів кольору;

д) з тональних відступів (доверху і донизу від основної бази) частин, які беруть участь в композиції;

е) з закономірних зсувів у всі сторони (вперед, назад, вліво, вправо і т. інше) елементів, які беруть участь в композиції.

Для пояснення поняття ритму необхідно розглянути основні засоби, які використовуються у творах мистецтва. Ці засоби можна розгля­дати як:

а) просторові - як ритмічні, рух розташовано у просторі,

б) моторні - який моторний характер має цей рух;

в) композиційні - якими композиційними засобами досягається результат;

г) формальні - які застосовуються формальні засоби для одержання необхідного ефекту.

Аналізуючи всі ці ознаки можна одержати уявлення про суть ритму.

4.5.1. Простір

Найкращим засобом ритмічного руху у просторі є такій, при якому суть певного ритму сприймається одночасно. Це означає, що при наявності різних варіацій, головна особливість означеного ритму повинна сприйматися з любої точки зору та надавати найвигіднішого враження.

4.5.2. Моторні ознаки

Моторні ознаки ритму в композиції слід поставити у взаємо­зв’язок з наступними елементами, які визначають його характер;

а) висота;

б) протяг (ширина, довжина);

в) напрямок;

г) форма;

д) рух;

е) послідовність;

ж) швидкість;

з) сила;

i) враження;

к) реакція.

Висота - розуміється як ступінь ствердження та надає враження по­тягу доверху, стійкість, значимість.

Протяг - в ритмі обумовлений тими або іншими розмірами компо­зиції; завширшки, завдовжки, глибина, які надають враження потягу частин до центру, або рух в просторі по вказаних елементах протягу.

Напрямок - може бути прямолінійним або криволінійним. Прямолінійний напрямок створює враження руху в просторі. Криволінійний впливає на глядача своєю динамічністю, спрямованіс­тю до завершуючого елементу. Поєднання прямолінійних та криволі­нійних напрямків при взаємному перетині надає закінченого рішення та враження;

¾ горизонтальний напрямок завширшки висловлює волю та ступінь впливу;

¾ вертикальний напрямок доверху висловлює думку;

¾ вертикальний напрямок в глибину висловлює впевненість.

Форма ритму може бути однорідною або різнорідною, симетричною або асиметричною, вона може надавати враження одноманітності або різноманітності, характер послідовності або переривання і таке інше.

Рух, динаміка композиції є сукупність рухів та її скла­дових елементів. Прямий рух завжди означає поступовий рух вперед. Кри­волінійний рух відповідає стримуючому процесу, завжди намагається щось охопити і часто відіграє роль завершення в композиції. Криві, ламані та змішані лінії приймають невелику участь в композиції, але виграють суттєву роль лише тому, що потребують абсолютного взаємозв’язку зі всіма елементами.

Послідовність в композиції визначає таке положення частин та елементів, які знаходяться поруч і передмовлює те враження, яке повин­ні надавати послідовні частини. Тільки при послідовності існує мож­ливість завершення композиції.

Швидкість як такої в композиції не існує, але необхідно зазначити важливу здібність діяти цілісністю ритмічних та конструктивно зв'я­заних елементів на сприйняття глядачем. Чим довершеніше композиція, тим значніша швидкість сприйняття, тим переконуючи він діє, залиша­ючи слід в нашій пам'яті.

Сила в композиції виявляється не тільки ступінню масивності як в ці­лому, так ї її частин.

Враження - здібність, яка властива кожній людині, але не всім з однаковою силою. Тільки сума вражень багатьох людей може надати за­гальну та цілісну картину враження від композиції.

Реакція при сприйманні ритму зводиться до того враження, яке вик­ликається сукупністю образних уявлень. Почуття приємного чи не­приємного, спокійного чи бентежного, раціонального чи безглуздого залишається в кожній людині. Вплив ритму на реакцію може бути різ­ним. Ритм повторення іноді залишає враження одноманітності. Реак­ція є результат попередніх переживань.

