Злочини, що посягають на встановлений порядок збереження військових відомостей, що становлять державну таємницю.

Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості

1. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради -
карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
2. Втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із зазначеними документами, матеріалами або предметами, -
карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Військова присяга та військові статути зобов’язують кожного військовослужбовця зберігати державну таємницю. Розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, може спричинити велику шкоду інтересам безпеки держави, бойовій готовності Збройних Сил України.
2. Об’єктом даного злочину є встановлений законодавством порядок зберігання військової таємниці.
Державна таємниця включає в себе найбільш важливі відомості військового, економічного, політичного й іншого характеру, які мають важливе державне значення і спеціально охороняються державою (див. ст.1 Закону України “Про державну таємницю”).
Предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.422, є відомості військового характеру, що становлять державну таємницю, а передбаченого ч.2 ст.422, - документи або матеріали, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, а також предмети, відомості про які становлять державну таємницю.
Для відповіді на питання, чи є ті або інші відомості військового характеру такими, що становлять державну таємницю, у кожному випадку слід досліджувати Звід відомостей, що становлять державну таємницю, який затверджений наказом Голови Служби безпеки України від 1 березня 2001 р. № 52.
3. Відповідальність за розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, передбачена ч.1 ст.422, а за втрату документів або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із зазначеними документами, матеріалами або предметами, - ч.2 ст.422. Вказані протиправні дії утворюють об’єктивну сторону юридичних складів даного злочину.
У випадках розголошення військовослужбовцем відомостей невійськового характеру, які становлять державну таємницю, втрати документів або матеріалів, що містять такі відомості, відповідальність настає, за відсутності ознак державної зради, відповідно за ст.328 або 329.
Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, полягає у тому, що особа, яка володіє ними, повідомляє (усно чи письмово) їх, внаслідок чого вони стають надбанням сторонніх осіб. Розголошення таких відомостей може відбуватися і шляхом бездіяльності особи, наприклад внаслідок недбалого зберігання документів сторонні особи прочитали або сфотографували їх.
Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, необхідно відрізняти від державної зради у формі шпигунства, де передача таких відомостей пов’язана з наявністю іноземного адресата і бажанням винного, щоб ці відомості стали надбанням іноземної держави, іноземної організації або їх представників.
Про поняття втрати документів або матеріалів, що містять державну таємницю, а також предметів, відомості про які становлять державну таємницю, див. коментар до ст.329.
За порушення законодавства про державну таємницю у формах, передбачених ст.212-2 КУпАП, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність за цією статтею про адміністративні правопорушення.
4. Суб’єктивна сторона юридичного складу злочину, передбаченого ч.1 ст.422, характеризується як умисною, так і необережною формою вини, а злочину, передбаченого ч.2 ст.422, - тільки необережною формою вини.
5. Суб’єктами злочину, передбаченого ч.1 ст.422, можуть бути будь-які військовослужбовці, незалежно від їх службового становища, а передбаченого ч.2 ст.422 - військовослужбовці, яким документи або матеріали, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, а також предмети, відомості про які становлять державну таємницю, були довірені у зв’язку з виконанням обов’язків служби. За ст.422 не може притягатися до відповідальності військовослужбовець у випадках втрати ним зазначених документів, матеріалів та предметів, якщо вони не були довірені йому по службі, а перебували у нього випадково.
6. Тяжкість наслідків, передбачених ч.3 ст.422, встановлюється виходячи із конкретних обставин справи. До них можна віднести випадки, коли розголошене стало відомо іноземним розвідкам і використовується на шкоду інтересам України тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочини, що посягають на встановлений порядок несення окремих видів військової служби.	\|	Військові службові злочини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.