Циклічні коливання та їх види

Напрямок та ступінь зміни сукупності показників (або показника), які характеризують розвиток народного господарства, Називається економічною кон'юнктурою. Теорію економічних циклів називають також теорією кон'юнктури.

Загальну тривалість циклу вимірюють часом (місяць, рік і т. п.) між двома сусідніми вищими або двома сусідніми нижчими точками економічної активності.

Економічні цикли суттєво відрізняються один від одного за тривалістю та амплітудою коливань. Тому деякі економісти вважають, що більш реально треба говорити про економічні коливання, а не про економічні цикли. Проте водночас усі вони мають багато спільного, в них можна виявити риси належності до однієї «сім'ї».

За тривалістю цикли поділяють на короткі (малі) - коливання ділової активності 3-4 роки; середні- коливання ділової активності 7-11 років та великі (довгі хвилі)- з періодичністю 40-60 років.

Короткі (малі) циклипов'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою малих циклівє процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Малі цикли розмежовуються грошовими кризами, що повторюються з певними закономірностями.

Середні (промислові) цикли пов'язані зі зміною попиту на засоби виробництва. Матеріальною основою періодичності середніх циклів є необхідність оновлення основного капіталу. Особливістю промислового циклу є коливання темпів зростання обсягів виробництва за період часу, коли економічна система проходить чотири послідовні фази: пожвавлення, підйом, бум, падіння.

Матеріальною основою великого циклу є зміна базових технологій і поколінь машин, оновлення об'єктів інфраструктури.

Ідея довгих хвиль економічного розвитку (довгих економічних циклів) зародилась на початку XX ст. Узагальнюючи статистичний матеріал (починаючи з кінця XVII ст.), М.Д. Кондратьєв прийшов до висновку, що поряд із малими циклами відтворення (7-11 років) існують «великі цикли» тривалістю в середньому 57 років. Кожен «великий цикл» проходить у своєму розвитку «хвилю підвищення» і «хвилю зниження».

Перший «великий цикл», за розрахунками Кондратьєва, розпочався у 1789 році і продовжувався до 1849 року, другий охопив період з 1850 по 1896 роки, «підвищувальна хвиля» третього закінчувалась у 20-х роках XX ст. (коли Кондратьєв аналізував «довгі цикли»).

На думку вченого, «великі цикли» характеризуються чотирма закономірностями («правильностями», як він їх назвав):

1) до початку (і на початку) «хвилі підвищення» відбуваються глибокі якісні зміни в економічному житті суспільства: значні технічні відкриття та винаходи, що спричиняють наступний науково-технічний прогрес і впровадження нових технологій, перегрупування країн за ступенем їх участі у світових економічних зв'язках, еволюція торгівлі та грошового обігу;

2) найбільша кількість соціальних потрясінь - великі війни, революції, соціальна боротьба - припадають на «підвищувальні» хвилі «великих циклів»;

3) «знижувальні» хвилі характеризуються застоєм сільського господарства;

4) «хвилі підвищення» сприяють зменшенню тривалості та глибини криз, депресій - фаз «середнього циклу», стимулюють пожвавлення та економічне зростання; «хвилі зниження» - збільшують тривалість та глибину депресій та кризових явищ, зменшують можливості економічного зростання.

Головною причиною «довгих» хвиль Кондратьєв вважав масове оновлення пасивної частини основного капіталу - виробничих будівель та споруд, доріг і транспортних засобів тощо (він називав їх «основними капітальними благами»). Зміна і розширення цієї частини основного капіталу відбувається не плавно, а поштовхами, як зазначав вчений, виразом чого і стали «великі» хвилі кон'юнктури.

Значний вплив на сучасну інтерпретацію теорії «довгих циклів» зробили дослідження австрійського економіста Й.Шумпетера. В кінці 30-х років, розвиваючи ідеї Кондратьєва, він обгрунтував концепцію, згідно з якою головною причиною «великих» циклічних коливань стає хвилеподібна динаміка змін у техніці та технології, тобто у технічних нововведеннях (інноваціях).

Схематично цей зв'язок виглядає так. Нові наукові відкриття породжують прорив у техніці та технології ряду галузей. Це сприяє прискореному нагромадженню капіталу (зростанню його маси), зростанню прибутків і загальному економічному піднесенню. Але в міру насичення ринків сукупний попит різко зменшується, прибутки падають, значна частина капіталу виявляється надлишковою. Так виникають спочатку «підвищувальна», а потім «знижувальна» хвилі «великого циклу». Вихід із «хвилі зниження» можливий лише на ґрунті нових науково-технічних досягнень та наступних інновацій.

Ідеї Шумпетера виявились плідними і знайшли свій розвиток у сучасній економічній теорії. Нинішнє покоління економістів продовжило дослідження «довгих» або «великих» циклів. Були виділені 3-й і 4-й «великі» цикли, досліджена їх структура.

Сучасні автори причиною «довгих» циклів вважають структурні кризи, які виникають у зв'язку з революційними зрушеннями в технічному прогресі. Технічні революції повторюються циклічно з достатньо рівними інтервалами часу - через кожних 50-60 років.

Отже, завдяки науковим розробкам М.Д. Кондратьєва та Й.Шумпетера в економічній теорії виник новий напрямок досліджень, в якому обґрунтовується суть та причини «великих» або «довгих» циклічних коливань.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні прояви макроекономічної нестабільності	\|	Інтерпретації ділового циклу та моделі циклічних коливань

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.