4.5.3. Композиція

Композицією можна назвати таке сполучення окремих форм, при якому вони поєднуються в нове ціле, але відрізняються від ін­ших сполучень. Поєднувати, комбінувати прості елементи поміж со­бою для одержання певного ефекту або виявляти особливості емоці­йного порядку неодмінна особливість творчого процесу. Найпрості­шим видом композиції є ритмічне повторення любої форми, яка є ос­новним елементом. Рівномірний рух створює стан спокою, взаємо­зв'язку, чіткої композиції. Більш складний вид композиції з симет­ричним повторенням елементів, коли є одна вісь симетрії. Наступною за складністю є симетрія з двома взаємоперпендикулярними вісями симетрії. При подальшому ускладненні композиційних прийомів ви­ходить сполучення простих форм або різних форм, або різних ком­плексів форм.

Найбільш цікавим та складним ритмом є ритм асиметричного порядку. Використовуючи в композиції дрібні форми можна одер­жати більш прискорений ритм, оперуючи великими формами вихо­дить ритм повільніший, але акцентований. Перший прийом може привести до декоративності, другий до узагальнення.

Прискорення або уповільнення ритму, подрібнення або узагаль­нення залежить не тільки від розмірів форми та засобів їх розміщен­ня, а, головним чином, від характеру самих форм, від того, які формальні засоби застосовуються в даній композиції.

Можна поділити загальний підрозділ ритму на:

а) ритм простий;

б) ритм складний.

В першому випадку, незалежно від прийому (симетрія чи аси­метрія, модулем є елементарна форма. В другому - модулем ритму є комплекс форм. Окрім головних ритмічних форм застосовуються проміжні ритмічні засоби. Входячи як частина в ціле, проміжний ритм є зв'язуючим, об'єднуючим моментом усієї композиції. Закон ритму в композиції визначається трьома моментами:

а) характером кожної форми, який має ритмічне повторення або ритмічне асиметричне поєднання;

б) чергування ритмічних модулів та інтервалів, які знаходяться поміж них;

в) акцентоване виявлення елементів композиції.

Створення ритмічного акценту, тобто зробити враження формою, що повторюється, та виступає, можна досягти різними шляхами.

В одному випадку використовується принцип чергування до решти тотожних форм, а в другому - принцип варіації тієї або іншої основної форми. Звичайно, що в залежності від цього змінюється і модуль рит­му. Слід зазначити, що композиція, яка варта уваги, залежить від принципів використання ритмічних форм, які вибудовуються в пев­ному порядку.

Формальні засоби, які застосовуються в композиції досить чис­ленні. Засоби, які служать для передачі фантазії та задумок, відріз­няються один від одного. Окрім чисто композиційних особливостей ритмічного руху, які залежать від різних прийомів формоутворення, можна досягти ефекту різнобічною роботою з кольором.

Кольорове враження від композиції залежить:

а) від фактури матеріалів;

б) від кольору, який застосовується в композиції;

в) від комбінації матеріалів різних структур.

В першому випадку можливі різні комбінації матеріалу, який часто застосовується в макетній роботі, такі як папір та картон усіх видів та фактур. Вмілий добір фактурних особливостей матеріалу на­дає гостроти і підсилює враження від композиції.

В другому випадку можливе різноманітне сполучення відтінків. Введення кольору при доречному використанні його посилює задум. Темно-коричневі, темно-червоні, темно-сірі та чорні кольори створю­ють враження ваги, підкреслюють монументальність.

Кольори зелений, жовтий, синій, світло-сірий разом з білим надають легкості, бадьорості. Подрібнення фарб надають композиції вражен­ня кольорової декоративності.

В третьому випадку використовуються штучні матеріали, до них відносяться: скло, пластмаси, метал та інші. Особливості цих ма­теріалів створюють можливість вирішувати питання відтворення задумок з новими уявленнями та комбінаціями. Своєрідний характер цих матеріалів сприяє народженню нового ритму та гармонії.

Фактури, які впливають на композицію різні не тільки по сво­єму змісту, вони змінюються в залежності від підходу до них.

V. Прийоми побудови композицій

Композиція являє собою глибинно-просторову структуру, то­му побудова її здійснюється за всіма законами та допомогою усіх її засобів.

Прийоми та види відображення:

а) рівномірно-одноманітні;

б) акцентовані та другорядні;

в) фонові;

г) недомовлені;

д) узагальнення;

е) дроблення.

Композиційні прийоми:

Композиційні прийоми при проектуванні є центром цієї робо­ти. Вони розподіляються на: звичні, зсуви по вертикалі та горизон­талі, планово-об’ємні побудови, ракурси, переіначування, виявлення першого плану. Вирішуючи ту чи іншу задачу завжди необхідно пам'ятати про діалектичну єдність змісту та форми.

Ä у звичних композиціях підкреслюється нескладними, прос­тими засобами не тільки увесь вид, але і всі елементи, які її склада­ють. Володіючи спрощеними засобами, подібні композиції мають здібність підкупати гармонійним зв'язком елементів, які її створю­ють.

Ä у противагу звичним композиційним прийомам знаходяться “зсуви”. Висування однієї частини супроти другої, затемнення друго­рядних елементів надають при сполученнях більш багате рішення, як в планово-площинних, так і в об'ємно-просторових композиціях. Зсув, таким чином, порушує спокійне погодження елементів, надаю­чи ознаки руху у застилі форми, стану динаміки;

Ä планово-об'ємні побудови виявляють собою випадок силует­ного висловлення композиції;

Ä цікавими уявляються композиційні перекручування. Нада­вання гостроти композиції шляхом яких-небудь перекручувань поси­лює враження від неї, вносить свіжість почуттів.

Деяка недомовленість та незакінченість зображення також сприяє по­силенню враження. В поєднанні перекручувань з недомовленістю можуть надати деяку своєрідність композиції, яка відрізняється від звичних побудов;

Ä побудова "планів" відноситься до спрощених прийомів побудов композиції.

До першопричин, які впливають на створення композиції, необхідно віднести:

а) емоційне переживання;

б) інтуїцію;

в) настрій та натхнення;

г) аналітичний погляд;

д) почуття ваги;

е) почуття простору;

ж) глядацька пам’ять;

з) уявлення;

i) творчій потяг.

Всі ці явища в різному ступені належать кожній людині і в залежності від системної роботи та інших чинників можна одержати той або інший вид композиції.

Читайте також:

1. В останні роки XVIІІ ст., а саме у 1796 р. імператор Павло І наказав ліквідувати Харківське намісництво та
2. Герб міста Харкова і герби повітових міст Харківського намісництва
3. З резолюції Харківського («Всеукраїнського») з’їзду рад
4. Катеринославській, Харківській, Курській, Полтавській губерніях», діяльність «Просвіт» Харківщини, як носіїв національної культури, було згорнуто майже повністю.
5. Кочовий світ і Харківщина
6. Основні дані щодо Комправдиського водосховища на території Первомайського району Харківської області
7. Показники господарської діяльності на водних об’єктах Первомайського району Харківської області
8. Полісько-Столичного, Придніпровсько-Донецького та Харківського рекреаційних регіонів України
9. Рекреаційний потенціал районів Полісько-Столичного, Придніпровсько-Донецького та Харківського рекреаційних регіонів України
10. Романтизм в українській поезії першої половини ХІХст., його основні риси. М.Костомаров як представник Харківської школи романтиків.
11. Соколов А.О. Чи є прецедентами рішення вищих судових інстанцій України // Наукові записки Харківського економіко-правового університету. – 2005. – №1(2).
12. Створення Харківського історичного архіву

Переглядів: 881